Юрий Венелин: Роздїлы міджі ревізіями

Матеріал з Вікіпедія
Інтерактивний перегляд історії
← Старше едітованяНовше едітованя →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Igor Kercsa (діскузія | приспівкы)
26 899 редагувань
доповнѣня
Igor Kercsa (діскузія | приспівкы)
26 899 редагувань
доповнѣня
Рядок 25: Рядок 25:
==Биография==
==Биография==
;Штудии:Походив з родины [[священик]]а Ивана Гуцы.<ref name="Павленко"/> Учив ся в [[Гимназия|гимназии]] и духовной семинарии в [[Унгвар]]ѣ, епископском лицею в [[Сату-Маре|Сатмарѣ]] и [[Сегед]]ской академии. Учив ся недовго на [[Львов]]ской универзитѣ (1822–1823, филозофска факулта).<ref name="Байцура"/>
;Штудии:Походив з родины [[священик]]а Ивана Гуцы.<ref name="Павленко"/> Учив ся в [[Гимназия|гимназии]] и духовной семинарии в [[Унгвар]]ѣ, епископском лицею в [[Сату-Маре|Сатмарѣ]] и [[Сегед]]ской академии. Учив ся недовго на [[Львов]]ской универзитѣ (1822–1823, филозофска факулта).<ref name="Байцура"/>
;Утѣк до России:В яри року 1823 въедно зо своим братанцьом Иваном Молнаром, без паспорта нелегално перешли границю и пришли до [[Кишиньов]]а.<ref name="Пагиря">Пгиря В. В., сс. 39–41.</ref>
;Утѣк до России:В яри року 1823 въедно зо своим братанцьом Иваном Молнаром, без паспорта нелегално перешов границю и пришли до [[Кишиньов]]а.<ref name="Пагиря">Пагиря В. В., сс. 39–41.</ref> Ту назвав ся Венелином, а з подпоров генерал-губернатора И.&nbsp;Н.&nbsp;Инзова обое утѣкачѣ достали мѣсто середньошколскых учительох. За два рокы в [[Кишиньов]]ѣ Венелин спознав ся зоз штудентами з Болгарии, штудировав их язык, обычаи и способ живота.<ref name="Алмаши">Алмашій М., сс. 43–44.</ref>


== Основны роботы==
== Основны роботы==
Рядок 32: Рядок 32:


==Жерела и одказы==
==Жерела и одказы==
* '''Михайло Алмашій''': Русинська педагогічна енциклопедія. — Ужгород: Карпатська Вежа, 2005. — 304 с. {{ISBN| 966-2674-43-X}}
* '''Тамара Байцура''': Венелін Юрій //Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. Упорядник Федір Ковач. — Пряшів: СРУСР, 1999. {{ISBN| 80-85137-15-1}} {{ref-uk}}
* '''Тамара Байцура''': Венелін Юрій //Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. Упорядник Федір Ковач. — Пряшів: СРУСР, 1999. {{ISBN| 80-85137-15-1}} {{ref-uk}}
* '''Тамара Байцура''': Закарпатоукраїнська інтелігенція в Росії в першій половині XIX віку. — Братіслава: Словацьке педагогічне видавництво, 1971. — 230&nbsp;с. {{ref-ru}}
* '''Тамара Байцура''': Закарпатоукраїнська інтелігенція в Росії в першій половині XIX віку. — Братіслава: Словацьке педагогічне видавництво, 1971. — 230&nbsp;с. {{ref-ru}}

Ревізія 11:34, 8 октовбра 2019

Юрий Венелин
Юрий Гуца

Юрий Гуца-Венелин
Имя при уроджѣню Georgius Hutza лат.
Познатый як болгарист
Горожанство Російска імперія
Уроджѣня мая 4, 1802(1802-05-04)
Тибава, жупа Берег, Мадярске кральовство
Упокоеня апріля 7, 1839 (36 р.)
Москва, Российска империя
Научна робота
Сферы наук история, филология, етнография
Alma mater Московска универзита
Главны роботы Древние и нынешние болгары
Юрий Венелин на Викискладѣ
VIAF:59892912; GND:119379198; LCCN:n84100911; FAST:140695; BNF:10695284p; OL:OL4888481A;

Ю́рий Ива́нович Вене́лин (правдиво — Юрий Гуца, Georgius Hutza лат.; *4. мая (22. апрѣля Юл. кал.) 1802, Тибава, жупа Берег, Мадярске кральовство, нынѣ Свалявскый район Закарпатской области — †7. апрѣля (26. марца Юл. кал.) 1839, Москва) — российскый и болгарскый историк и публициста, еден из основательох славистикы.[1][2]

Биография

Штудии
Походив з родины священика Ивана Гуцы.[2] Учив ся в гимназии и духовной семинарии в Унгварѣ, епископском лицею в Сатмарѣ и Сегедской академии. Учив ся недовго на Львовской универзитѣ (1822–1823, филозофска факулта).[1]
Утѣк до России
В яри року 1823 въедно зо своим братанцьом Иваном Молнаром, без паспорта нелегално перешов границю и пришли до Кишиньова.[3] Ту назвав ся Венелином, а з подпоров генерал-губернатора И. Н. Инзова обое утѣкачѣ достали мѣсто середньошколскых учительох. За два рокы в Кишиньовѣ Венелин спознав ся зоз штудентами з Болгарии, штудировав их язык, обычаи и способ живота.[4]

Основны роботы

  • Древние и нынешние болгары в политическом, народописном, историческом и религиозномих отношении к россиянам (т. 1, Москва, 1829)
  • Древние и нынешние болгары в политическом, народописном, историческом и религиозномих отношении к россиянам (т. 2, Москва, 1841)

Жерела и одказы

  • Михайло Алмашій: Русинська педагогічна енциклопедія. — Ужгород: Карпатська Вежа, 2005. — 304 с. ISBN 966-2674-43-X
  • Тамара Байцура: Венелін Юрій //Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. Упорядник Федір Ковач. — Пряшів: СРУСР, 1999. ISBN 80-85137-15-1 укр.
  • Тамара Байцура: Закарпатоукраїнська інтелігенція в Росії в першій половині XIX віку. — Братіслава: Словацьке педагогічне видавництво, 1971. — 230 с. русс.
  • Павленко Г. В.: Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. ISBN 966-7242-10-2 укр.
  • Василь Пагиря: Юрій Гуца-Венелін — піонер слов'янського руху //Пагиря В.В.: Я світ узрів під Бескидом. Сторінки історії. — Ужгород: Карпати, 1993. — 227 с. ISBN 5-7757-0524-6 укр.

Референции

  1. ↑ 1,0 1,1 Байцура, с. 66.
  2. ↑ 2,0 2,1 Павленко Г. В., сс. 55–56.
  3. ↑ Пагиря В. В., сс. 39–41.
  4. ↑ Алмашій М., сс. 43–44.
Сторона в данном часѣ е активно редагована участником Igor Kercsa (діскузія) 22:01, 7 октобра 2019 (CEST).
Будьте добры, не пробуйте ту жадны змѣны, покля не выгасне тото варованя.
В иншом припадѣ можуть настати конфликты редагованя.
Варованя не мать держати сторону веце як два днѣ.


Обтримане з "https://rue.wikipedia.org/w/index.php?title=Юрий_Венелин&oldid=115229"