Андрѣй Калин
|
Андрѣй Калин | |
|---|---|
| |
| Фото од М. Кушниренка | |
| Уроджѣня | мая 3, 1908 Горинчово, жупа Мараморош, Мадярске кральовство |
| Умертя | децембра 11, 1979 (71 р.) Горинчово, Украина |
| Занятя | приповѣдкарь |
| Язык творох | русинскый |
| Народность | Русин |
| Горожанство | Мадярске кральовство, Чехословакия, УССР |
| Вызначны роботы | Закарпатські казки (1955) Дідо-Всевідо (1969). |
| VIAF:309890983; NLKR/NLC:ola2018985549; GKG:/g/12116y55; | |
Андрѣ́й Ка́лин, укр. Андрі́й Степа́нович Ка́лин, *3. мая 1908, Горинчово, жупа Мараморош, Мадярске кральовство – †11. децембра 1979 — русинскый приповѣдкарь. Автор приповѣдковых книжок: «Закарпатські казки» (1955), «Дідо-Всевідо» (1969) и др.[1][2]
Биография[едітовати | едітовати жрідло]
Андрѣй Калин — обычайный подкарпатскый селянин. Отець му, Стефан Калин, стратив живот на заробках в Америцѣ, коли сын мав 7 рокы. А так Андрѣй мусѣв ити заробляти, жебы утримовав родину, про то зостав нешколованый. Тым завзятѣйше зберав, затямльовав и придумовав сам приповѣдкы.[3]
В року 1946 фолклориста Петро Линтур записав з его слов 120 оригиналных сюжетох казок тай иншых устных прозовых творох. Тоты записы в литературной обробцѣ по украинскы стали ся основов выданых в наступных роках книг про дѣтей: Закарпатські казки Андрія Калина (1955; по русскы – 1957), Дідо-Всевідо (1969), Дванадцять братів (1972), Казки одного села (1979), Зачаровані казкою (1984; усѣ в Ужгородѣ).[1]
По публикации Андрѣй Калин став ся широко познатым и любеным писательом у дѣтей: его слухали з отвореным ротом. Книжкы принесли му не лем славу, але и гонорар, котрый му дозволив збудовати нову хыжу, в котрой але пожив лем еден рок. Споминають на него в селѣ як на честного, порядного и доброго чоловѣка, котрый каждому быв готовый помочи. Днесь в той хыжи жие его сын, Андрѣй Калин мл. На хыжи отворили памятну таблу.[4]
Творба, доступна на вебу[едітовати | едітовати жрідло]
Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]
- Казкар Андрій Калин СЕЛО ГОРІНЧОВО. Хустська районна державна адміністрація. https://khust-rda.gov.ua/selo-gorinchovo-09-59-42-26-09-2018/. [перевірено 2021-10-17].укр.
- Анна Кирпан (май 2008). Казки живуть у Горінчовому (по украинскы) (ФОТО М. Кушніренка). karpaty.net.ua. http://www.karpaty.net.ua/arkhiv/2008-rik/43-5-29-traven-2008-r/484-kazky-zhyvut-u-horinchovomu. [перевірено 2019-10-12]. "На фотознімках Калин видається більше схожим на англійського аристократа, аніж на бідного верховинця — лісоруба, бокораша, кочіша. Стрункий сухуватий джентльмен гордої постави з розумним глибоким поглядом. У руці — улюблена чеська люлька (мав їх цілу колекцію). Таки насправді був аристократом духу." укр.
- Лінтур П.: Закарпатський казкар Андрій Калин. //Закарпатські казки Андрія Калина. — Ужгород: Закарпатське обласне видавництво, 1955.укр.
- Микитась В. Л. (2012). КА́ЛИН Андрій Степанович (по украинскы). Енциклопедія Сучасної України. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=10451. [перевірено 2019-10-12]. укр.