Віктор Гюґо
| Віктор Гюґо | |
|---|---|
| Victor Hugo | |
 | |
| Чинность | політік, драматик, прозаїк-романіст, рисувальник, лібретист, есеїст, писатель, илустратор, письменник-мандрівник, поет, историк умѣня, публіціста, график |
| Сфера | творче та професійне письмо |
| Жанр | роман, поезія, п'єса, Памфлет |
| Горожанство | Франція |
| Уроджѣня | 26 фебруара 1802 |
| Упокоеня | 22 мая 1885 Паріж[1] |
| Причина смерти | пневмонія |
Похованя: Пантеон 1407
| |
| Ошкола | Паризький університет, ліцей Людовика Великого, лицей Мишле |
| Учительове | Louis Lefébure de Fourcy |
| Influenced by | Джон Оуэн |
| Участь | французько-прусська війна |
| Активность | 1819—1883
|
| Родина | Гюго |
| Отець | Жозеф Леопольд Сигисбер Гюго |
| Мати | Софи Требюше |
| Брат, сестра | Абель Гюго, Эжен Гюго |
| Діти | Адель Гюго, Шарль Гюго, Франсуа-Виктор Гюго, Леопольдина Гюго |
| Награды | |
| офіцер ордена Почесного легіону, Кавалер ордена Почесного легіону | |
| Язык творов | французькый |
| Magnum Opus | |
| Знедолені, Собор Паризької Богоматері, Les Contemplations, L'Art d'être grand-père, Людина, яка сміється, Les Orientales, Трудівники моря (роман), Девяносто третий год | |
 | |
 Віктор Гюґо на ВікіскладѣVIAF:9847974; GND:118554654; LCCN:n79091479; FAST:40981, 1659382; BNF:11907966z; NLKR/NLC:jn19990003739; OL:OL107571A; | |
Віктор Гюґо (1802 – 1885) быв французькый поет, прозаик, драматик, есеіста і політік, єден з головных представителїв романтізму.
Тота статя є затля „Стыржень“. Поможте Вікіпедії так, же єй доповните і росшырите.
- ↑ Німецька національна бібліотека; Державна бібліотека в Берліні; Баварська державна бібліотека; Австрійська національна бібліотека (по de), Gemeinsame Normdatei, Wikidata Q36578, https://gnd.network/, [перевірено 30 децембер 2014]