14. дівізія ґранадірьска СС (1. україньска)
| 14. дівізія ґранадірьска СС | |
|---|---|
| нїм. 14. Waffen-Grenadier-Division der SS (galizische Nr. 1) укр. 14-та гренадерська дивізія Ваффен-СС «Галичина» | |
 Дівізный знак на рукаві | |
| Основна інформація | |
| Екзістенція | 28. апріля 1943 – 8. мая 1945 |
| Штат |  Третїй райх |
| Приналежность |  Ваффен-СС Україньскый народный комітет |
| Тіп | піхота |
| Чісло | дівізія |
| Гесло | Моя честь ся кличе рівность укр. Моя Честь називається Вірність нїм. Meine Ehre heißt Treue |
| Воєньскы операції | |
| Войны/битвы | Друга світова война: |
| Велительство | |
| Вызнамны велителї | Валтер Шимана Фріц Фрайтаґ Силвестер Штадлер Волф-Дітріх Гайке Ніколаус Гайлман Павло Шандрук |
| Знакы розлишіня | |
| Нашывка |  |
14. дівíзія ґранаді́рьска СС (1. гáлічска) (нїм. 14. Waffen-Grenadier-Division der SS (galizische Nr. 1), укр. 14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина») — воєньска формація, котра была вытворена почас Другой світовой войны в 1943–1945 в рамцї Ваффен-СС Третёго райху з україньскых добровольників, переважно з теріторії Ґенералной ґубернії і Галіча.[1] Взникла офіціално в апрілї 1943 з ініціатівы нїмецькых урядів і за актівной участи україньскых політіків, котры ся снажили дівізію схосновати як основу про будучі україньскы воєньскы силы.[2]
Головным цїлём дівізії было схосновати україньскы силы проти Совєтьского союза. Вербованя добровольників спроваджовала актівна пропаґандістічна кампань, котра підкреслёвала потребу охраны україньскых теріторій перед комунізмом. В куртім часї было навербованых приближно 80 000 добровольників, хоць по строгім выберї было до реалной службы приятых лем 13 000 – 14 000 добровольників.[1]
По тренованю в таборах в Нїмецьку і Ракуську была дівізії в юлї 1944 одослана на фронт. Єй боёвый дебут ся одбыв при Бродах (почас Львівско-сандомирьской операції), де дістала тяжкы страты. Часть прожывшых вояків была знову взникла і дівізія продовжыла в службі під новов назвов "1. дівізія україньска УНА" як часть україньской народной армады в послїднїй фазї Другой світовой войны.[2]
По капітулації в маї 1945 ся часть персоналу здала брітаньскым і америцькым войскам в Ракуську і Таліаньску. Значне чісло колишнїх вояків ся уникнули репатріації до СССР і усадила ся в Канадї, Споєнім кралёвстві і Споєных штатах.[3]
Назва
[едітовати | едітовати жрідло]
|
Тота статя (або їй часть) потребує перекласти до русинчіны. Кідь ку перекладу не дійде до тыждня, буде статя (або часть з іншоязычным текстом) змазана. Можете Вікіпедії помочі тым, же єй вылїпшыте. Час означіня є 31. 5. 2025 02.00 SE(L)Č, т.є. змазаный буде 7. 6. 2025 02.00 SE(L)Č. |
- З 30 травня до 22 жовтня 1943 року дивізія мала назву «Добровольча дивізія СС Галичина»[4],
- з 22 жовтня 1943 до 27 червня 1944 року — «14-та Галицька добровольча дивізія СС» (укр. 14-та Галицька добровольча дивізія СС)[5][4],
- з 27 червня до 12 листопада 1944 року — «14-та військова гренадерська дивізія СС (Галицька № 1)»[6],
- з 12 листопада 1944 до 25 квітня 1945 року — «14-та військова гренадерська дивізія СС (Українська № 1)»[6][4],
- з 25 квітня до 8 травня 1945 року — «1. Українська дивізія Української національної армії» (укр. 1-ша Українська дивізія Української національної армії[6].
Референції
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ 1,0 1,1 Fischer, 2011. Soldaten für Hitler. Die Waffen-SS – eine Truppe im Dritten Reich. Paderborn: Ferdinand Schöningh, 2011.
- ↑ 2,0 2,1 Müller, Rolf-Dieter. An der Seite der Wehrmacht: Hitlers ausländische Helfer beim “Kreuzzug gegen den Bolschewismus” 1941–1945. Berlin: Links Verlag, 2007.
- ↑ Motyka, Grzegorz. Ukraińska partyzantka 1942–1960, Warszawa: Instytut Studiów Politycznych PAN, 2006.
- ↑ 4,0 4,1 4,2 Ярослав Стоцький. Капелани та духовна опіка в Українській Дивізії військ СС «Галичина». Історична правда. http://www.istpravda.com.ua/research/2010/11/25/6325/.
- ↑ Військово-історичний меридіан. Електронний науковий фаховий журнал. — Вип. 4 (10) Архівовано 29 березня 2019. / Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, Ін-т історії України НАН України. — К., 2015. — 136 с
- ↑ 6,0 6,1 6,2 Гунчак Т. У мундирах ворога / Т. Гунчак. — К. : Час України, 1993. — 208 с.