Ґут

Ґу́т (у 1960-1991 роках — Гара́здӱвка) (мад. Gút) (укр. Гут) (до 1960 тото были два села — Мала Гараздӱвка и Велика Гараздӱвка) — село у Берегӱвському районови, Закарпатської области, Украйины.

Ґут

Ерб [[File:|90px|Ерб]] 48°18'36"N, 22°34'58"E Держава Україна, Австрійска імперія, Австро-Угорьско Админединка Берегівскый район, Берегівський район, Великобийганська сільська громада • Закарпатьска область Основан 1465 Прежние названия Гараздівка, Гараздовка, Kisgút, Nagygút, Kétgút Население 1353 человека (2001) Национальный состав мадяре

Назва

Из 1960 до 1995. року назва населеного пункта была — «Гараздӱвка».. У 1946. році село Малоє Ґутово и Великоє Ґутово вернули си “історичні” назвы — Мала Гараздӱвка и Велика Гараздӱвка.

Символіка

Ґерб

На щитови, розтятому и перитятому лазурным и челленым, узкый штріберный вписаный крест. У первӱв части три штрібері вовчі икла, вокруг якых золотый гыд из чорными кӱгтёма, што прӱмкнув свӱй хвӱст. У другӱв части штріберна голова вола прямо, из золотыми рогома и чорными очами. У тритьӱв части золотый дуб из урватым корінём, зеленым листём и золотыми жолудями из зелеными шапочками. У четвертӱв части золота бочка, коло ниї звирьху штріберный заступ у балку. На лазурнӱв девізнӱв ленті — дата основаня села, дата утверждіня ґерба, и назва по-мадярськы тай по-украйинськы.

Ґеоґрафія

Село є на северови Берегӱвського района, у 9,7 кілометрах уд районного центра. Фізична далина до Киёва — 604,5 км.

Присілкы

Вели́коє Ґу́тово (Но́дь Ґу́т)

Великоє Ґутово (Нодь Ґут) — бывшоє село у Берегӱвському районови. Зъединеноє из селом Малоє Ґутово при образованёви нового села Ґут рішінём облисповнкома Закарпатської области № 264 уд 13.05.1960

Ґут основали два браты из рода Ґуті, які занимал ися рыбоимлёв тай охотов. 1533: Nagÿ Gwutth, 1541: Nagy gwth, 1550: Nagy Gwth, 1553: Nagy-Gwtth, 1570: Nagÿ Gutth, 1773: Nagy Guth, 1808: Gúth (Kis-, Nagy-), Gutowo (Male-, Welke-), 1851: Gúth (Nagy), 1864/65: Nagy Guth, 1877: Gút (Kis-, Nagy-), 1913: Nagy Gut, 1925: Vel'ky Gút, 1930: Gutovo Malé, Gutovo Veliké, 1944: Kétgút, 1983: Гараздівка, Гараздовка, 1995: Гут.

У селі є реформаторськый храм якый построєный у 1752. році. Долинов села тече канал Мерце. У народови кажуть ож у селі побывав быв великый мадярськый композитор Барток Бийла, и містный жытель Довка Кароль спӱвав му.

Мало́є Ґу́тово (Кі́ш Ґу́т)

Малоє Ґутово (Кіш Ґут) — бывшоє село у Берегӱвському районови. Зъединеноє из селом Великоє Ґутово у новоє село Ґут облисповнкома Закарпатської области № 264 від 13.05.1960

Первый спомин 1312: Guth (ZichyOkm. 1: 136), 1398: Kys Guth (uo. 5: 94), 1530: Gwth (Conscr. Port.), 1541: Kÿſ gwth (uo.), 1550: Cÿſgwth (uo.), 1553: Kys-Gwtth (N. KISS 165), 1570: Kis Gutth (Conscr. Port.), 1773: Kis Guth (LexLoc. 49), 1808: Gúth (Kis-, Nagy-), Gutowo (Male-, Welke-) (LIPSZKY: Rep. 220), 1851: Gúth (Kis) (FÉNYES 2: 60), 1864/65: Kis Guth (PESTY 414), 1877: Gút (Kis-, Nagy-) (Hnt.), 1913: Kis Gut (Hnt.), 1925: Malý Gút, 1930: Gutovo Malé (ComBer. 56-7), 1944: Kétgút (Hnt.), 1983: Гараздівка, Гараздовка (ZO), 1995: Гут.

У 1466. році у письменных жрідлах споминать ся замок родины Ґуті, на высочині, огражденоє водов помиже собов Кіш Ґут (Малинькый Ґут) тай Нодь Ґут (Великый Ґут).

Історія

Село первый раз ся споминать у 1312. році.

Реформаторська цирьков у с. Ґут, 1830 р.

Ґутівар

24. октовбра 1466. року первый раз достовірно ся споминать замок Ґу́тівар (мад. Guti vár). Товды Иржібет, вдова Гуняді Яноша, даровала замок Ґутівар воякови Удварій Антолови на вічноє хоснованя, за вірну службу.

У 1566. році Татары спалили село Ґут, и скорше всёго, знищили и Ґутівар, бо у май пӱзньых жрідлах, укріпліня ужек не споминать ся.

На тот час замок а за ним и село одержали народну назву Кі́ш Му́нкач (мад. Kismunkács) то є Мало́є Мука́чово вадь Малы́й Му́нкач..

Ищи изнамо ож на місті села Ґут, мадярськый дворянин на имня Ласлов котрый принимав участь у Крестовому походови мав туй своє опшаря..

У XVIII. сторочови Андраш Валі пише ож и Малоє Ґутово, и Великоє Ґутово суть села де живуть мадяре-калвіністы, у селах росте зерно, а жытелі села годни продавати свою продукцію у переділах 3 миль уд Мукачова. Май популарні фамілії: Гуняді, Берценьї, Бернеміса.

Архітектура

На території оборонного укріпліня ныні розмістили ся реформаторська цирьков, дітськый садик, школа, фотьбалноє поле и жилі хыжі. Камняна реформаторська цирьков была учинена у селі у 1830. році на місті невеликої деривляної.

У дворови пиля реформаторської церкви є памнятный знак єдносельчанам, убитых у Перву світову войну. Такый памнятник є типічный, и даже традиційный про Берегӱвщину.

В паркови напротив реформаторської церкви из 2001. року стойить памнятник мадярському королёви Іштванови, у чисть приятя мадярами християнства. Скулптура короля Іштвана (Stephanus Rex) учинена из метала тай желіза. Поблизь из сив скулптуров находить ся памнятный знак у чисть містных селян, убитых пуд час Другої світової войны и у ході сталінськых репресій.

Памнятный знак построєный у чисть єдносельчан, убитых у Перву світову войну.

Памнятник мадярському королёви Іштванови, 2001. року

Археолоґія

У 1957. році у выходнӱв части села найдено скарб штріберных імітацій тетрадрахм Філіпа ІІ Македонського тай келтські монеты. Скарб уіщав бӱлше сотни монет. За археолоґічными изслідованями, на території мочаря Серня пиля нынішнёго села жили келты. У южнӱв части и на окрайинах села, на сільськоґаздӱвськых зимлях, розміщена памнятка археолоґії — могылник (куштановицька култура). На території села суть бывші оборонні укріпіня, які фіґурувуть у археолоґічных жрідлах ге «Ґутівар». Сліды валӱв и шансӱв суть при зтокови річк Серня и Чорна вода.

Обывательство

У селі на 2001. рӱк живе 1353 людий, из них подля языка:

Язык	Число людий	Процент
мадярськый	1296	95,79 %
украйинськый	51	3,77 %
руськый	6	0,44 %