Перейти до вмісту

Ь

Матеріал з Вікіпедія
Кіріліця
Юнікод (hex)
маюскул: U+042C
мінускул: U+044C
А Б В Г Ґ Д Ђ
Ѓ Е Ѐ Ё Є Ж З
З́ Ѕ И І Ы Ї Й
Ј К Л Љ Н Р Њ
О П С С́ Т Ћ Ќ
У Ў Ф Х Ц Ч Џ
Ш Щ Э Ю Я Ь Ъ
Неславяньскы буквы
А̄ А́ А̀ Ӑ А̂ А̊ Ӓ
Ӓ̄ А̃ А̨ Ә Ә́ Ә̃ Ӛ
Ӕ Ғ Г̧ Г̑ Г̄ Ӻ Ӷ
Ԁ Ԃ Ԫ Ԭ
Ӗ Е̄ Е̃ Ё̄ Є̈ Ӂ Җ
Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ Ԑ Ԑ̈
Ӡ Ԇ Ӣ И̃ Ҋ Ӥ Қ
Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԟ Ԛ Ӆ
Ԯ Ԓ Ԡ Ԉ Ԕ Ӎ Ӊ
Ң Ԩ Ӈ Ҥ Ԣ Ԋ О̆
О̃ О̄ Ӧ Ө Ө̄ Ӫ Ҩ
Ԥ Ҧ Р̌ Ҏ Ԗ Ҫ Ԍ
Ҭ Ԏ У̃ Ӯ
Ӱ Ӱ́ Ӳ Ү Ү́ Ұ Х̑
Ҳ Ӽ Ӿ Һ Һ̈ Ԧ
Ҵ Ҷ Ӵ Ӌ Ҹ
Ҽ Ҿ Ы̆ Ы̄ Ӹ
Ҍ Э̆ Э̄ Э̇ Ӭ Ӭ́ Ӭ̄
Ю̆ Ю̈ Ю̈́ Ю̄ Я̆ Я̄ Я̈
Ԙ Ԝ Ӏ  

Ь (ьы́; мнякый знак) (ст-слав. Ѥръ, Єрь, Ѥрь) — кирилична буква. Є у векшыні кириличных алфавітӯв, служить ид мнякшіню звука. Не хоснує ся обычно ге уддільный звук так иппен ге и буква не хоснує ся єдиночно.

Иппен позерайте

[едітовати | едітовати жрідло]
  • {{{тітул}}} — Киïв. — 288 с. — ISBN 978-966-00-1509-8.
  • Украйиньска советьска енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Півторак Г. П.. {{{тітул}}} — Київ.
  • Синявський О. Н.. {{{тітул}}} — Львів. — 363 с.
  • Украйиньскый правопис. — К.: Наукова думка, 2015.
  • Ь // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  • Їр [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 562. — 1000 екз.