Шовдарь
Шовдарь ( тоже шовдорь, шовдар, шовдирь, шовдырь) — традична руснацька їда: свинськоє ай вяленоє стегно.
Виды: горный (буженый) ай ровнинный (вяленый) шовдарь. Ріже ся тоненькыма кусками, їдять из брынзов ай хріном у сметані ай червеным вином. Шовдарь є чисто руснацькым їдїньом.
Має родичӯв: прошуто, пршут ай хамон.
Гісторія про шовдарь
[едітовати | едітовати жрідло]Шовдарь — се свинськоє стегно свині-мангалиці з тонкым салом. Його їдять пӯдкопченым вадь вяленым, правда, перед тым шовдарь мусай пӯдготувати. Верьх обчищеного стегна натиравуть цукром, пак великов масов солі. Стегно кладуть в бочку шкуров долӯв ай посипавуть сӯльов. Сяк стегно тримавуть 21 динь. Мясо дає сок, а пак солену воду-ропу. Пак його вынімавуть з розсолу, пӯдсушувуть, струшувуть лишню сӯль, кладуть у коптильню тай коптять 3 дны при температурі 25—30°С. Дїля копченя суть такі файні дрыва — Бука, Граба, Ясїня.[1]
Вшыткы руснакы знавуть, ож шовдарь має быти добре замаринованый, закопченый, шовдарь пак висть у шпайзові. А выдті го беруть ай варять у великому баняку до мнякості. Баняк, за давнішніми традиціями має в хатньому порядку сисю місію – бере в себе раз авадь два на рӯк шовдарь[2]. Варити Шовдарь треба на пӯд крышков, аж докі кустя не проверне ся у мнясові, а товста шкура легко ся рве. Коли вӯн готовый, треба го зняти з печі, ай чекати докі не выстыне.[3]
Казка про шовдарь:
Давно, коли мӯй дїдо пішо ходив щи пӯд стӯл, в Карпаты прийшов вӯн - великый, пахнячый, читавый і чіношный ШОВДАРЬ. Кажуть ож його принесли швабы, бо лем они знали як ворожити над малыма чіньками, які пак давали майфайный ШОВДАРЬ. Но было то ци не было, айбо то ся стало - наша дівочка учаловала молодого шваба - і вӯн вшыткы швабські сикреты за ШОВДАРЬ выповів юв. І пак ся зачало...