Фавна (божество)
Фа́вна (лат. Fauna МФА: [ˈfau̯na]) є римська богыня, котра подля разных жерел ся держит жонов, сестров[1] авадь доньков Фавна (римського еквівалента Пана).[2] Марк Теренцій Варон раховав ї жунськым удповідником Фавна тай казав, ож усі фавны мали пророчі способності. Фавна щи ся называт Фатуа (лат. Fatua) вадь Фента Фавна (лат. Fenta Fauna).
Имня
[едітовати | едітовати жрідло]Етимолоґія
[едітовати | едітовати жрідло]Имня Fauna тото жунська форма латинського имени Faunus, котрым ся называт божество сілської місности. Само имня Faunus ся вцілови выводит уд праіталіцького *fawe вадь *fawono, уд праіндоевропського *bʰh₂u-n „добродячный“.[3] Зато имня юй Жорж Дюмезіл товмачив як „Добродячна“.[4]
У свойому концептуалному пудході ид римськым божествам, Міхаел Ліпка видит Фавна тай Фавну прикладом характерно римської тенденції ґендерно-компліментарных пар у даякі сфері функціоналности. Дві фіґуры, мужська и жунська, ниґда не мавут єднаку популарность, тай єден партнер (не фурт жона) такоє гибы змоделованый из другого.[5] На розкопках у Екланумі у Ірпінії была найдена оскійська памнятка, котра обсяговала попис „Fatuveís“ (= Fatui, ґенитив єднотного числа), што указує на італіцькоє походжіня концепції.[6] Поєдны верзії такой удмітувут Фавну ги сугубо „штучну конструкцію научної казуїстикы“.[7]
Уд имени божества пушла колективна назывка „фавна“ на звірькув.
Античні інтерпретації
[едітовати | едітовати жрідло]Варон обясньовав роль Фавна тай Фавны ги пророчых божеств:
„ | Фавны тото богы латинув, так сут и мужськый Фавн, и жунська Фавна; є традиція, ож они сохтовали у хащох говорити за (лат. fari) тото, што ся стане у будучному, через стихы, котрі кличут „сатурнійськыма“, и зато їх называвут „Фавны“, уд „говорити“ (лат. fando). | ” |
Марк Теренцій Варон[8] |
Мавр Сервій Гонорат ідентифікує Фавна ги Фатукла (лат. Fatuclus) тай каже, ож жона му Фатуа вадь Фавна, выводячи имена, як и Варон, уд лат. fari „говорити“, „бо вни годні пророчити будучность“.[9] Ранньохристиянськый автор Лактанцій называт ї Fenta Fauna тай пише, ож она и сестра, и жона Фавна; подля Лактанція, Фатуа співала лат. fata „судьбы“ жонам, як Фавн співав їх чоловікам.[10] Марк Юніан Юстин писав, ож Фатуа, жона Фавна, „повна божественного духа, ревно проґнозовала будучность ги у безумстві (лат. furor)“, а часослово на божественно іншпіровану бесіду є лат. fatuari.[11]
Хоть дакулко етимолоґув у античности выводили имена Фавна тай Фавн уд лат. fari „говорити“, Макробій Амбросій Теодосій капчав имня Фавны на лат. faveo, favere „облюбовати, укоховати“, „бо вна укохує вшытко, што є на хосен жывым створам“.[12] Подля Макробія, Книгы Понтіфув (libri pontificales) раховали „Бона Деа“, „Фавна“, „Опс“ тай „Фатуа“ именами єдної богыні, Маї.
Ник. щи
[едітовати | едітовати жрідло]Референції
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ Chisholm, Hugh, ред.. Fauna. Encyclopædia Britannica. 10 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 209. https://en.wikisource.org/wiki/1911_Encyclop%C3%A6dia_Britannica/Fauna.
- ↑ Joseph Clyde Murley, The Cults of Cisalpine Gaul (Banta, 1922), p. 28 (зазначує, ож Фавна ся не споминат у пописах у Цізалпійськуй Ґаллії).
- ↑ de Vaan, Michiel (2008) (по en). Etymological Dictionary of Latin and the other Italic Languages. Brill. p. 205–206. ISBN 9789004167971. https://books.google.com/books?id=ecZ1DwAAQBAJ.
- ↑ Georges Dumézil, Camillus: A Study of Indo-European Religion as Roman History (University of California Press, 1980), p. 208.
- ↑ Michael Lipka, Roman Gods: A Conceptual Approach (Brill, 2009), pp. 141–142
- ↑ E. Vetter Handbuch der italischen Dialekte Heidelberg 1953 p. 114 n. 165; J. Champeaux "Sortes et divination inspirée. Pour une préhistoire des oracles italiques" in Mélanges de l'École française de Rome. Antiquité 102, 2 1990 p. 824 and n. 52.
- ↑ Robert Schilling, "Roman Gods," Roman and European Mythologies (University of Chicago Press, 1992, from the French edition of 1981), p. 70.
- ↑ Varro, De lingua latina 7.36. At 6.55, Varro says that Fatuus and Fatua also derive from fari. Ник. щи Auguste Bouché-Leclercq, Histoire de la divination dans l'Antiquité (Éditions Jérôme Millon, 2003), pp. 902–903.
- ↑ Мавр Сервій Гонорат, примітка до Енеїды 7.47; ник. щи приміткы до 7.81 тай 8.314.
- ↑ Лактанцій, Institutiones I 22, 9, цитувучи Ґавія Бассуса.
- ↑ Юстин, 43.1.8.
- ↑ Quod omni usui animantium favet: Macrobius, Saturnalia 1.12.21–22, Loeb Classical Library translation, Robert A. Kaster, Macrobius. Saturnalia Books 1–2 (Harvard University Press, 2011), p. 147, note 253.