Перейти до вмісту

Усть-Чорна

Зо сторінкы Вікіпедія
 Тота статя потребує булше жерел про провірителность інформації.
Будьте добрі, поможіт выліпшити статю, додавучи цитованя на бізувні жерела.
село Усть-Чорна
Усть-Чорна
Флаґ Усть-Чорної
Табла при входови до Усть-Чорной
Табла при входови до Усть-Чорной
Табла при входови до Усть-Чорной
Країна  Україна
Область Закарпатська область
Район Тячовськый район
Рада Усть-Чорнянська громада
Код КОАТУУ 2124456500
Основны інформації
Заложене 1775
Жытелїв 1547
Поштовы індексы 90520
Телефон +380 3134
Полога
Ґеоґрафічны коордінаты 48°19′9″N 23°56′20″E / 48.31917°N 23.93889°E / 48.31917; 23.93889Coordinates: 48°19′9″N 23°56′20″E / 48.31917°N 23.93889°E / 48.31917; 23.93889
Водойма р. Тересва
Місцева влада
Адреса ради Селище Усть-Чорна, ул. Верховинська, 233
Вебова сторінка Усть-Чорнянської Селищної рады
Сільський голова Костяк Петро Петрович
Жрідла інформацій

Усть-Чо́рна (укр. Усть-Чорна, мад. Királymező, нїм. Königsfeld, слов. Usť-Čorna вадь історично Kraľovo Pole) — варощик в Украйині, центр Усть-Чорнянської варощикової громады Тячувського района Закарпатської области.

Ґеоґрафія

[едітовати | едітовати жрідло]
Зимньый вид на Усть-Чорну

Розміщеноє в горішнюй части рікы Тересвы на высоті 526 метру над руньом моря, за 60 км уд райцентра (вароша Тячово) та за 190 км уд обласного центра (вароша Ужгород), в узкуй улоговині на стыкови трьох горных масиву: Вуднушньый Ґорґан (на сівері), Свидовця (на выході) тай хребта Красна (на западі). Сусідні села: Брустуры, Красна, Німицька Мокра й Руська Мокра.[1]

На сіверно-западнуй окресности села ріка Занева падат у Мокрянку.

На южному выході уд села ріка Бобрука падат у Тересву.

Населиня

[едітовати | едітовати жрідло]

На 2016. гуд в Усть-Чорному жило 1 543 душ, у 2012. годі — 1 486 душ тай 438 ґаздувств, а у 1966. годі населиня было 4 800 душ.[1]

По даным переписа 2001. года німицькый гий рудный язык указали 4,32% населиня села.[2]

Бисіда

[едітовати | едітовати жрідло]

Розподіл населиня за рудным языком за даными списаня 2001. года:[2]

Язык Кулькость Процент
украйинськый 1358 93.27%
німицькый 63 4.32%
російськый 22 1.51%
мадярськый 11 0.76%
словенськый 2 0.14%
Сполочно 1456 100%

Етімолоґія

[едітовати | едітовати жрідло]
Устя рік Брустурянка тай Мокрянка

Німці-переселинці, котрі прийшли освойовати зимлі гурі Карпатами у 1815. годови оказали ся на розширинуй части долины. Поле посеред гур виділо ся файным містом про заложіня нового поселиня. Село именовали Königsfeld (дослувно «королювське поле»). Из зачинаня было построєно 8 хыжий и каплицю римо-католицької цирькви, а з часом границі села розширили.[1]

Нынішньоє имня варощика, споминатся в архівных документах уд 1945 (по кунцю Другої світової войны тай перехода Карпатської Руси зо склада Чехословенщины до склада СРСР. Складат ся з двох слув: «Усть» — місто, де ся зливавут воєдно рікы Брустурянка тай Мокрянка, а пак май на юг впадає Чорный потук, котрый получив имня позад густых хащий, котрі виділи ся темными на берегах поточка, котрый несе свою воду через центр села.[1]

Инакі спомины: 1838 — Vallis Regia, 1850 — Királymező, 1852 тай 1853 — Königsfeld, 1877 — Királymező, 1882 — Királymező, 1892 — Királymező (Uscsarna), 1913 — Királymező, 1925 — Užčorná, 1930 — Ust’čorna, 1944 — Királymező, Устчорна, 1983 — Усть-Чорна.[1]

Історія

[едітовати | едітовати жрідло]

Австрійськый, австро-мадярськый и чехословенськый періоды

[едітовати | едітовати жрідло]
Вид на Усть-Чорну з горба (1942. гуд)
Колаж из образчику Усть-Чорної (1942. гуд)
Удтинок Усть-Чорнянської жилізного пути(1942 гуд)

Історія села зачинат ся у 1775. годі, коли сюды за приказом імператрици Австро-Мадярської імпирії, Марії Теризії, направили 108 файт про убхоснованя ліса тай строїня. Пирьві німці-переселині (майстры по деревоубробліньови тай инакі шпеціялісты з лісництва) прийшли сюды жити з австрійськых району Ебен Зес, Бад Ішл, Гоізерн. Нові обыватилі заготовляли тай сплавляли ліс онь до Австро-Мадярської імпирії. Зачали розстройовати село уд моста через Чорный потук и дале д Руськуй Мокруй. Коли чисилность населиня выросла, та зачали стройити ся д селови Красна.[1]

1929. гуд быв знаменый строїньом узкоколійкы з Дубового до Усть-Чорної чехословенськов властьов. Проеґзістовала ся узкоколійка до 90-х году ХХ. стогуддя, а потум ю змыло наводненя у 1999. годови. Ид 2001. года была докус понищина.[3]

Радянськый період

[едітовати | едітовати жрідло]

У 1950. годови на базі бывшых лісовых управ зотворено Усть-Чорнянськый лісокомбінат. Ун раховав ся ґіґантом у своюй галузи д 1995. годови. Лісокомбінат давав роботу моложаві, мав ся лісным ґаздувством, лісозаготовков, переробков дерева, нові лісосадкы на містови лісосік, тай другых. Усть-Чорнянськый лісокомбінат мав 12 лісництв, 5 лісопункту, узкоколійна жилізна дорога, транспортно-ремонтный цех тай удділ капіталного будованя, а тож долушньый склад у варощикови Тересва. Історія лісокомбіната кончає ся в часы независимости Украйины, ай по реорґанізації (1996. гуд) зотворено Усть-Чорнянськоє державноє лісоловицькоє ґаздувство МП «ЛісІнвест». Пуд куниць, зотворили ся два удділіня державного лісоловицького ґаздувства — Брустурянськоє (Лопухувськоє) й Мокрянськоє.[1]

1977. года на теріторії села стало на єдно грубоє промысловство булше — удпер ся філіял Кыювського завода реле тай автоматікы. У него входили цехы з термалної убробкы металу тай инструменталный.[1]

Житя у час независимости Украйины

[едітовати | едітовати жрідло]
Хыжа милости (про пристарілых)

Из 2004. года в Усть-Чорнуй удперла ся хыжа милости діля пристарілых людий. Єдна хыжа сякого типа на всьый Тячувськый район, є сполочным проєктом Остравсько-Опавської Єпархіалної благодійствувучої орґанізації тай благодійствувучого фонда им. Олександра Хіры. У ньому жило 14 душ старшого віка, а з 2014. года — 20[4].

Из 2008. года в Усть-Чорнуй сформованый окремый пост державного гасичного сокочіня варощикови Усть-Чорна. Ищи в час еґзістованя лісокомбіната зотворено фотболну команду «Лісоруб» (из 2000. года «Усть-Чорна»). Проведено три чемпіонати на кубок І. В. Чусы — Героя Соціялістічної роботы. У варощикови функціонує міні-хлібопекарня (хліб на дрывах), котра удперта украйинсько-австрійськым цімборством «Königsfeld», є гостелы, кафе й бовты.[1]

Ошколованя

[едітовати | едітовати жрідло]
Усть-чорнянська сполочноошколовницька ошкола

У 1956. годови у варощикови удперто серидню ошколу, де учатся учні не лем из Усть-Чорної, ай из сусідньых сел (Брустуры, Руська Мокра тай Німицька Мокра). На 2012 гуд в сполочноошколовницькуй ошколі І-ІІІ ступіню учило ся 269 учню.[1]

У 1986. годі удперто межеошколну училно-выроблявучу майстирню про учню 10-11. класу Усть-Чорнянської тай Брустурянської сполочноошколовницькых ошкол из профілным учінями: швацькоє діло, народні умілчі промыслы, остолошськоє діло. У селови тоже функціонує садик «Теремок».[1]

Болниця

[едітовати | едітовати жрідло]

У селищови находит ся тай робит ділова болниця на 85 постилю. При болници удперто балнеолоґічноє удділіня про людий из битюгами переферійної нервової сістемы. У 90-х годах на теріторії варощика зачали ряд пріватных оздоровчых комплексу, котрі хотят зліпшити здоровля уддыхавучых тай людий.[1]

Реліґія

[едітовати | едітовати жрідло]
Костел Марії Маґдалины (вид на централный уход)

Храм с. Марії Маґдалины

[едітовати | едітовати жрідло]

Покулко пирьві поселинці сповідали католицьку віру, та богослужіня вело ся по німицькы й лем за римо-католицькым обрядом. 1815. гуд — закладіня капличкы римо-католицької цирькви. 1890. гуд — побудовано костел Марії-Маґдалины у ґотічному штілі, што усокотив ся й доднись. Коли кончили стройити цирькву у нюй поклали на хорах орґан. Костел, якый є архітектурнов памнятов, функціонує й ныні, де проводят ся паралилні богослужіня римо-католику тай ґреко-католику.[1]

Службу проводив сященик-бірітуаліст о. Петер Креніцкі, а діля літурґії за выхудным обрядом выносятся образы Христа й Богородици, намальовані умілницьов із Пряпіевов Анґеліков Недорощик.

За иніціатівою о. Петра Креніцкого на чисть 2000-гуддя Руздва Христового з річного каміня зробили юбілийну каплицю.[жрідло?]

Цілый гуд у каплици поперимінно будут выкладині шість образу, што зображувут основні подійства цирьковного года. Намальовав образы місный умілиць Василь Шимків.[жрідло?]

Турізм

[едітовати | едітовати жрідло]

Сись населеный пункт быв знаный дякувучи жрідлу мінералної воды. Його пирьвым офіційным удператильом став окружный дохтор Й. Платіні щи у 1780. гг. Знаный дослідник Л. Тогніо думав, же вода такого склада и квалічности рідкость у всьому світови, ай розгортаня повноцінної ліковално-оздоровної діятелности на ю основі было бы истинно «благословіньом» про людий. У 1876 на конферинції доповідачі здыхали: єдна проблема — не йманя инфраструктуры й транспортної доступности. Населиня на тот час было 549 душ. Жрідло находило ся за 100 ходу уд населеного пункта, на беризі Брустурянкы. На його основі казна зробила негрубый єднокомнатный деривляный купіль, призначеный про свойих робутнику (лісного ґаздувства). На 1936 ун складат ся вже з 3. ванных тай 1. гостьової комнаты;[неенциклопедичный стиль?][5]

  • сято Шайбликы;
  • ботанічный заказник «Керничный»;
  • іхтіолоґічный заказник «Усть-Чорна»;
  • заповідный готарь «Усть-Чорнянські праліси».

Коли прийшли в Пудкарпатя, австрійці привезли з собов до Усть-Чорної давню традіцію сяткованя періода літнього сонцьостояня — Sonnenwende. Сесе сято туй называт ся Шайбликы й чимысь нагадат традіційноє сято Ивана Купала. Наприклад, обовязковым обрядовым елементом обох сят є ватра. Сяткувут Шайбликы три дны: з 21. до 23. юля.

У Австрії традіція сятковати Sonnenwende й доднись дуже поширина, а саме сято, котроє каждый збирає в рузных реґіонах крайины много турісту, є нематеріялный наслідством ЮНЕСКО. Ай пудкарпатські австрійці мавут свову, унікалну традіцію сяткованя й сокотят ю з давньых часу.

Суть сяткованя — запалити у грубуй ватрі деривляный «шайблик» (подобавучый на шайбу) и вдарити ним уб помуст, убы шайблик крутив ся й литів у проруб. Туй булше ги 420 году «бют» шайбликы — з часа закладіня села Усть-Чорна.

До Шайблику зачинавут пудготвльовати ся поскоро: на горбі закопувут у зимлю дві тычкы (єдна мало май груба за другу), на котрых кладут дощку, тым самым зробили штось гийбы трампліна. Из твирьдых пород дерева вытисувут шайблик. Шайблик — то деривляный квадратік 10×10 см, якый вытисувут уручну. Ун має вудну дірку. Шайбликы подобавут на палицю. Старші люде, моложава тай діти запікавут деривляні квадратікы над угньом, а тогды пуд даякым кутом запускавут йих у воздух. Коли квадратік розжарює ся й зачинає світло світити ся у потемийови, учасник дійства пудходит ид дощци трампліна авадь же лавици, розмахує ся й бє по нюй палицьов из шайбликом. Гія вдарити так, убы шайблик злитів из палици, пролитів як мож май дале у воздухови и впав на зимлю, лишавучи за собов світлый угнявый слід. На шайбликах доста часто записовали свої жаданя, оконаня якых залежит уд силы тай правильности удара шайбликом по дощци. Даколи удар присячовали комусь — наприклад, фатьов бив діля дівкы, котра му ся любила, й навспак. Ударити мож было лем раз.[6]

На сівер уд варощика розміщіный ботанічный заказник «Керничный», на юг — іхтіолоґічный заказник «Усть-Чорна»,[7] а на южный запад — заповідноє урочищоє «Усть-Чорнянські праліси».

Ґалерія

[едітовати | едітовати жрідло]

Відеа

[едітовати | едітовати жрідло]

Никай втож

[едітовати | едітовати жрідло]

Жрідла

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Данилюк, М. В. (2012). Тящівщина. Історико-краєзнавчі нариси (українська). Карпати. с. 219.

Пудміткы

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 Данилюк, М.В. (2012) (по українська). Тящівщина. Історико-краєзнавчі нариси. Карпати. с. 219. Хыбна цітація: Некоректний тег <ref>; назва «:0» визначена кілька разів з різним вмістом
  2. 1 2 Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даных Державної службы штатістікы Украйины. http://db.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp.
  3. ↑ Зіновєв, Дмитро. Вузькоколійна залізниця Тересва - Усть Чорна. zakarp.yz.co.ua. http://zakarp.yz.co.ua/places.php?id=45.
  4. ↑ новини про будинок милосердя. tyachiv.com.ua. 24.11.2014. Архівна копія з оріґінала зроблена 2016-09-17. https://web.archive.org/web/20160917024310/http://tyachiv.com.ua/NewsOpen/id_news_213637.
  5. ↑ Занепад "Ялинки". 06.01.2015. http://chas-z.com.ua/news/13074.
  6. ↑ В Усть-Чорній досі живуть тірольські традиції (по українською). tyachiv.com.ua. Архівна копія з оріґінала зроблена 2016-10-25. https://web.archive.org/web/20161025053220/http://tyachiv.com.ua/NewsOpen/id_news_90.
  7. ↑ ботанічний заказник. ecozakarpat.net.ua. http://ecozakarpat.net.ua/parks/botanichnii-zakaznik-zaghalnodierzhavnogho-znachiennia-kiernichnii.

Удкликаня

[едітовати | едітовати жрідло]
Навигация по Тячовскому району

Районный центер: Тячово
Мѣстечка: Буштино • Дубове • Солотвино • Тересва • Усть-Чорна

Села: Бедевля  • Біловарци  • Бобовоє  •Велика Уґолька  • Вышньый Дубовиць  • Вышоватый  • Вонигово  • Вульховцѣ  • Ольховци-Лазы  • Вульховчик  • Ґаничі  • Глиняный  • Глубокый Потук  • Груникы  • Грушово  • Дубровка  • Добрянске  • Дулово  • Калины  • Колодне  • Красна (Тячӯвськый район)  • Криве  • Крычово  • Лазы  • Лопухово  • Мала Уґолька  • Нересниця  • Нижньый Дубовиць  • Нижна Апша  • Нѣмецка Мокра  • Новобарово  • Новоселиця  • Округла  • Петрушов  • Пещера  • Подплеша  • Подішор  • Пригӯдь  • Раково  • Рувне  • Росош  • Руня (Украйина)  • Руська Мокра  • Руське Поле  • Сасово  • Тарасовка  • Теребля  • Терново  • Тисалово  • Топчино  • Тячӯвка  • Уґля  • Фонтинясы  • Чумальово  • Широкый Луг

Обтримане з "https://rue.wikipedia.org/w/index.php?title=Усть-Чорна&oldid=170432"