Усть-Чорна

село Усть-Чорна
Усть-Чорне
	Флаґ Усть-Чорної
	При уїздови в Усть-Чорне При уїздови в Усть-Чорне
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Тячовськый район
Рада	Усть-Чорнянська громада
Код КОАТУУ	2124456500
Основны інформації
Заложене	1775
Жытелїв	1547
Поштовы індексы	90520
Телефон	+380 3134
Полога
Ґеоґрафічны коордінаты	48°19′9″N 23°56′20″E / 48.31917°N 23.93889°ECoordinates: 48°19′9″N 23°56′20″E / 48.31917°N 23.93889°E
Водойма	р. Тересва
Місцева влада
Адреса ради	Селище Усть-Чорна, ул. Верховинська, 233
Вебова сторінка	Усть-Чорнянської Селищної рады
Сільський голова	Костяк Петро Петрович
Жрідла інформацій

Усть-Чо́рна авадь Усть-Чо́рне (МФА: [uʂ't͡ʃorne̞]; май давно нїм. Königsfeld, укр. Усть-Чорна, мад. Királymező) — селище в Украйині, центр Усть-Чорнянської селищної громады Тячувського района Закарпатської области.

Ґеоґрафія

Розміщіне в горішнюй части рікы Тересвы на высоті 526 метру над рунём моря, за 60 км уд райцентра (вароша Тячово) та за 190 км уд обласного центра (вароша Ужгород), в узькуй улоговині на стыкови трёх горных масиву: Вуднушньый Ґорґан (на сівері), Свидовця (на выході) тай хребта Красна (на заподі). Сусідні села: Брустуры, Красна, Німецька Мокра і Руська Мокра.^[1]

На сіверно-заподнуй окресности села річка Занева падат у Мокрянку.

На южному выході уд села річка Бобрука падат у Тересву.

Населіня

На 2016 гуд в Усть-Чорнуй жило 1 543 душ, у 2012 годі — 1 486 душ та 438 ґаздувств, а у 1966 годі населіня было 4 800 душ^[1].

По даным переписа 2001 года німецькый гий рудный язык указали 4,32% населіня села^[2].

Бисіда

Розподіл населіня за рудным языком за даными переписа 2001 года^[2]:

Язык	Кулькость	Процент
украйинськый	1358	93.27%
німецькый	63	4.32%
російськый	22	1.51%
мадярськый	11	0.76%
словенськый	2	0.14%
Сполочно	1456	100%

Похожіня імня села

Німці-переселинці, котрі прийшли освойовати зимлі в вирьховині Карпат у 1815 годови оказалися на розширинуй части долины. Місность учудовала їх свойов красов і непростостёв, а поле серед гур виділося файным містом для заложіня нового поселиня. Того, коли узріли німці сісю красность уповіли: «Сесе поле для королю!». Он так село получило імня Кёніґсфелд (по-німецьки "Королювськє Поле"). Іззачинаня было побудовано 8 хыж і каплицю римо-католицької церьквы, а із часом границі села розширили^[1].

Нынішнє імня селища, споминатся в архівных документах уд 1945 (тобто, по-кунцю Другої світової войны тай перехода Карпацької Руси зі склада Чехословенщины до склада СРСР. Складатся із двох слув: «Усть» — місто, ди зливаются воєдно річкы Брустурянка тай Мокрянка, а тоже май на юг впадає Чорный потук, котрый получив імня позад густых хащий, котрі виділися темными на берегах поточка, котрый несе свою воду через центр села ^[1].

Инакі спомины: 1838 — Vallis Regia, 1850 — Királymező, 1852 тай 1853 — Königsfeld, 1877 — Királymező, 1882 — Királymező, 1892 — Királymező (Uscsarna), 1913 — Királymező, 1925 — Užčorná, 1930 — Ust’čorna, 1944 — Királymező, Устчорна, 1983 — Усть-Чорна.

Історія

Австрійськый, австро-мадярськый і чехословенськый періоды

Історія села зачинат ся у 1775 годі, коли сюды за приказом імператриці Австро-Мадярської імперії, Марії-Терезії, направили 108 файт лісорубу для убхоснованя ліса та будованя. Перві німці-переселинці (майштры по деревоубробліню тай инакі шпеціалісты із лісництва) прийшли сюды жити із австрійськых району Ебен Зес, Бад Ішл, Гоізерн. Нові обыватилі заготовляли тай сплавляли ліс аж до Австро-Мадярської імперії. Зачали розбудововати село уд моста через Чорный потук і дале до Руської Мокрої. Коли чисилность населіня выросла, та зачали будоватися ід селови Красна ^[1].

Німці-переселинці, котрі прийшли освойовати зимлі в вирьховині Карпат у 1815 годови оказалися на розширинуй части долины. Місность учудовала їх свойов красов і непростостёв, а поле серед гур виділося файным містом для заложіня нового поселиня. Того, коли узріли німці сісю красность уповіли: «Сесе поле для королю!». Он так село получило імня Кёніґсфелд (по-німецьки "Королювськє Поле"). Іззачинаня было побудовано 8 хыж і каплицю римо-католицької церьквы, а із часом границі села розширили^[1]. 1929 гуд быв знаменый будованём узькоколійкы із Дубового до Усть-Чорної чехословенськов владов. Проеґзістовала ся узькоколійка до 90-х году ХХ стогуддя, а потум ї ізмыла повінь у 1999 годови. До 2001 года была докус понищина^[3].

Радянськый період

У 1950 годови на базі бывшых лісовых управ зотворено Усть-Чорнянськый лісокомбінат. Ун раховався ґіґантом у своюй галузи ід 1995 годови. Лісокомбінат давав роботу моложаві, мався лісным ґаздувством, лісозаготовков, переробков дерева, нові лісосадкы на містови лісосік, тай ин. Усть-Чорнянськый лісокомбінат мав 12 лісництв, 5 лісопункту, узькоколійна жилізна дорога, транспортно-ремонтный цех тай удділ капіталного будованя, а тож долушньый склад у селщови Тересва. Історія лісокомбіната кончаєся в часы незалежности Украйины, ай по-реорґанізації (1996 гуд) зотворено Усть-Чорнянськє державне лісоловицькє ґаздувство МП «ЛісІнвест». Пуд куниць, зотворилися два удділіня державного лісоловицького ґаздувства — Брустурянськє (Лопуховськє) і Мокрянськє.^[1]

1977 года на теріторії села стало на єдне грубе промысловство бульше — удперся філіал Кыювського завода реле тай автоматікы. У него входили цехы із термалної убробкы металу тай інструменталный ^[1].

Житя у час незалежности Украйины

Із 2004 года в Усть-Чорнуй удперлася хыжа милости для пристарілых людий. Єдна хыжа сякого типа на всьый Тячувськый район, є сполочным проєктом Остравсько-Опавської Єпархіалної благодійствуючої орґанізації тай благодійствуючого фонда ім. Олександра Хіры. У нему жило 14 душ старшого віка, а із 2014 года — 20^[4].

Із 2008 года в Усть-Чорнуй сформованый окромый пост державного гасичного сокочіня смт. Усть-Чорна. Іщи в час еґзістованя лісокомбіната зотворено фотболну команду «Лісоруб» (із 2000 года «Усть-Чорна»). Проведино три чемпіонати на кубок І. В. Чусы — Героя Соціалістічної роботы. У селищови функціонує міні-хлібопикарня (хліб на дрывах), котра удперта украйинсько-австрійськым цімборством «Кёніґсфелд», є гостелы, кафе і бовты ^[1].

Ошколованя

У 1956 годови у селищови удперто серидню ошколу, ди учатся учні не лиш із Усть-Чорної, ай із сусідньых сел (Брустуры, Руська Мокра тай Німецька Мокра). На 2012 гуд в сполочноошколовницькуй ошколі І-ІІІ ступіню училося 269 учню.^[1]

У 1986 годі удперто мижеошколну учильно-выробляючу майштерню для учню 10-11 класу Усть-Чорнянської тай Брустурянської сполочноошколовницькых ошкул із профілным учінями: швейне діло, народні умільчі промыслы, столярне діло. У селови тоже функціонує дітинськый сад «Теремок».^[1]

Дохторська

У селищови находится тай робит ділова дохторська на 85 міст. При дохторськуй удперто балнеолоґічне удділіня для людий із битюгами периферійної нервової сістемы. У 90-х годах на теріторії селища зачали ряд пріватных оздоровчых комплексу, котрі хотят поліпшити здоровля уддыхаючых тай людий.^[1]

Реліґія

Храм с. Марії Маґдалины

Покулько перві поселинці сповідали католицьку віру, та богослужіня вилося по-німецькы і лем за римо-католицькым обрядом. 1815 гуд — закладіня капличкы римо-католицької церькви. 1890 гуд — побудовано костел Марії-Маґдалины у ґотічному штилі, што усокотився і доднись. Коли кончили будовати церькву у нюй поклали на хорах орґан. Костел, якый є архітектурнов памнятов, функціонує і ныні, ди проводятся паралелні богослужіня римо-католику тай ґреко-католику^[1] .

Службу проводив священик-біритуаліст о. Петер Креніцкі, а для літурґії за выхудным обрядом выносятся образы Христа і Богородици, намалёвані умільницёв з Пряпіевов Анґеліков Недорощик.

За ініціатівою о. Петера Креніцкого на честь 2000-гуддя Руздва Христового із річкового каміня зробили юбілейну каплицю.

Цілый гуд у каплици поперемінно будут выкладині шість образу, што зображуют основні події церьковного года. Намалёвав образы місный умілиць Василь Шимків.

Турістічні забавы

Сись населиный пункт быв знаный дякуючи жрідлу мінералної воды. Його первым офіційным удператилём став окружный дохтор Й. Платіні іщи у 1780-х гг. Знаный дослідник Л. Тогніо думав, же вода такого склада і квалічности рідкость у всьому світови, ай розгортання повноцінної ліковально-оздоровної діятильности на ї основі было бы істинно “благословінём” для людий. У 1876 г. на конференції доповідачі здыхали: єдна проблема — нейманя інфраструктуры і транспортної доступности. Населіня на тот час было 549 душ. Жрідло находилося за 100 ходу уд населиного пункта, на березі Брустурянкы. На його основі казна зробила негрубый єднокомнатный деревляный купіль, призначеный для свойых робутнику (лісного ґаздувства). На 1936 г. ун складатся вже із 3-х ванных тай 1-ї гостёвої комнаты ^[5];

сято Шайбликы;

ботанічный заказник «Керничный»;

іхтіолоґічный заказник «Усть-Чорна»;

заповідне урочище «Усть-Чорнянські пралісы».

Коли приїхали в Пудкарпатя, австрійці привезли із собов до Усть-Чорної давню традіцію сяткованя періоду літнёго сонцёстояня — Sonnenwende. Сесе сято туй называтся Шайбликы і чимысь нагадат традіційне сято Івана Купала. Наприклад, обовязковым обрядовым елементом обох сят є ватра. Сяткуют Шайбликы три дны: із 21 до 23 юля.

У Австрії традіція сятковати Sonnenwende і доднись дуже поширина, а саме сято, якє каждый збирає в рузних реґіонах крайины много турістів, є нематеріалный наслідством ЮНЕСКО. Ай пудкарпатські австрійці мают свою, унікалну традіцію сяткованя і сокотят ї із давньых часу.

Суть сяткованя — запалити у грубуй ватрі деревляный «шайблик» (самараючый на шайбу) і вдарити ним уб помуст, убы шайблик крутився і летів у проруб. Туй бульше як 420 году «бют» шайбликы — із часа заснованя села Усть-Чорне.

До Шайблику зачинают приготвлёватися поскоро: на горбі закопуют у зимлю дві тычкы (єдна мало май груба за другу), на котрых кладут дощку, тым самым зробили штось гийбы трампліна. Із твирьдых пород дерева витисуют шайблик. Шайблик — то деревляный квадратік 10х10 см, якый вытисуют уручну. Ун має вудну дірку. Шайбликы самарают на палицю. Старші люди, моложава тай діти запікают деревляні квадратікы над огнём, а тогды пуд даякым кутом запускают їх у воздух. Коли квадратік розжарюєся і зачинає світло світитися у потемийови, учасник дійства пудходит ід дощці-трампліна авадь же лавиці, розмахуєся і бє по нюй палицёв із шайбликом. Гія вдарити так, убы шайблик злетів із палиці, пролетів як мож май дале у воздухови і впав на зимлю, лишаючи за собов світлый огнявый слід. На шайбликах доста часто записовали свої жаданя, оконаня якых залежит уд сили тай правильности удара шайбликом по дощци. Даколи удар присячовали комусь — наприклад, фатюв бив для дівкы, котра му ся любила, і наопак. Ударити мож было лем раз^[6].

Интернесны факты

На сівер уд селища розміщіный ботанічный заказник «Керничный», на юг — іхтіологічный заказник «Усть-Чорна»^[7], а на южный запод — заповідне урочище «Усть-Чорнянські пралісы».

Ґалерея

Полонина Красна. Зимні дерева
Полонина Красна зимов
Вид із краснянської труні
Усть-чорнянська сполочноошколовницька ошкола
Костел Марії Маґдалины (вид із тілного бока)
Статуя сятого у каплиці при костелови
Костел Марії Маґдалины (вид на централный уход)
Порядок тай чистота на усть-чорнянськых дворах
Хыжка милости (для пристарілых)
Православный храм (вид з тілного бока)
Православный храм (вид із головного входа)
Каплиця православної церькви у селови
Чорный потук у централнуй части села
Річка Мокрянка
Люди купаются на усти двох гурських річок
Устя річок Брустурянка тай Мокрянка
Вид на готел "Водограй" (панорама)
Воєнный ДОТ часу Другої світової войны
Водопад Гук в Усть-Чорнуй (панорама)
Водопад Гук (панорама)
Водопад Гук (вид збоку)
Централна улиця Усть-Чорної(1942 гуд)
Чорный потук 1942 гуд
Цынтарь зимов
Зимньый вид на Усть-Чорне
У дворови готела "Водограй"
Корова іскає охоложіня у річци Брустурянка
Уддыхальна зона у селови Усть-Чорне
Порогы водопаду Гук (Усть-Чорне)
Озеро в убнімах гур (коло Усть-Чорної)
Місный водопад Гук
Центр села Усть-Чорне
Місто побудовы міні-ГЕС коло Усть-Чорної
Металный лісоруб - сімбол сих краю

Відео

Водопад Гук в Усть-Чорнуй
Вид на водопад Гук
Вид на окресность Усть-Чорної

Никай ся втож

Усть-Чорнянська узькоколійка

Жрідла

1. Данилюк, М. В. (2012). Тящівщина. Історико-краєзнавчі нариси (українська). Карпати. с. 219.

Пудміткы

↑ ^1,00 ^1,01 ^1,02 ^1,03 ^1,04 ^1,05 ^1,06 ^1,07 ^1,08 ^1,09 ^1,10 ^1,11 ^1,12 Данилюк, М.В. (2012) (по українська). Тящівщина. Історико-краєзнавчі нариси. Карпати. pp. 219. Хыбна цітація: Некоректний тег <ref>; назва «:0» визначена кілька разів з різним вмістом
↑ ^2,0 ^2,1 Роздїлїня населїня за рудным языком, Закарпатська область (у % до сполочної чисельности населїня) - Реґіон, Гуд, Указали гий рудный язык (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даных Державної службы штатістікы Украйины. http://db.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp.
↑ Зіновєв, Дмитро. Вузькоколійна залізниця Тересва - Усть Чорна. zakarp.yz.co.ua. http://zakarp.yz.co.ua/places.php?id=45.
↑ новини про будинок милосердя. tyachiv.com.ua. 24.11.2014. Архівна копія з оріґінала зроблена 2016-09-17. https://web.archive.org/web/20160917024310/http://tyachiv.com.ua/NewsOpen/id_news_213637.
↑ Занепад "Ялинки". 06.01.2015. http://chas-z.com.ua/news/13074.
↑ В Усть-Чорній досі живуть тірольські традиції (по українською). tyachiv.com.ua. Архівна копія з оріґінала зроблена 2016-10-25. https://web.archive.org/web/20161025053220/http://tyachiv.com.ua/NewsOpen/id_news_90.
↑ ботанічний заказник. ecozakarpat.net.ua. http://ecozakarpat.net.ua/parks/botanichnii-zakaznik-zaghalnodierzhavnogho-znachiennia-kiernichnii.

Удкликаня

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Облікова картка^{[dead link]}
Сайт Усть-Чорнянської Селищної рады

Навигация по Тячовскому району

Районный центер: Тячово
Мѣстечка: Буштино • Дубове • Солотвино • Тересва • Усть-Чорна

Села: Бедевля • Біловарци • Бобове •Велика Уґолька • Вышньый Дубовиць • Вышоватый • Вонигово • Вульховцѣ • Ольховци-Лазы • Вульховчик • Ґаничі • Глиняный • Глубокый Потук • Груникы • Грушово • Дубровка • Добрянске • Дулово • Калины • Колодне • Красна (Тячӯвськый район) • Криве • Крычово • Лазы • Лопухово • Мала Уґолька • Нересниця • Нижньый Дубовиць • Нижна Апша • Нѣмецка Мокра • Новобарово • Новоселиця • Округла • Петрушов • Пещера • Подплеша • Подішор • Пригӯдь • Раково • Рувне • Росош • Руня (Украйина) • Руська Мокра • Руське Поле • Сасово • Тарасовка • Теребля • Терново • Тисалово • Топчино • Тячӯвка • Уґля • Фонтинясы • Чумальово • Широкый Луг

[:0-1] 1,00 ^1,01 ^1,02 ^1,03 ^1,04 ^1,05 ^1,06 ^1,07 ^1,08 ^1,09 ^1,10 ^1,11 ^1,12 Данилюк, М.В. (2012) (по українська). Тящівщина. Історико-краєзнавчі нариси. Карпати. pp. 219. Хыбна цітація: Некоректний тег <ref>; назва «:0» визначена кілька разів з різним вмістом

[:1-2] 2,0 ^2,1 Роздїлїня населїня за рудным языком, Закарпатська область (у % до сполочної чисельности населїня) - Реґіон, Гуд, Указали гий рудный язык (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даных Державної службы штатістікы Украйины. http://db.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp.

[3] Зіновєв, Дмитро. Вузькоколійна залізниця Тересва - Усть Чорна. zakarp.yz.co.ua. http://zakarp.yz.co.ua/places.php?id=45.

[4] новини про будинок милосердя. tyachiv.com.ua. 24.11.2014. Архівна копія з оріґінала зроблена 2016-09-17. https://web.archive.org/web/20160917024310/http://tyachiv.com.ua/NewsOpen/id_news_213637.

[5] Занепад "Ялинки". 06.01.2015. http://chas-z.com.ua/news/13074.

[6] В Усть-Чорній досі живуть тірольські традиції (по українською). tyachiv.com.ua. Архівна копія з оріґінала зроблена 2016-10-25. https://web.archive.org/web/20161025053220/http://tyachiv.com.ua/NewsOpen/id_news_90.

[7] ботанічний заказник. ecozakarpat.net.ua. http://ecozakarpat.net.ua/parks/botanichnii-zakaznik-zaghalnodierzhavnogho-znachiennia-kiernichnii.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]