Тишів (Мукачівськый раён)

село Тишів
Тишів (Мукачівськый раён)
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Мукачовськый район
Рада	Нижньоворітська сільська громада
Основны інформації
Перша писемна змінка	1648 рік
Жытелїв	517
Густота жытельства	299,36 душ/км² особ/км²
Поштовы індексы	89112
Полога
Ґеоґрафічны коордінаты	48°48'41.4"N 23°04'36.2"E
Надморьска вышка	546 м м
Місцева влада
Жрідла інформацій

Тота статя не має жрідла ці інтервікі одказы і може обсяговати інформації, котры треба овірити.
Кідь сьте з темов статї достаточно познакомены, поможте вылїпшыти тоту статю доповнїнём вірительных жрідел, котры доказують уведжены тверджіня.

Тиші́в (укр. Тишів) — село в Украйинї, в Мукачівському раёнї, Закарпатської области. Входит до складу Нижнёворітської сільської громады.

Історія

Населеня — 458 жителїв. Площа — 1,727 км².

Село Тишів лежит в долинї рікы Латориця та її приток в підніжжі Верховинського хребта, а именно в підніжжі горы Пикуй. Розміщає ся за 12 км від раённого центру.

Село Тишів першый раз документално споминає ся 1648 року. Походжіня назвы Тишів (Чендеш) пішло від кліматичных умов, які были в селї коли до нёго прийшли перші обывателї — туй было тихо, дув спокійный вітер. Така ситуація изсокотила ся туй до ставлення дорогы Київ — Чоп у 70. рр. XX сторочча.

Другі згадкы - 1630 Ti.zoua, 1648- Tisova, 1693- Tisow, 1773-Tisova, 1808-Tissova, 1851-Tissova, 1877-Timsova (Felső-), 1913-Csendes, 1925-Tišova.

1926 року в селї была створена рада робітничых, селянськых і солдатськых депутатів. Першым секретарём было выбрано Говдана В. В. такій того року было проведено списованя населеня — ёго кількість составляла 1100 жителїв.

Присілкы

Медведжій - бывшоє село в Украйинї, в Закарпатській области.

Споєноє з селом Тишів резолуціёв обласного еґзекутивного комітета Закарпатської области №155 од 15.04.1967

За приказованям Мигаля Приймича (1921) село заклав у готарї “Стенечивлять” чилядник на имня Левко, якый втік сюды від татар. Село читавіло, айбо через якый ись час вымерло від епідемії (за Т. Легоцькым, у 1691 р. в селї людий не было). Зобстали ся лем три родины – Сабовы, Халусы і Козакы.

1648-Meduesse, 1693-Medwezia, 1808-Medvesa, Medvessa, 1944-Medvezsa, Медвежое. Назва, може, йде від потіка Медвежый ~ ~ Ведмежа вода, ріка . Ёго имня было поміняло на мадярськоє Medvefalvára в 1903 роцї.

В 1976 роцї туй відкрыто поселеня раннёжилїзного віка. Дослїжовало ся експедиціёв інститута археолоґії НАН Україны

Парафія у Медведжім зпоминать ся у 1692 р., у 1778 р. зпоминать ся про деревляну церкву в Медведжім.

Реліґія

храм Успіння пр. Богородицї. 1898.

Первоє упоминаня про церьков тай філії в Медведжім, Котельницї, Быстрім та Шутовицї йде з 1692 р., а в 1704 р. йде ся про давню церьков.

Деревляна церьков св. Василя з двома дзвонами была в селї в 1733 р. У 1778 р. зпоминают деревляну церьков у Тишові, і такій про церьквы в філіях – Медведжім, Быстрім, Котельницї.

Іллінська церьков

Хоснуючу тепирь церьков поставлено 1898 р. (хотя церьковник Мигаль Халус із сусіднёї Мічкаревици каже, ош тишівську церьков поставлено на два рокы скорше за мічкаревицьку, в 1888 р.) у традиціях місцевого будованя.

Не вылучено, ош в селї робити тоті самі майстры, що і у Задільськім і другых селах верхнёї течії Латорицї, а примірником могла служити найдавня церьков сёго стилю в Быстрім

Церква тризрубна, вкрыта двоскатнов стріхов із бляхы. Зрубы з ялины товщинов 16 – 18 см покладено на камнянї плити. Опасання спирає ся на випускы вінців зрубу.

Коло церквы – файна деревляна дзвіниця з трёма дзвонами, майбільшый з них учиненый в Хомутови (Чехія) фірмов “Ріхард Герольд” у 1924 р.

Іконостас быв із часу ставленя церквы, айбо іконы на сосновых дошках вже перемалёвано.

У 1932 р. зафіксували пару надписїв: на рамі іконы Благовіщеня – “Сей образъ купилъ и… Федора Нотиржованого синъ со женою своею Анна и родичомъ своимъ и чади за отпущеніе гріховъ року божого АΨМ (1740)” та на церковних книгах. Служебник купив раб божый Теодор Ганечко з жонов Аннов для церквы Василія Великого в Тишові 1670 р., а виданый він у Львові в 1654 р. Два процесійнї хресты подарили для церкви Ряшкы.

У Тишові родив ся Василь Улинець – єдин з останньых народных будователїв, якый спорудив за свій живот 10 деревляных церков. Улинець, скорше всёго, брав участь і в будовані тишівської церквы.

В 2022 роцї зробили ремонт церквы за пожертвы жителїв.

Ґеоґрафія

Жеброта гірської Воловеччины на плодовитї земельнї ресурсы компенсує ся природными богатствами. Йсе листяно-хвойнї лїсы, в якых ростуть переважно смерека і ялиця, бук, ясїнь і явір. На околицї села высочіє гора Пикуй высотов 1408 метрів. Пикуй — се щі й флористична гайниця де під охоронов много цїнных рідкісных ростин, у тому числї лікарськых. Туй стрічають ся такі релікты, як тис ягодный, кедр і дуб.

Окрасов і багатством лїсів є благороднї оленї і козулї, ведмедї і лисиї, куницї і білкы. Жиют туй дикі свинї, рисї, вовкы. Туй жиют много всякых птахів. У малодоступных готарях даколи мож увідіти чорных бузёк.

Через село протікат річка Латориця, шо бере зачаток на схылах Верховинського хребта, з-під Верецького перевалу. Флора і фауна рікы не багата туй стрічаєся рікова і радужна форель, короп, вьюн.

Клімат Воловеччини умірно континентальный, но студеніщый чим у низовинных раёнах. Ярь начинає ся туй пізніще, а зима — скорше на 2-3 тыжнї. Заморозкы тримлють ся до першых днів мая. Зима зачинаться у другій половинї новембра, снїг выпадає у другій половинї децембра. Кідь в низинах Підкарпатя сніжна шата слаба, глибина 30-40 см, то на території Воловеччины снїг намного більшый, в горах нерідко до 2 метрів, а топення ся починат у марцю-апрілю. Морозы даколи бывают ниже −30°С.

Ґрунты гористы слабородючі. Процесом ґрунтоутворення є квасноє буроземоутвореня.

Людность

По перепису УССР 1989 року чисельность присутного населеня села была 526 душ, з якых 254 чоловікы та 272 жоны.

По перепису населеня Украйины 2001 року в селї проживало 510 душ. 100 % населеня вказало за рідный язык украйинськый язык.

Економіко-ґеоґрафічне положеня

Село Тишів лежит на сївері району і межит з такыми селами:

на сївері: Котельниця і Латірка;
на западі: Щербовець і Жденієво;
на востоці: Завадка і Вербляж;
на югу: Нижні Ворота.

Основнов транспортницёв є траса Київ-Чоп, по якій і исповняються всі вонкашні зв'язкы села.

Турістичнї міста

Недалеко від села розміщеный гідролоґічна гайниця «Быстрый».

храм Успения прст. Богородицї. 1898.

Дзвіниця. 1802.

Чоловічый монастырь на честь Казанської іконы Божої Матерї

Іллінська церьков.