Сухый (Хустськый район)

Сухый
	село України Сухый; Сухий
	48°34'56"N, 23°25'32"E
Держава	Україна, Австрійска імперія, Австро-Угорьско
Админединка	Межгорскый район, Хустськый район, Міжгірська селищна громада; • Закарпатьска область
Основан	1400
Высота центра	255 метер
Площадь	423 Квадратный кілометер
Население	395 (2001)
Агломерация	Майданьска
Этнохороним	Сушане
Часова зона	UTC+2:00, UTC+3:00
Автомобильный код	AO, КО / 07
Почтовый индекс	90032

Суть другы вызнамы, см. Сухый (значеня).

Сухы́й (мад. Szárazpatak) (укр. Сухий) (рум. Suhîi) (чис. Suchyj) — село у Хустському районови (бывшый Межгорскый район), Закарпатьской области, Украйины.

Історія

Село первый раз ся споминать у 1864 році.

Обывательство

У селі на 2001 рӯк живе 395 людий, из них подля языка:

украйиньскый — 100%

Памняткы

Цирьков ст. Петра и Павла. XVIII ст. У Сухому, ге и у близшых селах Репинному, Ділови, Тюшці, стойить деривляна цирьков из готичным вирьхом. Цирьков у Сухому – ровесниця репинняньской церкови, т. е происходить из XVIII стороча, хоть містні жытелі небезпудставно твердять, што цирьков старша за репиняньску. У 1801 році споминавуть цирьков, добрі обезпечену церковныв утварёв, што уміщала 120 вірникӯв. Цирьков тридільна, тризрубна, пуд двосхылыв стріхов, над бабинцем – вежа під восьмигранним шатром, що завершується шпилем. Вышше опасаня тай пуд шатром вышкы аркады голосниць. На главному фасадови – вӯсю̄м різьбленым стовбӯв, ныні спрятаных за деривляныв ґалереёв из вызорами. Світичі до церкви уготовив Д. Фічоряк. Пиля церкви – традичнв про Межгорщину деривляна двоярусна дзвӯниця пуд восьмигранным шатровым вирьхом, а у ню̄в – чотыри дзвоны, три из якых удлив Ф. Еґрі. Два дзвоны уготовлено у 1923 році, на дзвоніови 1925 року написано фамілії мурникӯв – Ивана Ґилбича тай Ивана Бряника, а четвертый удлито фірмов “Акорд”. У 1991 році цирьков вернуто греко-католикам. Юрій Бряник из Репинного розказав леґенду за цирьков у Сухому, розказану ёго дідом. Колись у селі была невелика каплиця, в якій служилося лише на Різдво та Великдень, а згодом селяни вирішили побудувати дерев’яну церкву. Священик предложив місто на ділянці діда Гончара, якый мав трёх сынӯв. Дідо согласив ся, и люди узяли ся до роботы. Наскоро увели из колод стіны, но на рано стіны упали. Оказало ся што сыны Гончара пошкодовали земли и захотіли похыбити стройці. Розгніваный люд трібовав, обы священик прочитав “чорну” молитву и тот скорив ся общині. Удтовды братӯв и их потомкӯв супроводжовали нещастя. Отак стає ся, кой людина мірять ся силов из Всевышньым. Цирьков спорудили на містови каплици, но очевидно, не у XVI сторочови, ге сказано у леґенді, а май пӯздно.

Удкликованя

Хыбна цітація: На <ref> з іменом „населення 1989“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.
Хыбна цітація: На <ref> з іменом „населення 2001“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.

Хыбна цітація: На <ref> з іменом „населення 2001 мова“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.

Погода у селі Сухый
Цирьков ст. Петра и Павла, XVIII ст. на сайті Деривляні Храмы Украйины
Шаблона:Недоступне посилання http://www.woodenchurches.com.ua/ukr/vel_ber/sukhiy.htm%5Bнедоступноє+посиланя+з+мая+2019%5D^{[dead link]}