Степан Жупанин
| Степан Жупанин | |
|---|---|
 | |
| Чинность | поет, педагог |
| Уроджѣня | януара 18., 1936 Иршава |
| Упокоеня | януара 7., 2005 (68 р.) Ужгород, теметов Доманинцѣ |
| GKG:/g/12365n6q;
| |
Жупанин Степан Илькович (*18. януар 1936, Иршава, Подкарпатска Русь – †7. януар 2005, Ужгород, Украина) — украинскый поет, педагог. Абсолвент Ужгородской универзиты (1959). Доктор педагогичных наук (1996). Учительовав, быв на новинарьской роботѣ. В роках 1963–1969 ай од року 1974 професор на Ужгородской универзитѣ, 1982–1987 — завкатедры гуманитарных дисциплин, 1987–1992 — завкатедры педагогикы, психологии ай методикы преподаваня; од 1993 — в Закарпатском инштитутѣ подипломного педагогичного школованя (Ужгород): 1996–2005 — професор катедры педагогикы, психологии и сполоченскых дисциплин. Член НСПУ (1974). Лавреат литературной премии имени Лесѣ Украинкы (1994).[1][2]
Написав вельо статей и начеркох о творчых людях Закарпатя и близкого сосѣдства, рецензий на их литературну творбу: Юрий Гойда, Михайло Томчаний, Параска Амбросий, Володимир Ладыжець, Марийка Подгорянка, Барбара Салаи, Олга Ришави.[3]
Литературна творба
[едітовати | едітовати жрідло]Автор поетичных дѣточых книжок «Бджілка» (1959), «Сестрички-смерічки» (1962), «Гірська стежинка» (1965), «Світле озерце» (1975), «Ватра» (1981), «Смерековий край» (1985), «Лісовий світанок» (1986), «Рассвет» (Москва, 1987), «Світлячок та бджілка» (1989), «На високій полонині» (1993), «Сто загадок» (1993), «Чому плакала зозуля?» (1994), «Моя абетка» (1997). Про творы Жупана характерный елемент казковости. На стихы Жупана писали музику А. Кос-Анатольськый, Д. Задор, А. Филипенко, Б. Фильц, Л. Дичко тай иншы композиторы — опубликовано у пѣсенных зборниках «Пісні для дітей» (1974), «Сонечко», «Барвінок» (обѣ — 1983), «Журавлик» (1989). Выступав из статями з проблем педагогикы и психологии, упорядковав ряд приучок про зачатковы класы: «Сонячний світ» (1972), «З чого починається Вітчизна» (1987), «Верховиночка» (Уж., 1998; К., 2003). Окремы творы Жупана перекладены на рус., бѣлорус., лит., молд., тадж., туркм., казах., болг., чеш., словац., мад. язык.[1][2]
Вершы и казкы Степана Жупанина появляли ся в новинках, журналах «Барвінок», «Малятко», «Дошкільне виховання», «Прапор», «Україна», «Дукля», «Дружно вперед» тай иншых, многых украинскых читанках и приручках про зачаточны класы.[3]
Головнѣйшы педагогичны выданя
[едітовати | едітовати жрідло]Степан Жупанин — заслуженый працовник высшой школы Украины, одзначеный медалиов имени Антона Макаренка, автор понад стовкы научных робот на педагогичны темы.[3]
Головнѣйшы з них:[2]
- Виховання в учнів естетичного ставлення до природи. 1980;
- Формування естетичного ставлення до мистецтва. 1991;
- Педагогічні основи формування в молодших школярів художнього образу природи. 1995;
- Розвиток учнівської образотворчості. 1997 (вшыткы — Ужгород).
Родина
[едітовати | едітовати жрідло]Року 1961 побрав ся з Терезов Копинець, з котров мали трое дѣти: Павла, Юрка и Мирославу.[4]
Жерела
[едітовати | едітовати жрідло]- Балега Ю. І. Жупанин Степан Ілліч. //УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ В П’ЯТИ ТОМАХ, т. 2. КИЇВ — 1990. http://izbornyk.org.ua/ulencycl/ule52.htm.
- Зимомря М. І. Жупанин Степан Ілліч. Енциклопедія Сучасної України. т. 9. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. https://esu.com.ua/article-18423.
- Хланта І. В. Жупанин Степан Ілліч //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О. Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. ISBN 978-966-8924-33-0 укр.