Статуя Слободы
Ста́туя Слобо́ды (анґл. Statue of Liberty), повнов назвов „Слобода освічує світ“, анґл. Liberty Enlightening the World) є колосална мідна неокласицистична скулптура жоны у туніці и короні на Острові Слободы в Ню Йорку, США, у Верьхньому Нюйоркському заливі. Дизайн скулптуры вчинив французькый скулптор Фредерік Оґюст Бартолді, металічну раму постройив Ґюстав Еффель. Статуя Слободы была подарком Споєным штатам Америкы уд народа Франції. Церемонія удкрытя ся удбыла 28. октовбра 1886.
Статуя Слободы тото класично убрата жона,[1] вдухновлена римськов богыньов слободы, Лібертас.[2] Над головов у правуй руці вна держит факлю, а в лівуй — дощку з написом „JULY IV MDCCLXXVI“ („4. юлія 1776“), датов уголошіня декларації незалежности США. Лівов ногов она стає на вломленый ланц и окову,[1] што симболізує скасованя рабства по Америцькуй громадянськуй войні.[3][4][5]
У 1865. році французькый історик и аболіціонішта Едуар де Лабуле предложив покласти монумент на честь стороча америцької незалежности и Всесвітньої выставкы 1876. року, стуйкости америцької демократії и услободжіня рабув.[6] Франко-пруська война задержала проґрес над ним до 1875. року, кой Лабуле запропоновав, обы наруд Франції профінансовав статую, а США означили пуд неї місто и поклали педестал. Бартолді завершив голову и руку з факльов ищи сперед тым, як статус была до кунця пропланована, и тоты дві єї дарабы ся возили по межинародных выставках и вказовали ся публіці. Рука з факльов была представлена на Всесвітнюй выставці 1876. року в Філаделфії тай у Медісон Сквер Паркови в Менгеттені в 1876–1882. роках. Збираня гроший ишло тяжко, и Джозеф Пуліцер из ґазеты „New York World“ зачав закликати челядь жертвовати гроші на завершеня проєкта. Статую вчинили у Франції, перевезли через море у ящиках и зобрали на готовому педесталі на товдышньому острові Бедловз. Завершеня статуї ся удпразновало першым конфеті-парадом (анґл. ticker-tape parade[7]) у Ню Йорку и церемонійов удкрытя з участьов президента Ґровера Клівленда.
Статуя стала симболом слободы тай Споєных штатув Америкы, кланявучым ся іміґрантам, што приходили до крайины морьом. До 1901. року нив ся розпоряжала Рада маякув США, пак Департамент войны; по 1933. році вна перейшла до юрисдикції Службы націоналных паркув ги часть націоналного монумента „Статуя Слободы“.
Навщивителюв пущавут на краєць педестала тай удну короны; доступ публікы до факлі уд 1916. року заказаный. Уд 1984. року входит до исписа Світової дідузнины ЮНЕСКО.[8]
Проєктованя и ставба
[едітовати | едітовати жрідло]Зароджіня ідеї
[едітовати | едітовати жрідло]
Подля Службы націоналных паркув США ідею про монумент уд французького народа Споєным штатам Америкы на зачаткови подав голова французького Общества против рабства тай знамый політик свого часу Едуар Рене де Лабуле. Тримле ся, ож ун ї озвучив у бесіді из скулптором Фредеріком Оґюстом Бартолдійом у 1865. році; по вечері у своюй хыжи коло Версая Лабуле, твердый пудпоровач Унії в Америцькуй громадянськуй войні, гадано вповів: „Кедь бы ся у Споєных штатах и клав монумент ги памнятка за їхню незалежность, думаву си, ож было бы природньо, кобы вун ся клав через ворошный труд обох нашых держав“.[9] Айбо в звіті 2000. року Служба націоналных паркув назвала йсю історію леґендов из зазывавучого на пожертвы памфлета 1885. року, и указала 1870. рук майвіроятнов часовов точков зароджіня ідеї статуї.[10] Подля Службы націоналных паркув Лабуле ся надіяв, ож такый подарок даст увагу на успіх Споєных штатув у досягненьови демократії и вдухновит французькый наруд тоже бороти ся за власну демократію перед лицьом репресивної монархії.[11]
Подля слув скулптора Бартолдія, котрый май пак споминав тоту історію, Лабуле не задумовав свою гадану репліку ги понуку, айбо вдухновив го нив.[9] Бартолді, никавучи на жорсткый характер режима Наполеона III., нич нараз не зачинав чинити про йсю ідею, долиш обговорьовав ї з Лабуле.[9] У любому случайови вун быв у тот час занятый и другыми проєктами; у 1856. році пушов до Еґипта штудовати античні вытворы.[12] Пуд конець 1860. рокув Бартолді указав Ісмаʼілу Паші, хедіву Еґипта, план скулптуры „Проґрес“ авадь „Еґипет несе світло в Азію“ — ґіґантськый маяк у формі давньоеґипетської фелашкы у робі и з факльов на сіверному вході до Суезького канала в порті Саід.[9] Бартолді ся спирав на класичный прецедент, Родоського Колоса — античну 30-метрову бронзову статую грецького бога сонця Геліоса,[13] котра похожо стояла на вході до порта и фунґовала ги маяк про шіфы. Про статую „Проґрес“ ся чинили нарисы и мініатурні макеты, айбо нич из того не уйшло: и хедів, и Фердінанд де Лессепс, керовник ставбы Суезького канала, удказали ся уд ідеї статуї, бо была подорога в реалізації.[14] Вмісто того в 1869 поклали маяк у порті Саід за проєктом Франсва Кынєта, котрый там стойит дотеперь.
По вертаню з Еґипта Бартолді пушов поникати на скулптуру Санкарлоне авторства Джованія Батісты Креспія — 23-метрову статую сят. Карла Боромейського з репусованої міді поверьх желізної арматуры на Лаґо Маджоре в Італії. Ун быв видів ай памнятник Верцінґеторіксови авторства Еме Мілле — ипен реставрація Міллейової статуї через сто рокув звернула межинародну увагу на пудлый став Статуї Слободы. Бартолді убрав мідь, а не бронзу вадь камінь позад єї дешевости, май малої вагы тай май легкої транспортації.[12]
Проґрес над хотьякым потенційным масштабным проєктом задержала Франко-пруська война, у котруй Бартолді служив майором ополченя. Бігом войны Наполеон III. быв узятый у плін и звергнутый. Рудна провінція Бартолдія, Алзас, перейшов до Прусії, а у Франції ся поклала май ліберална республіка.[9] Планувучи вандрованя до США, Бартолді заприказовав из Лабуле — они рішили, ож настав час обговорити ідею з вливовыми америчанами.[15] У юнійови 1871. року Бартолді перейшов Атлантичный океан из допроводным листом, пудписаным Лабуле.[16]
Прибывши до Нюйоркського порта, Бартолді ся заникав на острув Бедловз (днешньый острув Слободы) ги місто про статую, бо полюбило му ся, ож шіфы, заходячи в Ню Йорк, мусіли мімо нього проплывати. На його щастя, острув быв у власности федералної власти Споєных штатув; штат Ню Йорк го уддав у 1800. році про защиту порта. Як Бартолді тото описав у листі Лабуле: „земля, ворошна про вшыткі штаты“.[17] Кромі вливовых нюйоркцюв Бартолді навщивив президента Уліса Ґранта, котрый му вповів, ож місто про статую выділити бде нетяжко.[18] Бартолді двараз ся цуґом провюз Споєными штатами и стрітив много американцюв, котрых держав позитивно наштімоваными д свому проєктови,[16] айбо думав си, ож популус по вбадва бокы океана щи не были доста удкрыті про таку понуку, и вни з Лабуле рішили мало почекати з зачатком публічної кампанії.[19]
Бартолді вчинив першый макет скулптуры в 1870.[20] Сын Бартолдійового цімбора, умілець Джон Ла Фарж, пак говорив, ож скулптор учинив перші нарисы статуї бігом свої навщивы до студії Ла Фаржа у Ровд Айленді. Бартолді дале розробляв концепцію уже у Франції.[20] Межи тым ун робив над скулптурами, націлеными на пуднятя патріотичного духа французув по пруйгратуй войні з прусаками. Єднов из них став Белфорськый лев — монументална пісковикова скулптура пуд фортецьов у Белфорі, котра бігом войны три місяці ся защищала уд пруської облогы. Лев має 22 метры в довготу и 11 метрув у высоту, подакотрі елементы романтизма; май пак елементы романтизма Бартолді ухосновав и на Статую Слободы.[21]
Бартолді зробив акварельный начерк, изсокотившый ся до нашых дню. На ньому намальована статуя Слободы, доста сильно рузняча ся уд свойої нынїшньої версії. На начеркови в лївуй руцї статуї находит ся разбита ваза, давньый символ рабства, котра май тош была замінена на табличку з датов принятя Декларації независимості. Кроме того, поміняли й містонахоженя статуї в границях острова и форма педестала. В ходї перевезеня Бартолді познакомив ся з журналістом Хорасом Ґрілі, писательом Джорджом Кортісом и поетом Ґенрі Лонґфелло, котрі пуддержали проєкт. Дїяня скулптора так само одобрив президент Улісса Ґранта. 4. юлія 1871. года, коли прибыв ун у Вашинґтон, Бартолді стрітив ся з сенатором уд Масачусетса Чарлзом Самнером. В письмови де Лабуле ун писав: «Я глядаю людий, котрі хотят приняти участь в реалізації нашого проєкта, и я нашов пудходячоє число такых». Особенну роль в послїдуючуй реалізації ідеї удыграло востановленя контакту з Джоном Лафаржом, з якым Бартолді познакомив ся йще в Парижі. В наслїдок Лафарж дав скулпторови свою студію в Нюпорті, де в продовж слїдуючых десятигодю Бартолді рабив над статуйов. В ходї свого вандрованя, кроме Ню-Йорка, Бостона и Вашинґтона, скулптор бывав у Чікаґо, Пітсбурзї, Сент-Луїсі, Денвері, Солт-Лейк-Сіті, Сакраменто и Сан-Франциско. Восени 1871. года ун вернув ся в Францію.[жрідло?]
Ґабаріты
[едітовати | едітовати жрідло]
| Высота мідної статуї | 46 м |
| Уд фундамента педестала до верьхушкы факлі | 93 м |
| Уд талпы до верьха головы | 34 м |
| Высота рукы | 5 м |
| Указный перст | 2.44 м |
| Обхват другого сустава | 1.07 м |
| Голова уд вилиці до верьха | 5.26 м |
| Head thickness from ear to ear | 3.05 м |
| Distance across the eye | 0.76 м |
| Довгота носа | 1.48 м |
| Довгота правої рукы | 12.8 м |
| Шырина майгрубого міста на правуй руці | 3.66 м |
| Шырина пояса | 10.67 м |
| Шырина рота | 0.91 м |
| Довгота дощкы | 7.19 м |
| Шырина дощкы | 4.14 м |
| Грубина дощкы | 0.61 м |
| Высота педестала | 27.13 м |
| Высота фундамента | 19.81 м |
| Маса міді, ухоснованої на статую | 27.22 тоны |
| Маса сталі, ухоснованої на статую | 113.4 тоны |
| Мага статуї вцілови | 204.1 тоны |
| Грубина мідного листа | 2.4 мм |
Референції
[едітовати | едітовати жрідло]- 1 2 Hayden и Despont, 1986, с. 45.
- ↑ Sutherland, 2003, с. 19.
- ↑ Jacobs, Julia (May 15, 2019). "New Statue of Liberty Museum Illuminates a Forgotten History". The New York Times (in американский английский). Archived from the original on June 21, 2024. Retrieved July 22, 2024.
- ↑ Celebrate Lady Liberty (по en). October 25, 2021. https://www.statueofliberty.org/liberty135/. [перевірено July 22, 2024].
- ↑ Abolition (по en). National Park Service. February 26, 2015. https://www.nps.gov/stli/learn/historyculture/abolition.htm. [перевірено November 18, 2019].
- ↑ The French Connection. National Park Service. May 19, 2019. https://www.nps.gov/stli/learn/historyculture/the-french-connection.htm. [перевірено June 10, 2023].
- ↑ Ticker-tape parade ся забило у америцькый лексикон ипен позад сеї події.
- ↑ Statue of Liberty. UNESCO World Heritage List. UNESCO. https://whc.unesco.org/en/list/307. [перевірено 6. 9. 2026].
- 1 2 3 4 5 Harris, 1985, с. 7—9.
- ↑ Joseph, Rebecca M.; Rosenblatt, Brooke; Kinebrew, Carolyn (September 2000). The Black Statue of Liberty Rumor. National Park Service. https://home.nps.gov/stli/learn/historyculture/black-statue-of-liberty.htm. [перевірено July 31, 2012].
- ↑ Abolition. National Park Service. https://www.nps.gov/stli/learn/historyculture/abolition.htm. [перевірено July 7, 2014].
- 1 2 Hayden и Despont, 1986, с. 24.
- ↑ Harris, 1985, с. 7—8.
- ↑ Karabell, Zachary (2003). Parting the desert: the creation of the Suez Canal. Alfred A. Knopf. с. 243. ISBN 0-375-40883-5. https://archive.org/details/partingdesertcre00kara/page/243.
- ↑ Khan, 2010, с. 60—61.
- 1 2 Moreno, 2000, с. 39—40.
- ↑ Harris, 1985, с. 12—13.
- ↑ Khan, 2010, с. 102—103.
- ↑ Harris, 1985, с. 16—17.
- 1 2 Khan, 2010, с. 85.
- ↑ Harris, 1985, с. 10—11.
Література
[едітовати | едітовати жрідло]- Harris, Jonathan (1985). A Statue for America: The First 100 Years of the Statue of Liberty. New York City: Four Winds Press (a division of Macmillan Publishing Company). ISBN 978-0-02-742730-1. https://archive.org/details/statueforamerica0000harr.
- Hayden, Richard Seth; Despont, Thierry W. (1986). Restoring the Statue of Liberty. New York City: McGraw-Hill Book Company. ISBN 978-0-07-027326-9. https://archive.org/details/restoringstatueo0000hayd.
- {{Cite book |last=Khan |first=Yasmin Sabina |year=2010 |title=Enlightening the World: The Creation of the Statue of Liberty |publisher=Cornell University Press |location=Ithaca, New York |isbn=978-0-8014-4851-5 |url=https://archive.org/details/enlighteningworl00khan }|ref=Khan2010 }
- Moreno, Barry (2000). The Statue of Liberty Encyclopedia. New York City: Simon & Schuster. ISBN 978-0-7385-3689-7. https://archive.org/details/statueoflibertye00more.
- Sutherland, Cara A. (2003). The Statue of Liberty. New York City: Barnes & Noble Books. ISBN 978-0-7607-3890-0. https://archive.org/details/statueofliberty0000suth.