Солотвино

село Солотвино
Солотвино
	Solotvino gerb.png
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Тячувськый район
Рада	Солотвинська селищна рада
Код КОАТУУ	2124455900
Основны інформації
Заложене	1360
Жытелїв	8 391 (01.01.2022)
Поштовы індексы	90575—90578
Телефон	+380 3134
Полога
Місцева влада
Жрідла інформацій

Соло́твино (Мараморошке Солотвино, Солотвин; рум. Slatina, мад. Faluszlatina + Aknaszlatina, словен. Selo Slatina + Slatinské Doly, нїм. Salzgruben) — село на западови Украйины, в Тячувському районови Закарпатської области^[2], розміщіне в Мармарошськуй котловині (Вирхнётисиньська улоговина), на правому берегови Тисы. Центр Солотвиньської селищної громады.

Лежит миже Раховом тай райцентром Тячовом, далечіня д котрому, около 24 км тай проходит автотрасов Н09.

Тиса розділят Солотвино уд вароша Сигут (Sighetu Marmaţiei, тепирь Румынія). Близько до селища робит пункт контрола Солотвино на граници із Румынийов. Із румынського бока находит ся пункт пропуска «Мармарош-Сигут», жудиць Марамуреш.

Солотвино є кунцёвым пунктом украйинської части жилізної дорогы, котра веде із с. Батёво, атож і, пасажирськых поїзду, які їдут зо Львова на Закарпатя.

Населиня

1959 ‒ 6 905
1970 ‒ 8 300
1979 ‒ 9 229
1989 ‒ 9 651^[3]
2001 ‒ 9 276
2012 ‒ 8 973

Націоналный склад населиня за переписом 2001 г.:^[4]

румыны ‒ 57 %
мадяри ‒ 25 %
украйинці ‒ 15 %
росіяни ‒ 1,5 %
инші ‒ 1,5 %

Языковый склад

Рудный язык населеня за даными переписа 2001 года:^[5]

Языкы	Числиность	Процент
румынськый	5102	56.97%
мадярськый	2176	24.30%
украйинськый	1302	14.54%
російськый	285	3.18%
німецькый	68	0.76%
білоруськый	7	0.08%
гебрейськый	3	0.03%
арменськый	1	0.01%
булгарськый	1	0.01%
польськый	1	0.01%
инші/не указали	10	0.11%
Усьых	8956	100%

Історія

На околици Солотвина находится городище із 2-1 ст. перед Хр. У юго-заподнёму напрямлінёви уд села, на холмі правого берига рікы Тиса, розміщине городище, знане в народови пуд імнём Читатя (Читецуя). На городищёви засвідчині културні шары ранёго жилізного віка на граници нашої еры (гето-дакійскый період) тай давнёруського часа.

Городище розкладене на высокому мысі правого корінного берига Тисы, на околици Солотвина. Із сіверно бока оно ограничине яром, із южного і заподного бока — долинов Тисы. Выхудный напольный бук быв укріплиный маловиднов зимлянов насыпков і рувом. Із южного тай заподного бока городище пуддыймає ся над руниннов долинов Тисы на приближно 50-70 метру. Вышка насыпа сяжит 30 сантіметру, у валови находили річкову гальку тай обпалину глину, ї фраґменты вынайдині в груых кулькостях. Рув ширинов до 4 метру і глубинов до 1,2 метра быв повный чорнозимом і суглинков, змішаным із гальков. У давньый час вал быв май высокый, а рув май глубокый, у рокаши зотворячи рузню высоты до трёх метру, до чого ся додавали деривляні стіны.

Розкопкы на городищи удперли дакулько будов, включавучи дві жытьові будовы — єдна із заглублінь д-матерікови, ай друга назимна.

Із теріторії Солотвина походят бронзовый меч і фраґмент меча. У юго-заподнуй части села — сліды давньых сулёкопалинь римского часа ( теріторія уходила до склада Римскої Імперія).

Сулёкопальня «Горци» — памнятка археолоґії (9 ст. до н. е. — 4 ст.) [Постанова Кабінета мініштру Украйины № 928 уд 3.09.2009 г. «Про заношіня обєкта културного наслідка національного значіня д-Державному реєстру нерухомых памняток Украйины»].

Уд 13-го ст. до 1945 года на містови нынішнёго Солотвина існовали два села — Слатіна (Фалуслатіна) тай Слатінські Долы (Акнаслатіна).

1360 — перва письминне споминаня о Слатіні в ґрамоти мадярського короля Владислава.

У нюй ся каже, же волоськый войвода Драґош із Бедею (Бедевля) по програши на теріторіях нынішнёї Молдовы уд вояку ворога мадярського короля, войводы Богдана (засноватиля Молдовского князювства), дустав у володіня пару сел Мармарощины, включавучи і Солотвино (Слатіну).

Цінну інформацію о історії села дают т.зв. «Мараморошські діпломы», найдині в архівах у 19-му — на зачинаню 20-го ст. Они мавут відомости о первых житилях Солотвина.

Выдобываня соли в тых містах існовало уд часа завойованя Дакії римськым імператором Траяном (ІІ ст. по Хр.). У копальнях найшли римскі монеты ІІ-IV стогудь.

Соляні копальні тогды были май важливым богатством края а приносили май бульші здобыткы мадярському урадови. Для добычи і сокочіня соли запросили із Саксонії Німцю (саксу, сасу), котрі основали в Мармарощині многі вароші тай села: Сигут, Довге Поле (Кимпулунґ-ла-Тиса, Румунія), Тячово, Хуст і Солотвино, што по-німецькы называлося Зальцґрубен (Salzgruben, «соляна яма»).

У соляных копальнях, окроме кріпаку, робили і засужині на каторгу селяни із околичных сел. Житя сулёкопу фурт залежило уд розвоя методу добываня соли. Май давньым і май примітным быв метод копаня ступінчастых ям глубинов, до 20 метру. Май пузно копали конусобразні авадь так звані „чортові“ ямы глубинов до 140—150 метру. До такых ям робутникы сходили по звязаных луйтрах, а суль выносили в кошарках із мотузу авадь у буйволячых шкурах. Сись примітивный метод добываня соли ся ужывав ціле сериднёгудя. У XVI—XVII стогудях сулёкопы надале хосновали примітивні средства. Головні знарядя сулёкопу были молот, чокан, клин, лопата, тромбонца, ноші тай міх.

1498 годови в Марамороши став ся страйк сулёкопу. Король Владислав ІІ Ягелон мусив призначити сулёкопам тверду плату тай пінзію вдовам ізгыбнувшых. За кажді 5 выдобытых куску соли робутникы дуставали 5 дінару. Для купліня ряньдя їм на гуд давали 100 куску камняної соли, а щи увольнині были уд многых податку. Сулёкопы мали право выбирати си старосту тай раднику, што руняло їх із міщанами. Додатково, до Руздва, Великдня і другых сят їм давали надбавкы, наприклад: 4 бочкы вина, 4 волы тай 400 хлібин. Старосты каждый гуд дуставали 500 куску соли. Айбо жадні королювскі урядникы нерідко присвойовали собі належаче сулёкопам. Котрі тогды протестовали, переставали роботи тай выходили із копалинь. Так став ся грубый збыток для казны.

По-довгых переговору в Тячові ся пудписала угода, што не дозволяла наказовати гурнику за страйк і обязовала уряднику додержовати ся прав робутнику. Так ся кончив первый штрайк у Мараморошськых копальнях, можливо, первый робутницькый протест у Централнуй Европі.

У XVIII стогудю адміністрація ужила міры, обы звеличити здобыткы. Окром кріпаку, в копальнях стали робити слобуднонабрана чилядь. У 1778 годови ся зотворила перва шахта нового тіпа „Крістіна“, 1781 года— „Адальберта“, 1804 — „Йосиф“, 1809 — „Терезія“. У XIX стогудю зачали робити шахты „Михайло“, „Габор“, „Ференц“, „Лайош“. До 1870 года на копальнях робило 440 душ.

У промысловых маштабах добыча соли зачала ся у другуй половині XVIII стогудя. За Австро-Мадярщины Солотвинська соляна рудня мала 8 копалинь, Май пузно лем робили три.

На запод уд вароша ся находят соляні озера, што ся хоснуют у рекреаційных цілях. Май бульшым із них є озеро Куніґунда, што зотворило ся 1902 года через просіданя недавно удкритої шахты на 20 метру.

У селови є оріґінальный музей сулёкопу.

У 1896 годови, до „Міленіуму“ — тысячогудя прихода мадярськых племен у Тисо-Дунайску долину, у шахті „Куніґунда“ звели соляный обеліск.

На околици Солотвина выявлино 9 соляных структур: Даниловську, Олександрувську, Солотвиньську, Теребляньську, Тячувську, Нанкувську, Сокырницьку, Кривську і Округляньську.

Церква св. арх. Михаїла. 1895.

У 1751 годови ся споминат диривляна церкова св. Дмитрія із вышков тай двома звонами, із усіма образами. У 1801 годови ся споминат нова диривляна церкова, зотворена 17 году перед тым, то є в 1784 годови, коли згоріла предідня церкова. Через то была всередині бідно укладена, бо усё згоріло.

Тепирішна церкова є груба імпозантна мурована базиліка, до котрої побудованя і украсованя вложив велико сил єпіскоп Великоварадинськый Михаїл Павел, о чому написано над входови до церкви. Єпіскоп Михаїл Павел быв похороненый у церкви перед іконостасом, на груб вказує мармурова плита із румынськым текстом, котрый споминат вшыткы заслугы єпіскопа. Портрет єпіскопа поставлено на сівернуй стіні навы, а на южнуй стіні є ґрамота в рамці, котра каже, же за пароха Івана Марины у 1935 годови ґрупа вірующых заказала 12 образу сцен Хресного путя.

У 1936 годови бляхарь Войтех Шобані перекрыв церкву бляхов. Наву украшає прекрасный іконостас із 1895 года із вычищеными іконама доброго малярства. На іконі Богородици є пудпис автора по мадярськы — Gosztincsar F. тай дата малёваня, айбо не повностю розбурчиво. Звоны до церкви в 1930-ых годах купив за свої гроші Юрій Попович.

Солотвиньскый парох Іван Марина быв у 1949 годови осуженый на 25 году каторгы. Дому ся вернув у 1956 годови.

Приселкы

Думбрава

1961 годови до Солотвина было прикапчано село Думбрава Слатіна-село

Слатіна-село - бывше село в Украйині, в Закарпатськуй области.

Ізкапчане із Солотвином

Споминаня: 1409. Zlathina, 1412. Zlathyna, 1720. Szlatina (Bélay 201), 1828: Szlatina (Nagy 199), 1882: Falu-Szlatina, 1913: Faluszlatina, 1925: Selo Solotvina, Solotvina-Selo, 1930: Slatina Selo, 1941: Faluszlatina.

Персоны

Уродилися

Бейла Нодьбаконі Надь (Солотвино, 14 юла 1882 - Будапешт, 5 новембра 1962) — мадярськый вояк, генерал-лейтенант.

10 юна 1923 г. у біднуй гебрейськуй файті в Слатинськых Долах уродився Ян Людвік Гох, із часом зный ги Роберт Максвелл — брітаньський лорд і медіа-магнат, ґазда ґлобальної выдавничої імперії.

Brezanóczy Pál — (25 януара 1912, Солотвино -?, 11 фебруара 1972) римо-католицькый єпископ, архієпископ Егерськый.

Шандор Ретфалві (Солотвино, 31 мая 1941 р.) — знаный мадярськый скулптор.

Днишньый час

Максімум здобытку соли ся припав на 1970-ті годы. Годовый здобыток у 1970 годови быв 451 000 т. (10 % продукції УССР; у 1960 годови — 326 000 т.). Тепирь здобыток є значно нищый. У 2006 годови Державна компанія «Солотвиськый солерудник» (державный концерн «Укрсільпром») здобывало 9 тысяч тон соли на місяць, а на засокочіня рентабелности компанії гія здобывати 20-25 тысяч тон.

Запасы соли — 3,5 млрд тонн.

Головна продукція: суль кухонна в пакунках, суль йодована, суль-лизуниць, суль в брикетах

Уд 14 марца 1982 года в шахті № 9 сулёрудника робила Солотвинська пудзимна низкофонова лабораторія Інститута ядерных досліжінь НАН Украйины. Радіоактивный фон лабораторії быв єден із май ліпшых у світови. У лабораторії ся достигли пріорітетні резултаты в досліжінёви двойного бета-розпада атомных ядру, установлені єдні із май ліпшых обмежінь на масу нейтріна. Розроблені нові низькофонові сцинтиляційні детекторы і спектрометры, у тым і збогачині ізотопами, на досліжіня рідкых процеса розпада атомных ядру, перевірку закону хороніня лептонного, баріонного тай електрічного зарядіня, і на нахожіня темної матерії. У світі первый раз ся зареґістровав двонейтріновый двойный бета-розпад кадмію-116 і альфа-розпад волфраму-180.

У шахті № 9 розміщині пудзимні приміщіня Украйинської алерґолоґічної дохторської МОЗ Украйины, де уд 1968 года ся хоснує метод спелеотерапії (хоснованя мікроклімата шахты на глыбині около 300 м.) На лічіня хворых на астму і ХОЗЛ. Лічебный ефект дає воздух у шахті, што є 10 раз май чистым, ги на повирьхі, і насычине біолоґічно актівным аерозольом хлорида натрія (соли).

У шахті № 8 — аналоґічні пудзимні приміщіня Закарпатської областної алерґолоґічної дохторської.

На запод уд села ся находять соляні озера, котрі хоснуют ся у рекреаційных цілях. Майгрубі із них є озеро Куніґунда. (Никати тож Солотвиньські озера).

15 януара 2007 года за участи презіденту Украйины тай Румыниї (Віктора Ющенка і Траяна Бесеску) урочисто ся удкрыв удновленый через многі годы муст через Тису.^[6]

Житилі села хоснуют ся нищыми таріфами на природный ґаз, як бульша часть населіня Украйины, бо для їх потреб ся хоснує ґаз прямо із Солотвиньського ґазового родовища.

Аварійна ситуація у Солотвині

22 децембра 2010 года на теріторії шахтных выробутку ДП «Солотвинськый солерудник» внаслідок актівізації карстовых явищ став ся провал 3000 м³ ґрунта.

Пуд куниць 2010 года презідент Украйины Віктор Янукович доручив урадови вырішити звіданя дальшої роботы ДП «Солотвинськый солерудник», предвидівши усокочіня Украйинської тай Закарпацької областної алерґолоґічных дохторськых, включно із можностьов хосновати гурскі выробуткы на лічіня бетежных на бронхіалну астму.

У януарі 2011 года у Солотвині став ся новый провал на теріторії шахты № 8, котрый зрушив електропудстанцію і компресорну станцію ДП «Солотвинськый солерудник». У зону ріоды вуйшли житёві хыжи, сістемы жытёзасокочіня населиня і обєкты інфраструктуры.

30 марця 2011 года Кабінет Мініштру Украйины выділив Закарпатськуй областнуй державнуй адміністрації 149,556 млн грн на ліквідацію наслідку надзвичайної сітуації і на недопущіня техноґенної катастрофы на теріторії Солотвина. Фінансованя включає вынос за граници зоны карстовых провалу сістемы каналізації, водо- і електропоставкы села, удселіня житилю 72 житёвых хыжий, зотворіня ошколы, дітсадка і житёвого масіва (8 кварталных і 17 пріватных хыжий) на новому місті — у смт Теребля (приблизно 50 км уд Солотвина). Айбо бульша часть жителю Солотвина, котрых хочут переселити, выступає против такых жадань і не розумівут, чого ніяк не мож побудовати всё то в окресноти їх села.

16 апріля 2015 года став ся щи єден обвал ґрунта коло Солотвинського водоканала на вул. Возз'єднаня. Розміры — 60×50 м, глубина — около 45 м, сполочный обсяг провала — близько 100 м³. Се ізскапчувут із роботов сулёрудника. Новозотворине карстове проваля із острыми краями говорит о продовжанёви просіданя ґрунта.

Реліґійні організації Солотвина

Турістічні міста

- ориґіналный музей сулЕкопу.

- Із теріториї Солотвина походят бронзовый меч тай уламок меча.

- У бго-заподнуй части села — сліды давньых сулёкопалинь римського часа.

- Сулёкопальня «Горци» — памнятка археолоґії (9 ст. до н. е. — 4 ст.)

- озеро Куніґунда

Ґалерея

Солене озеро і рудня
Солене озеро
Лишина шахта повна водов
Річка Тиса, коло Солотвина, природна границя із Румынійов
Лишина шахта
Хыжка для туристу
Солене озеро. Горы на заднёму планови — вже Румынія.
Пудзимне удділиня алерґолоґічної дохторської
Бывша синаґоґа
Щи єдна бывша синаґоґа, тепирь пекарня
Старый жидувськый цынтарь
Новый жидувськый цынтарь
Меморіална дощка ізгыблым євреям

Пудміткы

Література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Кобаль Й. В. Солотвино Архівовано 21 грудня 2016. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 707. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Удкликаня

Солотвино — Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР [Архівовано 23 лютого 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)

[1] ttp://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf

[2] Солотвинська селищна громада. Історична довідка. https://solotvino-rada.gov.ua/solotvino-09-46-10-13-11-2020/.

[3] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даных Державної службы штатістікы Украйины. http://db.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp.

[4] Кількість наявного населення за статтю та типом поселень, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)), Категорія населення, Стать. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даных Державної службы штатістікы Украйины. http://db.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp.

[5] Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даных Державної службы штатістікы Украйины. http://db.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp.

[6] В.Ющенко тай Т.Бесеску удкрыли пункт пропуска «Солотвино — Мармарош-Сигіт» // Укрінформ^{[dead link]}

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]