Перейти до вмісту

Солотвино

Зо сторінкы Вікіпедія
село Солотвино
Солотвино
Solotvino gerb.png
Країна  Україна
Область Закарпатська область
Район Тячувськый район
Рада Солотвинська селищна рада
Код КОАТУУ 2124455900
Основны інформації
Заложене 1360
Жытелїв 8 391 (01.01.2022)[1]
Поштовы індексы 90575—90578
Телефон +380 3134
Полога
Місцева влада
Жрідла інформацій

Соло́твино (Солотвина, Мараморошке Солотвино, Солотвин; рум. Slatina, мад. Faluszlatina + Aknaszlatina, слов. Selo Slatina + Slatinské Doly, нїм. Salzgruben) — село на западови Украйины, в Тячувськум районі Закарпатської области[2], розміщеноє в Мармарошськуй котловині (Вирьхньотисиньська улоговина), на правому берегови Тисы. Центр Солотвиньської варощикової громады.

Лежит меже Раховом тай райцентром Тячовом, далечиня д котрому, около 24 км тай проходит автотрасов Н09.

Тиса розділят Солотвино уд вароша Сигут (Sighetu Marmaţiei, типирь Румынія). Близко до селища робит пункт контролы Солотвино на граници з Румынійов. Из румынського бока находит ся пункт пропуска «Мармарош-Сигут», жудиць Марамуреш.

Солотвино є кунцьовым пунктом украйинської части жилізної дорогы, котра веде з с. Батьово, атож и, пасажирськых поїзду, котрі ідут з Ильвова в Закарпатя.

Населиня

[едітовати | едітовати жрідло]

Націоналный склад населиня за переписом 2001 г.:[4]

Языковый склад

[едітовати | едітовати жрідло]

Рудный язык населиня за даными переписа 2001 года:[5]

Языкы Численность Процент
румынськый 5102 56.97%
мадярськый 2176 24.30%
украйинськый 1302 14.54%
російськый 285 3.18%
німицькый 68 0.76%
білоруськый 7 0.08%
гебрийськый 3 0.03%
арминськый 1 0.01%
булгарськый 1 0.01%
польськый 1 0.01%
другі/не указали 10 0.11%
Усьых 8956 100%

Історія

[едітовати | едітовати жрідло]

На околици Солотвина находит ся городище з 2-1 стогодя перед Хр. У юго-западному напрямліньови уд села, на холмі правого берега рікы Тиса, розміщеноє городище, знаноє в народови пуд имньом Читатя (Читецуя). На городищови засвідчині културні шары раннього жилізного віка на граници нашої еры (гето-дакійскый період).

Городище розкладеноє на высокому мысі правого корінного берега Тисы, на околици Солотвина. Из сіверно бока оно ограниченоє яром, из южного й западного бока — долинов Тисы. Выхудный напулный бук быв укріпленый маловиднов землянов насыпков и рувом. Из южного тай западного бока городище пуддыймає ся над руниннов долинов Тисы на приближно 50-70 метру. Вышка насыпа сяжит 30 сантимийтру, у валови находили річкову рінь тай убпалену глину, ю фраґменты вынайдині в грубых кулькостях. Рув ширинов до 4 мийтру и глубинов до 1,2 мийтра быв повный чорноземом и суглинков, змішаным из ріньчов. У давньый час вал быв май высокый, а рув май глубокый, у рокаши зотворячи рузню высоты до трьох мийтру, до чого ся додавали деривляні стіны.

Розкопкы на городищи удперли дакулько стройинь, включавучи дві жилі хыжі — єдна з заглублінь д матерікови, ай друга наземна.

Из теріторії Солотвина походят бронзовый меч и фраґмент меча. У юго западнуй части села — сліды давньых сульокопалинь римского часа (теріторія уходила до склада Римскої Імпирії).

Сульокопалня «Горци» — памнятка археолоґії (9 ст. до н. е. — 4 ст.)[6]

Уд 13-го ст. до 1945 года на містови нынішнього Солотвина еґзістовали два села — Слатіна (Фалуслатіна) тай Слатінські Долы (Акнаслатіна).

1360 — пирьвоє писминноє споминаня о Слатіні в ґрамоти мадярського короля Владислава.

У нюй ся каже, же волоськый войвода Драґош из Бедею (Бедивля) по програши на теріторіях нынішньої Молдовы уд вояку ворога мадярського короля, войводы Богдана (засноватиля Молдовского князювства), дустав у володіня пару сел Мармароша, включавучи и Солотвино (Слатіну).

Цінну информацію о історії села давут т.зв. «Мараморошські діпломы», найдині в архівах у 19-му — на зачинаню 20-го ст. Уни мавут відомости о пирьвых житилях Солотвина.

Выдобываня соли в тых містах еґзістовало уд часа завойованя Дакії римськым імператором Траяном (ІІ ст. по Хр.). У банях найшли римскі монеты ІІ-IV стогудь.

Соляні бані тогды были май важным богатством края а приносили май булші здобыткы мадярському урядови. Діля добычи тай сокочіня соли запросили з Саксонії Німцю (саксу, сасу), котрі основали в Мармароши многі вароші тай села: Сигут, Довгопуль (Кимпулунґ-ла-Тіса, Румынія), Тячово, Хуст и Солотвино, што по німицькы называло ся Залцґрубен (Salzgruben, «соляна яма»).

У соляных баньох, кроме кріпаку, робили й засужена на каторгу чилядь из близкых сел. Житя сульокопу фурт зависило уд розвоя методу добываня соли. Май давньым и май примітным быв метод копаня ступіньчастых ям глубинов, до 20 мийтру. Май пузно копали конусобразні авадь так звані „чортові“ ямы глубинов до 140—150 мийтру. До такых ям робутникы сходили по звязаных луйтрах, а суль выносили в кошарках из мотузу авадь у буйволячых шкурах. Сись примітивный метод добываня соли ся уживав ціле серидньогодя. У XVI—XVII стогодях сульокопы надале хосновали примітивні средства. Главні начиня сульокопу были молот, чокан, клин, лопата, тромбонца, ноші тай міх.

1498 годови в Марамороши став ся страйк сульокопу. Король Владислав ІІ Ягелон мусив призначити сульокопам твирьду плату тай пінзію вдовам изгыбнувшых. За кажді 5 выдобытых куску соли робутникы дуставали 5 дінару. Прл купліня ряндя йим на гуд давали 100 куску камняної соли, а щи уволнині были уд многых податку. Сульокопы мали право выбирати си старосту тай раднику, што руняло йих из варшоськыма. Додатково, до Руздва, Великодня й другых сят йим давали надбавкы, наприклад: 4 бочкы вина, 4 волы тай 400 хлібу. Старосты каждый гуд дуставали 500 куску соли. Айбо жадні королювскі урядникы нерідко присвойовали собі сульокоповськоє. Котрі тогды протестовали, переставали роботи тай выходили из бань. Так став ся грубый збыток про ерар.

По довгых переговору в Тячові ся пудписала угода, што не дозволяла наказовати гурнику за страйк и убязовала уряднику додержовати ся прав робутнику. Так ся кончив первый штрайк у Мараморошськых баньох, мож, пирьвый робутницькый протест у Централнуй Европі.

У XVIII стогодю адміністрація ужила міры, убы звеличити здобыткы. Окром кріпаку, в баньох стали робити слобуднонабрана чилядь. У 1778 годови ся зотворила пирьва шахта нового тіпа „Крістіна“, 1781 года— „Адалберта“, 1804 — „Йосиф“, 1809 — „Теризія“. У XIX стогудю зачали робити шахты „Михайло“, „Ґабор“, „Ференц“, „Лайош“. До 1870 года на баньох робило 440 душ.

У промысловых масштабах добыча соли зачала ся у другуй половині XVIII стогодя. За Австро-Мадярщины Солотвинська соляна рудня мала 8 бань, май пузно лем робили три.

На запад уд вароша ся находят соляні озера, што ся хоснувут у рекреацічных цільох. Май булшым из них є озеро Куніґунда, што зотворило ся 1902 года позад просіданя недавно удкрытої шахты на 20 мийтру.

У селови є оріґінальный музий сульокопу.[жрідло?]

У 1896 годови, до „Міленіуму“ — тысячогодя прихода мадярськых племен у Тисо-Дунайську долину, у шахті „Куніґунда“ звели соляный обеліск.

На околици Солотвина выявлено 9 соляных структур: Даниловську, Олександрувську, Солотвинську, Тереблювську, Тячувську, Нанкувську, Сокырницьку, Кривську и Округлянську.

Церква св. арх. Михаила. 1895.

У 1751 годови ся споминат деривляна цирьков с. Дмитрія з вышков тай двома звонами, з усьыма образами. У 1801 годови ся споминат нова деривляна церква, зотворена 17 году перед тым, то є в 1784 годови, коли згоріла предідня цирьков. Задто была всередині бідно укладена, бо усьо згоріло.

Типирішна цирьков є груба імпозантна мурована базиліка, до котрої побудованя й украсованя вложив велико сил єпіскоп Великоварадинськый Михаил Павел, о чому написано над входові до цирьковли. Єпіскоп Михаил Павел быв похороненый у цирьковли перед иконостасом, на груб вказує мармурова плита з румынськым текстом, котрый споминат вшиткі заслугы єпіскопа. Портрет єпіскопа поставлено на сівернуй стіні навы, а на южнуй стіні є ґрамота в рамци, котра каже, же за пароха Ивана Марины у 1935 годови ґрупа вірувущых заказала 12 образу сцен Хресного путя.

У 1936 годови бляхарь Войтех Шобані перекрыв цирьков бляхов. Наву украшає прекрасный иконостас из 1895 года з вычищеныма иконами доброго малярьства. На иконі Богородици є пудпис автора по мадярськы — Gosztincsar F. тай дата мальованя, айбо не докус розбурчиво. Звоны до цирьковли в 1930. годах купив за свої гроші Юрій Попович.

Солотвиньскый парох Иван Марина быв у 1949 годови усужденый на 25 году каторгы. Дому ся вернув у 1956 годови.

Приселкы

[едітовати | едітовати жрідло]

Думбрава

1961 годови до Солотвина было прикапчано село Думбрава Слатіна-село

Слатіна-село - бывшоє село в Украйині, в Закарпатськуй области.

Изкапчане из Солотвином

Споминаня: 1409. Zlathina, 1412. Zlathyna, 1720. Szlatina (Bélay 201), 1828: Szlatina (Nagy 199), 1882: Falu-Szlatina, 1913: Faluszlatina, 1925: Selo Solotvina, Solotvina-Selo, 1930: Slatina Selo, 1941: Faluszlatina.

Персоны

[едітовати | едітовати жрідло]

Уродили ся

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Бийла Нодьбаконі Надь (Солотвино, 14 юла 1882 - Будапешт, 5 новембра 1962) — мадярськый вояк, генерал-лийтенант.
  • ?10 юна 1923 г. у біднуй гебрийськуй файті в Слатинськых Долах уродився Ян Людвік Гох, из часом зный ги Роберт Максвелл — брітаньський лорд и медія-маґнат, ґазда ґлобалної удавничої імпирії.
  • Брезаночі Пал — (25 януара 1912, Солотвино -?, 11 фебруара 1972) римо-католицькый єпископ, архієпископ Егерськый.
  • Шандор Ретфалві (Солотвино, 31 мая 1941 р.) — знаный мадярськый скулптор.
Соляні шахты

Днишньый час

[едітовати | едітовати жрідло]

Максімум здобытку соли ся припав на 1970. годы. Годовый здобыток у 1970 годови быв 451 000 т. (10 % продукції УССР; у 1960 годови — 326 000 т.). Типирь здобыток є значно май низкый. У 2006 годови Державна компанія «Солотвиський солерудник» (державный концерн «Укрсільпром») здобывало 9 тисяч тон соли на місяць, а на засокочіня рентабелности компанії гія здобывати 20-25 тисяч тон.

Запасы соли — 3,5 млрд тонн.

Головна продукція: суль кухонна в пакунках, суль йодована, суль-лизуниць, суль в брикетах

Уд 14 марця 1982 года в шахті № 9 сульорудника робила Солотвинська пудземна низкофонова лабораторія Института ядерных досліжінь НАН Украйины. Радіоактивный фон лабораторії быв єден из май ліпшых у світови. У лабораторії ся достигли пріорітетні резултаты в досліжіньови двойного бета-розпада атомных ядру, установлині єдні з май ліпшых обмежинь на масу невтріна. Розроблині нові низкофонові сцинтилаційні детекторы и спектромийтры, у тым и збогачині зотопами, на досліжіня рідкых процеса розпада атомных ядру, перевірку закону хороніня лептонного, баріонного тай електрічного зарядіня, и на нахожіня темної матирії. У світі пирьвый раз ся зареґістровав двоневтріновый двойный бета-розпад кадмію-116 і алфа-розпад волфрама-180.

У шахті № 9 розміщині пудземні приміщіня Украйинської алерґолоґічної дохторської МОЗ Украйины, де уд 1968 года ся хоснує метод спелеотерапії (хоснованя мікроклімата шахты на глубині около 300 м.) На лічіня бетежных на астму и ХОЗЛ. Лічебный ефект дає воздух у шахті, што є 10 раз май чистым, ги на штоци, й насычиноє біолоґічно актівным аерозольом хлорида натрія (соли).

У шахті № 8 — аналоґічні пудземні приміщіня Закарпатської областної алерґолоґічної дохторської.

На запад уд села ся находять соляні озера, котрі хоснувут ся у рекреацічных цільох. Майгрубі з них є озеро Куніґунда. (Никати тож Солотвиньські озера).

15 януара 2007 года за участи презіденту Украйины тай Румыниї (Віктора Ющенка і Траяна Бесеску) урочисто ся удкрыв удновленый через многі годы муст через Тису.[7]

Житилі села хоснувут ся нищыми таріфами на природный ґаз, гий булша часть населиня Украйины, бо діля йих потреб ся хоснує ґаз прямо з Солотвинського ґазового родовища.

Аварійна ситуація у Солотвині

[едітовати | едітовати жрідло]

22 децембра 2010 года на теріторії шахтных выробутку ДП «Солотвинськый солерудник» внаслідок актівізації карстовых явищ став ся провал 3000 м³ ґрунта.

Пуд куниць 2010 года презідент Украйины Віктор Янукович доручив урадови вырішити звіданя далшої роботы ДП «Солотвинськый солерудник», предвидівши усокочіня Украйинської тай Закарпацької областної алерґолоґічных дохторськых, включно з можностьов хосновати гурскі выробуткы на лічіня бетежных на бронхіалну астму.

У януарі 2011 года у Солотвині став ся новый провал на теріторії шахты № 8, котрый зрушив електропудштацію й компресорну штацію ДП «Солотвинський солерудник». У зону ріоды вуйшли житьові хыжи, сістемы житьозасокочіня населиня й обєкты инфраструктуры.

30 марця 2011 года Кабінет Мініштру Украйины выділив Закарпатськуй областнуй державнуй адміністрації 149,556 млн грн на ліквідацію наслідку надзвичайної сітуації і на недопущіня техноґенної катастрофы на теріторії Солотвина. Фінансованя включає вынос за граници зоны карстовых провалу сістемы каналізації, водо- і електропоставкы села, удселіня житилю 72 житьовых хыжий, зотворіня ошколы, дітинського сада й житьового масіва (8 кварталных и 17 пріватных хыжий) на новому місті — у смт Терибля (приблизно 50 км уд Солотвина). Айбо булша часть житилю Солотвина, котрых хочут переселити, выступає против такых жадань и не розумівут, чого ніяк не мож побудовати всьо то в окресноти йихнього села.

16 апріля 2015 года став ся щи єден обвал ґрунта коло Солотвинського водоканала на вул. Воззєднаня. Розміры — 60×50 м, глубина — около 45 м, сполочный обсяг провала — близько 100 м³. Се скапчувут из роботов сульорудника. Новозотвореноє карстовоє проваля з острыми краями говорит о продовжаньови просіданя ґрунта.

Реліґійні організації Солотвина

[едітовати | едітовати жрідло]

Турістічні міста

[едітовати | едітовати жрідло]

- Оріґіналный музий сульокопу.

- Из теріторії Солотвина походят бронзовый меч тай уламок меча.

- У юго-заподнуй части села — сліды давньых сульокопалинь римського часа.

- Сульокопальня «Горци» — памнятка археолоґії (9 ст. до н. е. — 4 ст.)

- Озеро Куніґунда

Ґалерія

[едітовати | едітовати жрідло]

Пудміткы

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. ↑ http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
  2. ↑ Солотвинська селищна громада. Історична довідка. https://solotvino-rada.gov.ua/solotvino-09-46-10-13-11-2020/.
  3. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даных Державної службы штатістікы Украйины. http://db.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp.
  4. ↑ Кількість наявного населення за статтю та типом поселень, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)), Категорія населення, Стать. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даных Державної службы штатістікы Украйины. http://db.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp.
  5. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даных Державної службы штатістікы Украйины. http://db.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp.
  6. ↑ [Постанова Кабінета мініштру Украйины № 928 уд 3.09.2009 г. «Про заношіня обєкта културного наслідка національного значіня д-Державному реєстру нерухомых памняток Украйины»].
  7. ↑ В.Ющенко тай Т.Бесеску удкрыли пункт пропуска «Солотвино — Мармарош-Сигіт» // Укрінформ[dead link]

Література

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
  • Кобаль Й. В. Солотвино Архівовано 21 грудня 2016. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 707. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Удкликаня

[едітовати | едітовати жрідло]
Обтримане з "https://rue.wikipedia.org/w/index.php?title=Солотвино&oldid=168937"