Перейти до вмісту

Септуаґінта

Матеріал з Вікіпедія
Септуаґінта

Фраґмент Септуаґінты: стовпець унціалної книгы з 1 Ездраша у Codex Vaticanus, дас 325–350 н. е., основа грецькоязычного уданя тай анґліцькоязычного товмачіня сера Ланцелота Чарлза Лі Брентона
Щи ся знає якLXX • Грецькый Старый Завіт
Датованядас 3. стороча до н. е.
Язык(ы)грецькоє койне

Септуаґі́нта, пораз гре́цькый Стары́й Заві́т вадь Товма́чіня Сі́мдесяти́ (гр. койне Ἡ μετάφρασις τῶν Ἑβδομήκοντα Hē metáphrasis tôn Hebdomḗkonta), накурто LXX,[1] тото майранньоє екзистувучоє грецькоє товмачіня юдаїштської Біблії из ориґіналного біблійного іврита.[2][3] Повна грецька назывка ся взяла из історії, записаної у Письмови Арістея ид Філократови, ож „жыдувські законы“ были потовмачені на грецькоє койне на бештелунок Птолемея II. Філаделфа (285–247 до н. е.) 72 жыдувськыма товмачами — по шість из кажджого из Дванадцяти колін Ізраїля.[4][5][6]

Біблеїшты ся соглашавут, ож перві пять книг юдаїштської Біблії были потовмачені з біблійного іврита на грецькоє койне комунітов жыдув, жывучых у Гелленістичнум Еґіпті, из центром у Александрії (де было читавоє жыдувськоє населеня в тот час), віроятно на зачаткови вадь у середині 3. стороча до н. е.[7] Другі книгы гадано были потовмачені у 2. ст. до н. е.[3][8][9] Поєдны тарґумы (зачатково усні товмачіня юд. Біблії), котрі товмачили вадь парафразовали Біблію на арамайськый язык, были учинені у період Другого храма.[10]

У часы Другого храма, немногі могли говорити івритом, ищи менше челяди бировало у нюм читати; у тот час лінґвами франками у жыдувськуй комуніті были грецькоє койне[2] тай арамайська бесіда.[7][11]

Етимолоґія

[едітовати | едітовати жрідло]

Назывка „Септуаґінта“ походит уд латинської фразы Vetus Testamentum ex versione Septuaginta Interpretum („Старый Завіт из верзії Сімдесяти Товмачув“),[12] уд гр. койне Ἡ μετάφρασις τῶν Ἑβδομήκοντα Hē metáphrasis tôn Hebdomḗkonta „Товмачіня Сімдесяти“.[13] Грецькоє товмачіня юдаїштськых писань ся зачало называти Септуаґінтов у часы Авґустина Блаженого (354–430 н. е.).[14] Часто ся хоснувут ги куртанка на Септуаґінту римськоє число LXX (70)[15] тай буква вадь G.[16]

Історія

[едітовати | едітовати жрідло]
Fragment of a Greek manuscript
Зачаток Письма Арістея ид Філократови (Biblioteca Apostolica Vaticana, 11. ст.)

Подля традиції, Птолемей II. Філаделф (грецькый фараон Еґіпта) загнав 72 жыдувськых товмачув — по шість из кажджого из Дванадцяти колін Ізраїля — из Єрусалима в Александрію, обы они потовмачили Танах из біблійного іврита на грецькоє койне про його бібліотеку.[17] Сякый наратив ся находит у псевдепіґрафічнум Письмі Арістея ид його братови Філократови[18] тай повторят ся Філоном Александрійськым, Флавійом Йозефом у „Жыдувськых старожытностьох“[19] и май пузньыма жерелами (у тому числі Авґустином Гіппонійськым).[20] Ун записаный ай у трактаті Меґілла Бабілонського Талмуда:

„ Царь Птолемей раз зобрав 72 Старшин. Ун розмістив їх по 72 комнатах, кажджого в окрему, не кажучи їм, зашто їх узвав. Ун ид кажджому зайшов у комнату и вповів: „Напиши ми Тору Моше, твого учителя“. Буг поклав кажджому из них у серце, обы товмачив так ипенці само, ги вшыткі другі.[5] ”

Філон Александрійськый пише, ож число товмачув ся убирало через узываня шести представителюв кажджого из Дванадцяти колін Ізраїля, айбо точность сиї інформації пуд сомнівом, бо тото значит, ож дванадцять племен на тот час щи екзистовали у період правліня Птолемея, тай ож Десять страченых племен не были насилу переселені Ассірійов перед 500 роками.[21] Не вшыткоє населеня десяти племен ся розчинило, їх часті найшли притулок у Єрусалимови тай усокотили себе и свуй родовод. Подля пузнішої рабинської традиції (котра держала грецькоє товмачіня покрученов верзійов сакралного текста, неплатнов про хоснованя у сінаґозі), Септуаґінта была вручена Птолемейови перед двома днями до говіня 10. тевета.[11][22]

Подля 3. фраґмента Арістобула Александрійського, часті Закона были потовмачені из іврита на грецькый язык задовго до верзії Септуаґінты. Ун писав, ож Платон и Пітаґор знали Жыдувськый закон тай іншпіровали ся ним.[23]

У передслові свого товмачіня Септуаґінты (1844) Ланцелот Чарлз Лі Брентон соглашат ся, ож майскорі авторами Септуаґінты были александрійські жыдове, айбо удмітує письмо Арістея ги благородну брехню. Умісто того, ун каже, ож посправді ся назывка „Септуаґіанта“ появила позад того, ож майперва верзія была загната авторами на жыдувськый сінедріон (сангедрін) у Александрії про редактуру тай одобреня.[24]

Александрійські жыды празновали товмачіня кажджоручным фестівальом на острові Фарос, де стояв Александрійськый маяк — місто, де, як ся держало, над товмачіньом ишла робота.[25]

Верзія за датованя товмачіня Танаха 3. сторочам до н. е. ся пудпорує шором факторув, у тум числі тым, ож його грецькый язык указує ранньоє грецькоє койне, а його ранні рукописы тай перві знамі референції на нього ся датувут 2. ст. до н. е.[26] По Торі, другі книгы ся товмачили далші два вадь три стороча. Неясно котра из них была потовмачена коли вадь де; котрісь годні были быти потовмачені двараз (у разных верзійох), а пак удредаґовані.[27] Кваліта и стиль товмачув ся рузнили уд книгы до книгы, уд буквалного товмачіня тай парафраза до інтерпретативного стиля.

Процес товмаченя Септуаґінты тай из Септуаґінты у другі верзії годен быти поділеный на дакулко крокув: грецькый текст ся писав у соціалнум окруженю гелленістичного юдаїзма тай быв завершеный до 132. до н. е. Из пошыріньом раннього християнства, тота Септуаґінта была у свою очерідь потовмачена на латину у дакулкох верзіях, колективно названых Vetus Latina, на котрі ся тоже знало казати „Септуаґінта“,[28][29][30] раз у Александрії, пак ай поза нив.[13] Септуаґінта стала основов про старословянську, сірійську, староарменську, староґрузинську тай коптську верзії християнського Старого Завіта.[31]

Язык

[едітовати | едітовати жрідло]

Септуаґінта написана грецькым койне. Подакотрі секції обсягувут гебраїзмы: ідіомы тай фразы из гебрейського и арамайського языкув.[32] Другі книгы, такі ги Даніел и Пословиці, мавут май силный грецькый влив.[17]

Товмачіня годно дасти представленя за передмасоретськый іврит; многі власні назывникы у нюм ся пишут из помочов букв на означіня грецькых голосных, кой товдышні тексты у івриті не мали нікуд, т. є. означованя голосных у гебрейськум тексті. Айбо неправдоподобно, ож ушыткі звукы біблійного іврита мали еквіваленты у грецькуй бесіді.

Никайте щи

[едітовати | едітовати жрідло]

Референції

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. ↑ Greek Orthodox Archdiocese of America (2022). About Septuagint.Bible. The Septuagint: LXX – The Greek Translation of the Hebrew Scriptures. New York: Greek Orthodox Archdiocese of America. https://www.septuagint.bible/home. [перевірено 25 December 2022]. 
  2. ↑ 2,0 2,1 Stefon, Matt (2011). Judaism: History, Belief, and Practice. The Rosen Publishing Group, Inc. p. 45. ISBN 978-1-61530-487-5. https://books.google.com/books?id=SMBhDVwY_HcC&pg=PA45. 
  3. ↑ 3,0 3,1 Petruzzello, Melissa (3 November 2022). Septuagint. Encyclopædia Britannica. Chicago. https://www.britannica.com/topic/Septuagint. [перевірено 25 December 2022]. 
  4. ↑ Aristeas of Marmora (1904). The Letter Of Aristeas, translated into English. London: Macmillan. pp. 7–15. https://archive.org/details/letteraristeas00englgoog/page/n14/mode/2up. 
  5. ↑ 5,0 5,1 Трактат Меґілла 9 (9a)
  6. ↑ Трактат Соферім 1 (1:7-8)
  7. ↑ 7,0 7,1 Ross, William A. (15 November 2021). The Most Important Bible Translation You've Never Heard Of. Articles. Scottsdale, Arizona: Text & Canon Institute of the Phoenix Seminary. https://textandcanon.org/the-most-important-bible-translation-youve-never-heard-of/. [перевірено 25 December 2022]. 
  8. ↑ Beckwith, Roger T. (2008). The Old Testament Canon of the New Testament Church: and its Background in Early Judaism. Eugene, Oregon: Wipf and Stock. pp. 382, 383. ISBN 978-1-60608-249-2. 
  9. ↑ Tov, Emanuel (1988). The Septuagint. Mikra: text, translation, reading, and interpretation of the Hebrew Bible in ancient Judaism and early Christianity. Philadelphia: Fortress. pp. 161–2. ISBN 0-8006-0604-3. https://books.google.com/books?id=6eZ5DwAAQBAJ&pg=PA161. 
  10. ↑ van Staalduine-Sulman, Eveline (2020). Simeon the Just, the Septuagint and Targum Jonathan. Septuagint, Targum and Beyond: Comparing Aramaic and Greek Versions from Jewish Antiquity. Supplements to the Journal for the Study of Judaism. 193. Leiden, Netherlands: Brill. p. 327. ISBN 978-9004416727. https://books.google.com/books?id=0nu9DwAAQBAJ&q=%22the%20entire%20old%20testament%20into%20aramaic%20in%20the%20year%2042%22. 
  11. ↑ 11,0 11,1 Toy, Crawford Howell; Gottheil, Richard (1906). Bible Translations: The Septuagint. The Jewish Encyclopedia. New York: Funk & Wagnalls. https://www.jewishencyclopedia.com/articles/13432-septuagint#anchor3. [перевірено 25 December 2022]. 
  12. ↑ (по el) Vetus Testamentum ex versione Septuaginta Interpretum. 1 (2nd ed.). Oxford University Press. 1875. https://archive.org/details/vetustestamentum01oxon/page/n5/mode/2up. 
  13. ↑ 13,0 13,1 Karen Jobes and Moisés Silva (2015). Invitation to the Septuagint (2nd ed.). Baker Academic. ISBN 978-1-4934-0004-1. https://books.google.com/books?id=s6bmCgAAQBAJ. 
  14. ↑ Sundberg, in McDonald & Sanders, eds., The Canon Debate, p.72.
  15. ↑ Greek Orthodox Archdiocese of America (2022). About Septuagint.Bible. The Septuagint: LXX – The Greek Translation of the Hebrew Scriptures. New York: Greek Orthodox Archdiocese of America. https://www.septuagint.bible/home. [перевірено 25 December 2022]. 
  16. ↑ Biblia Hebraica Stuttgartensia, наприклад.
  17. ↑ 17,0 17,1 Dines, Jennifer M. (2004). Knibb, Michael A.. ed. The Septuagint. Understanding the Bible and Its World (1st ed.). London: T&T Clark. ISBN 0-567-08464-7. 
  18. ↑ Davila, J (2008). Aristeas to Philocrates. University of St. Andrews, School of Divinity. http://www.st-andrews.ac.uk/divinity/rt/otp/abstracts/aristeas/. [перевірено 19 June 2011]. 
  19. ↑ William Whiston (1998). The Complete Works of Josephus. T. Nelson Publishers. ISBN 978-0-7852-1426-7. https://books.google.com/books?id=_4YBAAAACAAJ. 
  20. ↑ Авґустин Гіппонійськый, Варош Бога 18.42.
  21. ↑ Ziva, Shavitsky (2012). The Mystery of the Ten Lost Tribes: A Critical Survey of Historical and Archaeological Records relating to the People of Israel in Exile in Syria, Mesopotamia and Persia up to ca. 300 BCE. Cambridge, England: Cambridge Scholars Publishing. ISBN 978-1-4438-3502-2. 
  22. ↑ Тур Орах Хаїм 580, цитувучи Багаґа.
  23. ↑ A. Yarbro Collins, Aristobulus (Second Century B.C.). A New Translation And Introduction, in James H. Charlesworth (1985), The Old Testament Pseudoepigrapha, Garden City, NY: Doubleday & Company Inc., Volume 2, ISBN 0-385-09630-5 (Vol. 1), ISBN 0-385-18813-7 (Vol. 2), p. 831.
  24. ↑ Preface. The Septuagint version of the Old Testament. 1 (1st ed.). London: Samuel Bagster and Sons. 1844. pp. vii. https://archive.org/details/septuagintversio00bren/page/n13/mode/2up. 
  25. ↑ Barclay, John M. G. (1998). Jews in the Mediterranean Diaspora: from Alexander to Trajan (323 BCE–117 CE). Edinburgh: T&T Clark. pp. 424. ISBN 978-0-567-08651-8. 
  26. ↑ J.A.L. Lee, A Lexical Study of the Septuagint Version of the Pentateuch (Septuagint and Cognate Studies, 14. Chico, CA: Scholars Press, 1983; Reprint SBL, 2006)
  27. ↑ Joel Kalvesmaki, Septuagint[dead link]
  28. ↑ Cornelia Linde, How to Correct the Sacra Scriptura? Textual Criticism of the Bible between the Twelfth and Fifteenth Century, Society for the Study of Medieval Languages and Literature 2015 ISBN 978-0907570448 pp. 9ff, 29ff.
  29. ↑ Life after death: a history of the afterlife in the religions of the West (2004), Anchor Bible Reference Library, Alan F. Segal, p.363
  30. ↑ Gilles Dorival, Marguerite Harl, and Olivier Munnich, La Bible grecque des Septante: Du judaïsme hellénistique au christianisme ancien (Paris: Cerfs, 1988), p.111
  31. ↑ Ernst Würthwein, The Text of the Old Testament, trans. Errol F. Rhodes, Grand Rapids, Mich.: Wm. Eerdmans, 1995.
  32. ↑ H. B. Swete, An Introduction to the Old Testament in Greek, revised by R.R. Ottley, 1914; reprint, Peabody, Mass.: Hendrickson, 1989.
Обтримане з "https://rue.wikipedia.org/w/index.php?title=Септуаґінта&oldid=158216"