Перейти до вмісту

Самошкоджіня

Матеріал з Вікіпедія
Самошкоджіня, селфгарм

Загоєні шрамы уд селфгарма на руці
Другі назывкы тай терміныНарочный селфгарм (deliberate self-harm; DSH), самораненя (self-injury; SI), несуїцідалноє самораненя (non-suicidal self-injury; NSSI), різаня (себе)

Самошко́джіня ци се́лфга́рм (уд анґл. self-harm) тото термін на означіня нарочного нанесеня самому собі уймы. Майчасто такым є прямоє раненя свойої кожі, обычайно без суїцідалного наміреня.[1][2][3] Другі терміны, такі ги різаня себе, самомутіла́ція (уд анґл. to mutilate „калічити“ уд лат. mutilō „калічу“), хоснувут ся на хотьякоє самошкоджіня не никавучи на суїцідалні наміры.[2][4] Часті формы селфгарма тото пошкоджіня кожі острыма обєктами вадь нугтями, ударяня самого себе вадь обпіканя. Не є точных границь, што ся рахує селфгармом, айбо типово ним ся не сохтує держати ненарочні побучні ефекты харчовых розладув вадь залежность уд субстанцій тай май соціално прийнятні татуаж, пірсінґы.[5]

Хоть селфгарм подля дефініції не є суїцідалным, ун загрожує жывотови.[6] Люде, котрі ся занимавут самошкодов, мавут май высокі шансы умерти уд суїціда;[3][7] сліды селфгарма находят у 40–60% трафункув суїцідованя.[8] Айбо спомежи людьми, котрі чинят селфгарм, суїцідалнов є менша їх часть.[9][10]

Желаня шкодити самому собі тото частый симптом поєдных розладув. Челядь из менталныма (психічныма) розладами годна тоже занимати ся селфгармом, у тум числі бетежні на депресію, тривожні розлады, залежность уд субстанцій, харчові розлады, посттравматичный стресовый розлад (ПТСР), шізофренію, діссоціативні розлады, психотичні розлады, дізфорію тай дізморфію. Селфгарм годен мати самокарну функцію, а пораз антидіссоціативну, антісуїцідалну, гляданя чуств;[2] самошкоджіня ся годно трафляти у высокофункціоналных особ, котрі не мавут діаґнозув нарушінь менталного здоровля.

Мотивації селфгарма годни быти разні: про когось тото копінґовый механізм про дочасноє успокоєня тривогы, депресії, стреса, притупленя емоцій вадь чуства провала. Самошкода часто ся асоціює из історійов травмы, у тому числі емоційного вадь сексуалного насилства.[11][12] Екзістує шор методув ліченя селфгарма, котрі ся концентрувут авадь на його причинах, авадь на самому акті самошкоджіня. Поєдны методы націлені на удволіканя особы, обы она была сфокусована на другых занятьох, вадь на заміщеньови селфгарма чимись май безпечным, што не приводит ид навхтемашнюй шкоді.[13]

Селфгарм ся зачинат як правило у пудросткові рокы. Самошкоджіня у дітвацтві удносно рідкоє, айбо його частота ся пуднимат уд 1980. рокув.[14] Селфгарм годен ся трафляти межи старшым населеньом.[15] Різік серйозных травм и суїціда май высокый межи старшов челядьов, котра чинит самошкоду.[16] Звірька у неволи, наприклад потята тай малфы, тоже сохтувут самі собі шкодити.[17]

Історія

[едітовати | едітовати жрідло]
Наслідкы самобичованя (самофлаґелації) як часть кажджоручного траурного ритуала шиїтськых мусулманув у Мугаррам (татбір)
Настінный образ Оплакованя Будды из особами у етнічных костюмах
Єден из наслідкув Чорної смерти — практика самобичованя (самофлаґелації)
Занджір — ритуална серсама на бичованя, котра ся хоснує у шиїтському мугаррамі

Хоть зачаткову клінічну характеризацію селфгарма приписувут психіатрови 20. стороча Карлу Меннінґеру, сама концепція самошкоды не є новым феноменом.[18] У клінічнуй літературі тай записах інституцій про ментално хворых 19. стороча є ясна розлука помежи самошкоджіньом из наміром убити ся тай без.[19] Така диференціація годна была быти нараз и провбов усокотити репутацію інституцій уд обвиненя у медичнуй недобросовісности тай защитов про пацієнтув и їх файты уд леґалных авадь реліґійных наслідкув провбы вчинити суїцід.[19] У 1896. рокови америцькі офталмолоґы Джордж Ґулд тай Волтер Пайл розбили трафункы самомутілації на три ґрупы: наслідкы „дочасного безумства уд галуцінацій авадь меланхолії; из наміром забити ся; у реліґійнум нападку вадь емоції“.[20]

Селфгарм быв и у поєдных трафунках дотеперь є ритуалнов практиков у многых културах и реліґіях.

Майські жерці чинили над собов самопожертвованя, ріжучи тай пробивавучи свої тіла, обы з них текла кров.[21] У юдейськуй Біблії ся споминат практика жерцюв Баала, котрі „різали себе ножами, обы пушла кров“;[22] у самому юдаїзмови самошкоджіня заказаноє Мойсейовым законом.[23] У давньых канаанськых оплаковалных ритуалах ся практиковало самопошкоджіня, як за тото ся пише у таблах Рас Шамра.

У гіндуїзмі самошкода ся практикує аскетиками садгу. У католицизмі ся в єден період практиковала мортифікація плоти. Поєдны конары іслама на знак мученицької смерти Імама Гуссейна удзначувут День Ашуры через ритуал самофлаґелації (самобичованя), хоснувучи на тото ланцы тай мечі.[24]

У поєдных традиційных німецькых універзитетах шрамы, головно дустаті бігом академічного фехтованя, держали ся за честь — пораз штуденты, котрі не фехтовали, у імітації наносили собі шрамы бритвами.[25]

Суфражіштка Констанс Літтон, удбывавучи строк у тюрьмі Голловей у марцьови 1909 мала план урізати на своюм тілі слова „[право на] голос жонам“ (анґл. Votes for Women), уд грудий до щокы, обы тот напис фурт было видко. Айбо по тому, як она завершила урізаня буквы V на грудьох и ребрах, Літтон попросила стерилні бінты, обы ся всокотити уд бактеріємії, и єї планови помішала варта.[26] Она за йсю епізоду писала у свойому мемуарови „Вязниці тай вязні“ (Prisons and Prisoners).

Дівкы з народа кікую різали єдна другуй вулвы у 1950. роках на знак опору в контексті кампанії против мутілації жунськых ґеніталій у колоніалнуй Кенії. Кываня дустало назывку Нґайтана („Я сама собі вчиню обрізаня“), бо дівочкы, обы не называти свойих цімборок, казали, ож самі ся порізали. Історичка Лінн М. Томас охарактеризовала сесь момент вызначным про історію мутілації жунськых ґеніталій, бо ун трафунок, як жертвы были такой зачинщиками мутілації.[27]

Референції

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. ↑ Nonsuicidal Self-Harm Among Community Adolescents: Understanding the 'Whats' and 'Whys' of Self-Harm, Journal of Youth and Adolescence 34 (5): 447–457, 2005, doi:10.1007/s10964-005-7262-z 
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 The functions of deliberate self-injury: a review of the evidence, Clinical Psychology Review 27 (2): 226–239, March 2007a, doi:10.1016/j.cpr.2006.08.002, PMID 17014942 
  3. ↑ 3,0 3,1 Self-injurious behavior as a separate clinical syndrome, The American Journal of Orthopsychiatry 75 (2): 324–333, April 2005, doi:10.1037/0002-9432.75.2.324, PMID 15839768 
  4. ↑ The Neurobiology of Non-suicidal Self-injury (NSSI): A review, Suicidology Online 3: 24–32, http://www.suicidology-online.com/pdf/SOL-2012-3-24-32.pdf, [перевірено 2018-03-07] 
  5. ↑ Klonsky, 2007b, с. 1040: "[B]ehaviors associated with substance and eating disorders—such as alcohol abuse, binging, and purging—are usually not considered self-injury because the resulting tissue damage is ordinarily an unintentional side effect. In addition, body piercings and tattoos are typically not considered self-injury because they are socially sanctioned forms of cultural or artistic expression. However, the boundaries are not always clear-cut. In some cases behaviors that usually fall outside the boundaries of self-injury may indeed represent self-injury if performed with explicit intent to cause tissue damage."
  6. ↑ Death and annihilation anxieties in anorexia nervosa, bulimia, and self-mutilation, Psychoanalytic Psychology 24 (2): 289–305, 2007, doi:10.1037/0736-9735.24.2.289 
  7. ↑ Self-harm, Lancet 366 (9495): 1471–1483, 2005, doi:10.1016/s0140-6736(05)67600-3, PMID 16243093 
  8. ↑ Suicide following deliberate self-harm: long-term follow-up of patients who presented to a general hospital, The British Journal of Psychiatry 182 (6): 537–542, June 2003, doi:10.1192/bjp.182.6.537, PMID 12777346 
  9. ↑ Deliberate Self-Harm in Adolescence. London: Jessica Kingsley. 2004. ISBN 978-1-84310-237-3. 
  10. ↑ The functions of self-mutilation, Clinical Psychology Review 18 (5): 531–554, August 1998, doi:10.1016/S0272-7358(97)00105-0, PMID 9740977 
  11. ↑ Non Fatal Suicidal Behaviour Among Adults aged 16 to 74. Great Britain: The Stationery office. 2000. ISBN 978-0-11-621548-2. https://webarchive.nationalarchives.gov.uk/ukgwa/20160105160709/http://www.ons.gov.uk/ons/rel/psychiatric-morbidity/non-fatal-suicidal-behaviour-among-adults/non-fatal-suicidal-behaviour-among-adults-aged-16-74-in-great-britain/non-fatal-suicidal-behaviour---among-adults-aged-16-74-in-great-britain.pdf. 
  12. ↑ Building therapeutic staff: client relationships with women who self-harm, Women's Health Issues 7 (2): 121–125, 1997, doi:10.1016/S1049-3867(96)00112-0, PMID 9071885 
  13. ↑ Resisting Urges to Self-Injure, Behavioural and Cognitive Psychotherapy 36 (2): 211–220, March 2008, doi:10.1017/S1352465808004128, PMID 29527120 
  14. ↑ Stuart and Sundeen's mental health nursing: principles and practice. Elsevier Health Sciences. 1997. p. 343. ISBN 978-0-7234-2590-8. https://archive.org/details/stuartsundeensme0000unse/page/343. 
  15. ↑ Deliberate self-harm in the elderly, International Journal of Geriatric Psychiatry 2 (2): 105–110, 1987, doi:10.1002/gps.930020208 
  16. ↑ National Institute for Clinical Excellence (2004). National Clinical Practice Guideline Number 16: Self-harm. The British Psychological Society. http://www.nice.org.uk/nicemedia/pdf/CG16FullGuideline.pdf. [перевірено 2009-12-13]. 
  17. ↑ Auto-mutilation in animals and its relevance to self-injury in man, Acta Psychiatrica Scandinavica 58 (1): 40–47, July 1978, doi:10.1111/j.1600-0447.1978.tb06918.x, PMID 99981 
  18. ↑ Angelotta, 2015.
  19. ↑ 19,0 19,1 Chaney, 2012.
  20. ↑ Gould та Pyle, 1896.
  21. ↑ An Overview of the Maya World. Produccion Editorial Dante. 1991. pp. 207–208. ISBN 978-968-7232-19-5. 
  22. ↑ 1 Царі 18:28
  23. ↑ Maimonides, Mishneh Torah, Hilchot Khovel u-Mazik ch. 5, etc. See also Damages (Jewish law).
  24. ↑ Ashura observed with blood streams to mark Karbala tragedy, Jafariya news, https://www.jafariyanews.com/2k5_news/feb/20ashur.htm, [перевірено 2011-09-04] 
  25. ↑ Encyclopedia of body adornment. Greenwood Publishing Group. 2007. p. 237. ISBN 978-0-313-33695-9. 
  26. ↑ Victoria's Sisters by Simon Schama, Lady Lytton's self mutilation gesture for 'Votes'. BBC. https://www.bbc.co.uk/pressoffice/pressreleases/stories/2002/05_may/09/victoria_sisters.shtml. 
  27. ↑ 'Ngaitana (I Will Circumcise Myself)': Lessons from Colonial Campaigns to Ban Excision in Meru, Kenya.. Female "circumcision" in Africa: culture, controversy, and change. Boulder: Lynne Rienner Publishers. 2000. pp. 129–131. ISBN 978-1-55587-995-2. https://books.google.com/books?id=rhhRXiJIGEcC&pg=PA129. (131 for the girls as "central actors")
Обтримане з "https://rue.wikipedia.org/w/index.php?title=Самошкоджіня&oldid=158008"