Рутеньскый язык
Рутеньскый язык (так само знаный як староруськый, канцелярьскый славяньскый або простый язык) є історічный выходославяньскый язык, котрый ся хоснував од 15. до 18. столітя у Великым князівстві Литовскым, пізніше у Речі Посполитій і у Габсбурьскій монархії.[1]
У 16. і 17. столітю рутеньскый язык підпав під вплив польского языка і церковнославяньского языка, што довело до поступного перепаду його хоснуваня у офіціалных сферох.
Рутеньскый язык мав дві головны функціональны формы:
- канцелярьскый язык — формальный, хоснованый в урядовых і правных документох.
- простый язык — народна форма, хоснована у літературі і освіті.
В пізнїйшых столітях рутеньскый язык поступні ся трансформував до сучасных выходославяньскых языків:[2][3][4][5]
- білоруського — на югу,
- україньского — на севері,
- русиньского — у реґіоні Карпат.
Днес рутеньскый язык ся поважує за історічного предшественика тых языків і є предметом досліджіня лінґвістів і істориків.
Язык быв в минулости даколи называный русиньшчіна, што є уж днесь новый термін, хоснованый на означіня модерного карпатського языка — русиньского. Подобно быв занеханый і термін малорускый язык, бо выходив з концепції надрядженности російского языка.
Етімолоґія
[едітовати | едітовати жрідло]Тот язык выник зос старославяньского языка і служыв як офіціалный язык адміністрації, судів, літературы і освіты. Писаный быв у кіріліцї, і у текстох ся хосновали терміны як:[6][7]
- руськый язык (“ру́скаꙗ мо́ва” і “ру́скїй ѧзы́къ”),
- простый язык (“проста(ѧ) мова”, “простй ѧзыкъ”, “простый руский (язык)”, “простая молва” і “проста мова”).
Референції
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ Rusyn | History, Culture & Language | Britannica
- ↑ Frick, 1985, с. 25-52.
- ↑ Pugh, 1985, с. 53-60.
- ↑ Bunčić, 2015, с. 276-289.
- ↑ Moser, 2017, с. 119-135.
- ↑ Prosta mova v Ukraini ta Bilorusi XVI st
- ↑ The Development of the «Lexicon of Humility» in Church Slavonic and Old Ukrainian Biblical Monuments of the 16th Century