Перейти до вмісту

Псалтырь

Матеріал з Вікіпедія
Свиток из псалмами
Текст псалома 1:1–2 івритом
Тото статя за Книгу псалмув. Не поплетьте з Псавтыря (ритуал).

Кни́га псалму́в (ищи Псалты́рь, Псавты́ря, Псалты́ря ци Савты́ря; уд ст.-ґр. Ψαλμός, Psalmós, гебр. תְּהִלִּים Tehill‎īm, досл. „Хвалы“) є перша книга третьої части Танаха (гебрейської Біблії) „Кетувім“ (гебр. כְּתוּבִים‎ Kǝṯuḇim) и єдна из книг Старого Завіта.[1]

Книга є антолоґійов гебрейськых реліґійных гімнув. У юдейськуй и западнохристиянськуй традиціях Псалтырь ся чинит 150 псалмами, а у восточнум обряді їх є мало булше.[2][3] Книга псалмув поділена на пять секцій, кажджа з котрых ся кунчат доксолоґійов, гімнов хвалы. Межи филями псалмув сут: гімны вадь пісні хвалы, комуналні тай індивідуалні оплакованя, царські псалмы, псалмы проклятя, комуналні тай індивідуалні подякы, мудрості, паломництва тай другі.

Авторство псалмув ся приписує царю Давыду и другым біблійным особам, наприклад Асафу, сынам Коры, Мойсею и Соломону. Давыдовоє авторство ся не принимат як історичный факт сучасныма зглядователями; держит ся, ож часть псалмув была написана перед угнаньом ізраїлського народа у пустыню, а часть по тому, хоть датованя псалмув вцілови є доста тяжкым.[3] Свиткы Мертвого моря указувут на вто, ож шор и обсяг псалмув 90–150 не были зафіксовані у середині 1. стороча н. е. Изглядателі Септуаґінты (майстарого дожывшого доднесь старогрецького товмачіня), у тому числі Юджин Улріх, писали, ож гебрейськый Псалтырь не быв завершеный до 1. стороча н. е.[4][5]

Царь Давыд складат псалмы, Парижськый Псалтырь, 10. стороча[6]

Книга псалмув поділена на пять секцій, кажджа з котрых ся кунчат доксолоґійов. Такый поділ, годно быти, учинили при фіналнуй редактурі, обы зімітовати поділ Торы:[7]

  • Книга 1 (псалмы 1–41)
  • Книга 2 (псалмы 42–72)
  • Книга 3 (псалмы 73–89)
  • Книга 4 (псалмы 90–106)
  • Книга 5 (псалмы 107–150)

116 из 150 псалмув мавут окремі пописы; подакотрі ся чинят єдным словом, а другі — довгым коментарьом. Третина из них подабавут на музичні інструкції, наприклад „из струнныма інструментами“. Другі ся удкликавут на филі музичных композицій, наприклад „Псалм“ и „Піснь“ авадь коментувут оказію, котруй псалм є присяченый („Присяченый храму“, „На спомин“ и т. д.). Многі из них сут пудписані именами людий; майбулше (73 псалмы) пудписані „Давыдовыма), и тридцять из них напряму скапчані обсягом из трафунками з жывота царя Давыда.[8] Межи именами щи сут: Асаф (12), сыны Коры (11), Соломон (2), Мойсей (1) тай Етан Езрахіт (1). Септуаґінта, Пешітта (Сирійська Вулґата) и Латинська Вулґата приписувут дакулко псалмув (напр. 111 и 145) Аґею и Захарії. Окрем того, Септуаґінта щи приписує дакулко псалмув (напр. 112 и 135) Езекіелю и Єремії.

Гебрейська

(Масоретськый текст)

Грецька

(Септуаґінта)

1–8 1–8
9–10 9
11–113 10–112
114–115 113
116 114–115
117–146 116–145
147 146–147
148–150 148–150

Псалмы обычно ся реферувут подля їхнього порядкового числа, айбо нумерація ся розличат у гебрейськум (Масоретськый текст) и грецькум (Септуаґінта) рукописах. Розлука головно у єдному числови. Протестантські товмачіня хоснувут гебрейську нумерацію; што ся кыват другых християнськых традицій:

  • Офіціалні католицькі літурґійні тексты, наприклад Римськый місал, хоснувут грецьку нумерацію.[9]
  • Сучасні католицькі товмачіня часто хоснувут гебрейську нумерацію, айбо давут зазначками и грецькі еквіваленты.
  • Восточні православні и грекокатолицькі товмачіня хоснувут грецьку нумерацію, айбо давут зазначками гебрейські еквіваленты.

Септуаґінта обсягує псалом 151; гебрейська його верзія была найдена у свиткови псалмув у Свитках Мертвого моря. Поєдны верзії Пешітты (Біблії, котру хоснувут головно сирійські церьквы) мавут псалмы 152–155. Ищи сут Соломонові псалмы — 18 псалмув жидувського походжіня, котрі ориґінално майскорі были написані івритом, айбо дуйшли до сучасности лиш у виді грецького и сирійського товмачінь.

Русинські традиції

[едітовати | едітовати жрідло]

У русинськуй традиції Псавтыря скапчана из єдноименным ритуалом, бігом котрого ся молят и читат ся Книга псалмув.

  1. Mazor, 2011, p. 589.
  2. Kselman 2007, p. 775.
  3. 3,0 3,1 Berlin & Brettler 2004, p. 1282.
  4. Wilson, Gerald, "King, Messiah, and the Reign of God: Revisiting the Royal Psalms and the Shape of the Psalter." The Book of Psalms: Composition and Reception. p. 394. Brill. 2005.
  5. Ulrich, Eugene (2000). Qumran Cave 4: XI: Psalms to Chronicles. Oxford University Press. ISBN 978-0198269434. 
  6. The Glory of Byzantium: Art and Culture of the Middle Byzantine Era, A.D. 843-1261. Metropolitan Museum of Art. 5 March 1997. p. 86. ISBN 978-0-87099-777-8. https://archive.org/details/bub_gb_Caqa12aj55wC. [перевірено 5 March 2018]. 
  7. Bullock 2004, p. 58.
  8. Hayes 1998, pp. 154–155.
  9. Наприклад „Psalmus 117“ у Vigilia Paschalis in Nocte Sancta, 66