Перейти до вмісту

Письмова система

Матеріал з Вікіпедія
Письмові системы у світі
Письмові системы подля напряму писаня

Письмо́ва систе́ма є спосуб записа языка з помочов стандартизованых ґрафічных знакув. Майдавньоє письмо ся появило у другуй половині 4. тысячроча до н. е.

Письмові системы ся типово класифікувут подля того, як їх знакы (ґрафемы) удносят ся ид єдиницям языка. Фонетичні письмові системы — наприклад алфавіты тай силабарії — хоснувут ґрафемы, котрі удповідавут звукам у респективнуй говоренуй бесіді. Алфавіты хоснувут ґрафемы, котрі ся называвут буквы, и обычно удповідавут говореным фонемам. З правила алфавіты ся ділят на три филі: чисті алфавіты хоснувут буквы и на согласні (консонанты), и на гласні звукы; абжады хоснувут лиш буквы, котрі репрезентувут согласні звукы; а абуґіды хоснувут буквы на представленя пар согласных–гласных. Силабарії хоснувут ґрафемы, котрі ся кличут силабоґрамы — они репрезентувут цілі склады авадь моры. Лоґоґрафічні (вадь морфоґрафічні) письмові системы мавут ґрафемы на репрезентацію єдиниць значіня у языкови, наприклад слув авадь морфем. Алфавіты типово хоснувут менше ги 100 разных знакув, а силабарії тай лоґоґрафії годні респективно хосновати стувкы тай тысячі знакув.

Письмові системы ся появляли з протописьма, айбо історично булшина протописьмовых систем не розвила ся у письмові системы. Протописьмові системы часто хосновали мнемонічні знакы вадь мали ідеоґрафічну основу, т. є. хосновали знакы, котрі прямо репрезентовали даяку ідею вадь понятя. Їм хыбіла можность повнустю передавати языкы. Наприклад:

  • знакы з Чаху (дас 7. тысячроча до н. е. ), урізані на панцырьох корытниць, найдені у 24 неолітичных гробах у Чаху, Сіверный Китай.[1]
  • знакы з Вінчі (дас 6–5. тысячроча до н. е.), найдені на артефактах културы Вінча у централнуй и юговосточнуй Европі.[2]
  • гарапськоє письмо (вадь письмо долины Інд; дас 2600–2000 до н. е.), найденоє на вшылиякых артефактах, выробленых індськов цивілізаційов на Індійському субконтіненті.[3]
  • Кіпу (15. стороча н. е.), система сплетеных в узлы мотузув, котрі ся хосновали ги мнемонічна серсама у Інкськуй імперії у Южнуй Америці.[4]
Діаґрама порувняня абстракції у піктоґрафії межиріцького клинописа, еґіпетськых гієроґліфув тай китайськых знакув. — из публікації 1870. рока авторства французького еґіптолоґа Ґастона Маспера.[5]

Письмо ся незалежно унаходило много раз бігом людської історії, першый раз появлявучи ся межи 3400. тай 3200. роками до н. е. у виді клинописа, системы, котров ся на зачаткови записовав шумерськый язык у южнуй Мезопотамії (Межирічови); пак його адаптовали пуд запис акадської бесіды, кой єї носителі ся розселили по реґіонови.[6] За унайденьом клинописа хронолоґічно йшли еґіпетські гієроґліфы; вцілови є научный консенсус, ож сі дві письмові системы ся появили незалежно єдна уд другої — обідві они ся розвили з протописьмовых систем, майстарі послідовні тексты котрых ся датувут дас 2600. роками до н. е. Китайські знакы ся появили самостуйно у долині Хуанхе (Жовтої рікы) дас у 1200. роках до н. е. Не є доказув контакта межи Китайом тай ґрамотныма народами Близкого Востока, а межиріцькый и китайськый пудходы д репрезентації звукув и значінь ся дуже читаво розличавут.[7][8][9] Мезоамерицькі письмові системы, у тум числі олмецькоє письмо и письмо мая тоже ся розвивали незалежно.[10]

Из розвойом письма май сучасні верзії письмовых систем ся удкапчовали уд того прямого зязка межи ґрафемами тай ідеями. Тото ся ставало через ребусовый принцип: знак ся брав и на означованя даякого другого слова, котроє в уговорі звучало похожо на слово, ідею котрого знак зачатково репрезентовав. Сесе позволило словам без конкретных візуалізацій першый раз быти поданыма у виді сімболув; поступовоє удходжіня уд ідеоґрафії ид системам письма, валовшным повноцінно передавати язык, ишло цілі стороча и потребовало свідомої аналізы даякого языка тыма, ко пробовав го записовати.[11]

Алфавітноє письмо походит уд май ранньых морфоґрафічных письмен, и першый раз ся появило до 2000. року до н. е. про писаня семітського языка, говореного на Сінайськум пувострові. Булшина світовых алфавітув авадь прямо походят уд сього протосінайського письма, вадь были ним напряму іншпіровані. Межи його потомками сут фінікійськый алфавіт (1050 до н. е.) тай його дериватив, грецькый алфавіт (800 до н. е.).[12][13] Латинськый алфавіт (латиниця), котрый пушов уд грецького, є майчастым письмом, хоснованым письмовыма системами.

Русинськый язык

[едітовати | едітовати жрідло]

Днешньый русинськый язык хоснує два письма: кириличный алфавіт (кирилицю) и латинськый (латиницю). Усі варіації русинського языка мавут кириличні варіанты запису; поєдні варіації мавут офіціалні латинські еквіваленты, як наприклад пряшовські русины у Словакії. Латиниця ся головно хоснує русинами, жыючыми у тых крайинах, де офіціалный язык пише ся латинков, т. є. на Словаках, на Чехах и у Польщи — и удповідно латинськый запис язык варіює ся подля ортоґрафії офіціалного языка респективної державы; наприклад, русины у Чехії и Словакії хоснувут похожый на словацькый алфавіт на латиничный запис русинського, а лемкы, жыючі у Польщи — полськый алфавіт. Окрем того, латиницю пораз сохтувут хосновати паннонські (бачванські) руснакы, и она є головно закладена на сербськогорватськуй латиничнуй ортоґрафії.

  1. Houston (2004), pp. 245–246.
  2. Condorelli (2022), pp. 20–21; Daniels (2018), p. 148.
  3. Sproat (2010), p. 110.
  4. Coulmas (2002), p. 20.
  5. Maspero, Gaston (1870) (по fr). Recueil de travaux relatifs à la philologie et à l'archéologie égyptiennes et assyriennes. Librairie Honoré Champion. p. 243. http://archive.org/details/recueildetravaux27masp/page/244/mode/2up. 
  6. Krispijn (2012), p. 184.
  7. Bagley (2004), p. 190.
  8. Boltz (1999), p. 108.
  9. Keightley (1983), pp. 415–416.
  10. Gnanadesikan (2023), p. 36.
  11. Robertson (2004), pp. 21–24.
  12. Fischer (2001), p. 84–86.
  13. Millard (1986), p. 396.