Петре Думітреску

Пе́тре Думітре́ску (рум. Petre Dumitrescu; 18. фебруара, 1882, жудец Долж, Румыния — 15. януара, 1950, Букурешт) — румынськый воєнный діятиль, армадный ґенерал (1942), командувущый 3. румынськыв армадов на юго-западнӱм участкови советсько-німицького фронта пуд час Другої Світової войны.

Петре Думітреску Петре • Думитреску
Горожанство	Румуньско
Уроджѣня
Упокоеня
Участь	Перша світова война, Друга світова война, німецько-радянська війна, Друга балканська війна, план «Барбаросса», Битва за Кавказ, Сталінградська битва, Дніпровсько-Карпатська операція, Яссько-Кишинівська операція
Активность	1903—1945
Петре Думітреску на Викискладѣ Ту можуть быти податкы з Wikidata, не контролованы авторами статѣ

Біоґрафія

Петре Думітреску родив ся 18. фебруара 1882. року у варошови Добрідор у Румыниї. Поступив у инженерно-артилерійську офіцірьську школу у 1901. році, кӱнчив ї у 1903. році у званёви младшый лейтенанта. У 1906. році Думітреску быв повышеный до званя лейтенанта, у 1911. році став капітаном. У тӱм же році вӱн поступив у воєнну академію у Букурештови, котру кӱнчив у 1913. році.

Друга Балканська и Перва Світова война

Участник Другої Балканської войны. Ид началови Первої світової войны быв маёром. За час войны активно просував ся горі по ранґови, у 1917. році став пудполковником, а у 1920 — полковником, у 1930 — бриґадиром и у 1937 — ґенерал-маёром.

До начала Другої світової войны служив воєнным аташе у Парижови (1930—1932) и Брӱсселови (1932—1935). Пӱсля вертаня у Румынию, Думітреску — первый замістник началника Ґенералного штаба армады (1935—1937), командірь 1. армадного корпуса (1937), главный инспектор артилерії (1937—1939). У 1940 назначеный командувущым 1. армадов. 25. марця 1941. року назначеный командувущым 3. армадов. Сись пост вӱн занимав на протязі цілої войны.

Друга світова война

На бокови крайн Оси

5. юла 1941. року 3. армада пуд командованём Думітреску атаковала Северну Буковину и заняла Чернівці. 3. армада во главі из Думітреску пак пересікла Прут из цілёв захвата Северної Бессарабії у ходови приграничных бойӱв у Молдавії. При продвижіёви ид Дністрови правый фланґ 3. армаді прикрывала німицька 11. армада. У тот час кой 11. армада продовжала продвижіня через Дністер ид Южному Бугови, 3. армада Думітреску лишила ся на румынськӱв території.

У септемброви 1941. року Думітреску удбив пробу советськых вӱйськ переправити ся через Дністер на выходови, взад позицій 11. армады. По тому, як правитильство Румыниї согласило ся продовжити войну за переділами свої території (до 1940), Думітреску возглавив 3. армаду у наступлінёви на Крым. Ид 10. октовбра 1941. року 3. армада прӱшла в даль у 1700 кілометрӱв уд румынської границі, принявши участь у 4. великых битках и 42. малых боях. Ид тому часови 3. армада захватила 15 565 пленных, 149 танкӱв, 128 пушок и поверх 700 пулеметӱв, изтративши при тому 10 541 чоловік (из них 2555 мертвыми, 6201 раненых и 1785 пропавшых без вісти).

За участь у тӱв кампанії Думітреску 1. септембра 1942. року быв награжденый Рыцарськым крестом Желізного креста, ставши другым румыном, одержавшым сю награду (по Антонеску). 17. октовбра Думітреску быв награжденый Орденом Мигая Храброго 3. ступене. 18. юла 1942. року Думітреску став армадным ґенералом. Скоро пӱсля повышіня Думітреску из армадов рушив на Таманськый полуострӱв, прорубавши живтоно необходну державам Оси лінію снабжіня вӱйськ. У числі другых ёго наград того часу суть — Крест 1. класа Ордена Звізды Румыниї у 1942. и Великый крест Ордена Короны Румыниї у 1943. році.

Так як німицькі вӱйська пуд Сталінґрадом нуждали ся у подкреплениях, німицькоє командованя направило пкд Сталінґрад много румынськых частий, ослабивши тым самым 3. румынську армаду. Ото было часточно компенсовано зведінём усьых румынськых вӱйськ на юго-западному участкови фронта у 3. армаду пуд командованём Думітреску. Вирьховноє командованя, єднак, иґноровало уповісткы Думитреску за засилу натиска советськых вӱйськ на юго-западови. Точно так же командованя не розникало насновы Думітреску за атаку передмӱстных укріплінь на ріці Клітська.

19. новембра 1942. року советські вӱйська зачали моцноє наступліня на юго-западному участкови фронта, розломавши лінію обороны армады Думітреску, розрубавши армаду на дакӱлко частий. 23 и 24. новембра капітуловали дві окружені ґрупы из состава 3. румынської армады во главі из дивізіонным ґенералом М. Ласкаром и бриґадным ґенералом Стенеску (3 ґенерала, до 29 000 солдат и офіцірьӱв). Исе была май велика капітулація сперед советськыми вӱйськами из зачатку войны. Фронт армады упав и через нёго советські танкові корпусы рушили до вароша Калач-на-Дону и там замкнули кольцо окружіня вокруг 6. німицької армады у Сталінґрадови.

Уцілівші части 3. армады окопали ся на ріці Чір, но у децемброви были удбиті и удтӱть советськыми вӱйськами. По существови, 3. румынська армада была знищена и її прийшло ся воссотворяти наново. Но при тому Думітреску быв обставленый на постови командувущого.

19. фебруара 1944. року Думітреску быв награжденый Орденом Мигая Храброго 2. ступене, а 4. апріля того же року одержав Дубовоє листя ид Желізному крестови.

По зачаткови Яссько-Кишинёвської операції 1944. року армада была у́бита из заниманых нив рубіжӱв по Дністрови, у тому числі советськым вӱйськам удало ся форсовати Дністровськый лиман. Думітреску плановав удступліня ид Букурештови, избігавучи при тому биток из советськыми вӱйськами. Не никавучи на то, советські вӱйська настигли 3. армаду, и до того часу, кой обстанкы из 3. армады пудойшли ид Букурештови, у плен трафило пиля 130 000 румынськых солдат (включавучм пленных солдат из 4. румынської армады и другых армад).

На бокови антигітлеровської коаліції

Пӱсля переворота 23. авґуста Румыния уйшла из войны, и вӱйська Думітреску повернули оружиє против німцьӱв и мадяр, захвативши у плен пиля 6 000 німицькых солдат. Думітреску быв переведеный у резерв у авґустови 1944. року.

Обвиніня у воєнных преступлінях

По кӱнцёви войны у маёви 1946. року въедно из ґенералами Леонардом Мочулскі, Йоном Думітраке и Ніколае Дескелеску, Думітреску обвиняв ся у воєнных преступлінях (ст. 312/1945) на югови СССР и на Кавказови, айбо пак быв поправданый народным трибуналом позад одсутности жадных доказӱв. Петре Думітреску умер свойыв смиртёв у свойӱв хыжи у Букурештови у 1950. році.

Література

• Drama generalilor români, Alesandru Duţu şi Florica Dobre
• К. А. Заліськый. Кто был кто во второй мировой войне. Союзники Германии. — М.: Астрель; АСТ, 2003. — С. 131—132.