Парадичка
| Парадичка | |
|---|---|
| Є єдным из | таксон, продовольча культура |
| Є пудкласов | фрукт-овощ |
| Хоснувут ги/про/у | фрукт-овощ |
 ,  ,  ,  | |
| Коротка назва | помідор |
| Наукова назва таксона | Solanum lycopersicum |
| Таксономічний ранг | вид |
| Батьківський таксон | паслін |
| Вернакулярна назва | garden tomato, помидор, томат, Tomaat, 櫻桃小番茄, lilek rajče, tomaatti, 番茄, トマト, 番茄, 西红柿, tomatera |
| Синонім таксона | Lycopersicon esculentum |
| Має плід типу | ягода |
| Запилювач | Augochlora pura, Trigona fulviventris, Xylocopa tabaniformis orpifex, Джміль польовий, Bombus sonorus, Ріпаковий білан |
| Цей таксон є джерелом | помідор, томатний сік, tomato skin |
| Отримані відзнаки | Овоч року |
| Описано в | Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, Encyclopædia Britannica, 11th edition, Meyers Konversations-Lexikon, 4. Auflage (1885–1890), Домашняя энциклопедия, или Словарь фактов и полезных знаний, The New Student's Reference Work |
| Базионим для | Lycopersicon lycopersicum |
| Робочий список проєкту Вікімедіа | Вікіпедія:Статті, які повинні бути в усіх Вікіпедіях/Розширений |
| Підтримується Вікіпроєктом | Вікіпроєкт Інвазійна біологія |
| Стійкість рослини | 2 |
| Ареал таксона | Кітайска Народна Републіка, Тибетський автономний район, Гуандун |
| Посилання на автора таксона | L. |
| URL GRIN | https://npgsweb.ars-grin.gov/gringlobal/taxonomydetail.aspx?id=101442 |
| URL секвенованого генома | https://plants.ensembl.org/Solanum_lycopersicum |
| Символ Юнікоду | 🍅 |
| Галерея Вікісховища | Solanum lycopersicum |
| Категорія Вікісховища | Solanum lycopersicum |
| Основна катеґорія за темов | Категория:Томат |
| Solanum lycopersicum | |
Паради́чка[1] (Lycopersicon) — вид цвітковых ростлин из роду паслін файты паслёновы.
Опис
[едітовати | едітовати жрідло]Єднорӯчна (у тропічных зонах — многорӯчна) травяниста авадь наполовинукорчова ростлина, стебло высокоє 40—120 см. Цвіте у юнови — септемброви. Листя непарноперисторозсічені, из довгасто-яйцеподобными листочками. Цвіт двополовый, дрӯбный, жовтый, на довгых стеблах, зобрані полустріхами. Плӯд — велика шарообразна авадь удовжена, сочна, мясиста, два- авадь многокамерна ягода.
Хоснованя
[едітовати | едітовати жрідло]Изнамо сім видӯв парадичок, які дико ростуть у тропічнӯв Америці. Майважноє ґаздӯвськоє значеня мать жден вид: Парадичка проста (L. esculentum) — кертовинна култура. Плоды містять великоє число вітамінӯв (B<sub id="mwKA">1</sub>, B<sub id="mwKg">2</sub>, C, P, PP), провітамін A, цукры (2.1—8.8 %), яблочну и цитринову кислоту тай мінеральні речовины. Парадичкы ідять сырыми, вареными, солеными, мариноваными; зи них роблять томатный сок, томат-пюре. Даколи рӯд парадичка зъединявуть из родом паслін (лат. Solanum).
Історія
[едітовати | едітовати жрідло]Вӯтцю̄знина парадичок — Централна и Южна Америка, де и до ныні трафлявуть ся дикі и наполовинокултурні формы парадичок. Одомашнили их жытелі Мексики, што дали ростлині и її плодам назву «чі-томатль» («великый фізаліс»). За добы ацтекӯв парадичкы добавляли до соусӯв, пекои, тушили, и даже сплачовали ними дань[2].
У 1498 році Христофор Колумб первый раз привӯз парадиякы у Испанію и Портуґалію. Европейци зкуртили ихню назву до «томат». Перві описы ростлины походять из Італії первой половины XVI стороча. У 1544 році Пьетро Андреа Матіолі (Pietro Andrea Matthioli) у своёму описови ростлины назвав ї «Pomi d'oro» (золотоє яблоко), а у 1554 році вӯн увӯг латыньскый термін Mala aurea, што мать такый же перевод.
У XVII и XVIII сторочах тоты ростлины хосновали у основному ге декоративні. У Північній Америці помідори тривалий час вважали смертельно отруйними. Но, изнама леґенда за тото, што из розказа Анґліцького краля Ґеорґа III тыми «челлеными ягодами» пытали ся «отровити» борця за независтность ЗША Джорджа Вашинґтона, який, звичайно ж, вдало пережив «атентат», є угадков, придуманыв у 1959 році[2]. Були також відомі окремі випадки медичного використання — в англійському перекладі книги Турнафорта (Tournafort) «The Complete Herbal» (1719) згадується, що вже в той час плоди помідорів їли в Італії. А ужек у кӯнци XVIII стороча, согласно из енциклопедіёв «Британіка», хоснованя плодӯв парадичок у ідіня стало привычным и буденным.
Перезапыленя
[едітовати | едітовати жрідло]Парадичка удносить ся до самозапыльных ростлин, хоть у південних областях деякі сорти перезапилюються між собою. Обы исскуственно получити гібрид миже двома сортами, треба удалити уручну пылякы из цвіта материньского стебла и перенести на приймочку маточкы пылок другого сорта.
Уникнути перезапыленя мож леш у теплици без доступа хробачӯв авадь изоляціёв суцвітя ци уддільного стебла, плӯд из якого буде зхосновано на одержаня насіня.
Даякі сорты парадичок
[едітовати | едітовати жрідло]
- Білый ґіґант
- Воловоє сердце
- Черишенькы
- Зелена сосиска
- Зеленый Черокі
- Золото скіфӯв
- Кронос
- Чері
- Штамбові томаты
- Чорный принц
Иппен позерайте
[едітовати | едітовати жрідло]- Уробництво парадичок у світі
- Помопля — гібрид парадичкы и булі
- Нӯж на томаты
- Томатна паста
- Томатный сок
- Томатный соус
Удкликованя
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ Парадичка | П | Колиба - портал про Закарпаття
- ↑ 2,0 2,1 Олексій Мустафін. Томатний детектив. Навіщо помідорам стільки «псевдонімів». Еспресо. 2020-11-04. Архівна копія з оріґінала зроблена 17 листопада 2020. https://web.archive.org/web/20201117032750/https://espreso.tv/article/2020/11/03/tomatnyy_detektyv_navischo_pomidoram_stilky_psevdonimiv. [перевірено 28 грудня 2020]. Хыбна цітація: Некоректний тег
<ref>; назва «:0» визначена кілька разів з різним вмістом
- Біологічний словник / за ред. I. Г. Підоплічка. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974. — Т. 3. — 552 с.
- Бернардіно де Саагун. Загальна історія Нової Іспанії. Книги X-XI: Знання ацтеків з медицини й ботаніки — К.. — 218 с. — ISBN 978-617-7085-07-1.
- Томати, помідори // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1911. — 1000 екз.