Перейти до вмісту

Опровуд

Матеріал з Вікіпедія

Проводы у разных реліґіях
Церемонія отвореня уст (Стародавньый Еґипет)
Церемонія коцуаґе, убираня костий из попела по кремації (японськый будгізм)
Опровуд Папы Яна Павла II (католицизм)
Кремації на єднуй из сятых земель Манікарніка Ґат (гіндуїзм)
Опровуд у Індії (іслам)
Покрыті в таліт тіла (юдаїзм)

Опрову́д, (о)проводы́ ци похорон[1] є церемонія, котра ся справлят по смерти особы як спосуб почестовати тай тямити за мерця. Конкретні традиції залежат на културный контекст и реліґійну приналежность. Опроводы мавут як соціалноє тай леґалноє значіня, так и реліґійноє: секуларні мотивації на опровуд тото оплакованя мертвого, празнованя його жывота тай пудпора про його родину; реліґійна мотивація годна включати помуч душі усопшого досягнути посмертного жывота, воскресіня вадь реінкарнації.

Опровуд обычно обсягує ай сам ритуал, через котрый ся шорит тіло. Залежно на културу и реліґію, тото годна быти вадь изгуба (наприклад, гнитя, кремація т. є. спаленя, „небесный опровуд“ через лишаня трупа на горі тай його поїданя звірьков, розкладованя тіла у воді) авадь усокоченя (наприклад, муміфікація).

У русинув позад пошырености християнства майчастым способом хованя мерцюв є по́гріб, хо́ваня у землю, інгума́ція (уд лат. humō „ховати (у груб)“).[1]

Історія

[едітовати | едітовати жрідло]

Проводові ритуалы ся держат май старыма ги гомо сапієнс датувут ся перед 300,000 роками.[2] Наприклад, у пещерах Шанідар у Іракови, Понтневид у Велзови и другых містах у Европі тай Близкому Востокови археолоґы находили неандерталські кустякы з характерным слойом косичаного полена. Єдна верзія правит, ож неандерталці мали реліґійні вірованя,[3] друга — ож тіла ховали нароком, айбо косиці туды пак заносили грызуны.[4]

Реліґійні традиції

[едітовати | едітовати жрідло]

Будгізм

[едітовати | едітовати жрідло]

У будгізмі опровуд означує переходжіня мерця з єдного жывота у другый, напоминат жывым за їхню смертность. Преферована кремація,[5] айбо дозволят ся ай погребіня у землю. Будгісты у Тібеті справлявут небесні проводы, бігом котрых тіло ся уддає на зїдіня стервлятникам. Перед тым, як лишити тіло на верьшині горы, оно ся розрізат. Реваня є нежеланым, а роґяпы (немонахы-труполомы) у процесі казкувут тай ся смівут тагибы чинят просту ґаздувську роботу. Тібетські будгісты вірят, ож безжурна атмосфера на проводах помагат душі дустати ліпшый жывот по смерти. Кой стервлятникы йзідавут усю плоть из тіла, роґяпы дроблят кусткы тай переколочувут из цампов (муков из пуджареного ячміня), а пак давут стервлятникам.[6]

Християнство

[едітовати | едітовати жрідло]

Особенності залежат на деномінацію, айбо вцілови на християнськых опроводах ся сохтує погрібати тіла у землю из молитвов, читаньом Сятого Писаня, проповідями и християнськов гудьбов.[7][8] Католицька церьков обычно заказує світську музику на проводах.[9]

Християнські хованя ся типово правлят на християнськых теметовах. Традиційно ся тіла ховали у землю, позад віры у воскресіня тіла. Пак пошыренов стала и кремація, хоть дакотрі деномінації ї заказувут. Айбо наприклад католицькі епіскопы у США держит таку позицію: „Церьков рекомендує держати ся традиції захороненя тіл у землю; айбо Церьков не заказує кремацію, кідь она ся убират не позад причин, протирічачых християнськуй доктрині — канон 1176.3.“[10][11]

Гіндуїзм

[едітовати | едітовати жрідло]

Антєсті (ищи Антіма Самскарам, Антя-крія, Анвароганья вадь Вагні Санскара), дослувно „послідньый ритуал“ ци „послідньоє жертвованя“ тото проводовый обряд у гіндуїзмі. Дорослых гіндуїстув обычно пуддавут кремації, а дітий ховавут у землю.[12][13] Опровуд у вірі гіндуїстув ся чинит у гармонії з сакралным принципом, ож мікрокозм усього жывого є удображіньом макрокозма вселенної, тай вертат тіло назад у пять стихій (воздух, вода, огень, земля тай простур);[12][14] коріня сього вірованя досягавут у Веды, наприклад гімны Ріґведы у секції 10.16.[15] Обряд хованя дітий походит уд секції 10.18 Ріґведы, де гімны оплакувут смерть дітины, вбертавут ся д божеству Мрітю, обы оно „не шкодило ни нашым дівочкам, ни леґіникам“ тай кличе д земли, обы она покрыла тай защищала мертвого дітвака як мнягка серсть.[16][17]

Тіло мерця обычно ся палит за день по смерти. Тіло омывавут, обертавут у білу тканину, кідь умер чоловік авадь удова; у черлену, кідь умерла замужня жона.[18] Два персты на ногах змотувут уєдно нитков, а на чоло наносят тілак (черлену значку).[12] Товды тіло ся несе цімборами тай родинов на кремаційноє місто попри рікы ци воды тай кладе ся на ватру ногами д югови.[18] Майстаршый сын, даякый другый чоловік авадь жрець ся омыває перед проведеньом церемонії.[12][19] Ун обходит суху ватру з тілом, уголошує слова за жывот мерця авадь переказує гімну у поєдных трафунках, кладе сезамовоє насіня у рот умершому, поливат тіло тай ватру маслом ґгі тай малює три линії, котрі символізувут Яму (божество мертвых), Калу (час, божество кремації) тай мертвого.[12] Ватра ся пудпалює, навщивителі оплакувут мерця. Попіл ся розсыпат у майблизку ріку вадь море.[19] По кремації оплакованя иде щи 10–12 днув, по чум близкі родичі мужського пола вадь сыны умершого брывут головы, обрізавут нухті, читавут молитвы з помочов жерця вадь Брагміна тай закликавут усю родину, цімборув и сосідув изісти врокаши простоє їдіня на знак спомина за мерця.[20] У булшині гіндуїстськых общин послідньый день оплакованя ся кличе Терагвін (тринадцятый день), и в тот день предметы базової необходности тай поєдны из облюбленых річий мертвого ся роздавут жерцям. На тот такой день майстаршый сын у файті ся церемоніално коронує (Паґді Расм), ставучи новым головом фамилії. Трапеза ся правит про Брагмінув, родину и цімборув.[21]

Зороастріанізм

[едітовати | едітовати жрідло]

Іслам

[едітовати | едітовати жрідло]

Юдаїзм

[едітовати | едітовати жрідло]

Сіхізм

[едітовати | едітовати жрідло]

Келты

[едітовати | едітовати жрідло]

Професійноє оплакованя

[едітовати | едітовати жрідло]

Плачка была жона, заданьом котрої было ревати тай голосити (часто деручи си лице) на опроводах, у тому числі за гроші. Формы професійного оплакованя ся фіксувут онь у старогрецькых жерелах.[22][23] Філіпінська комедія „Плачкы“ (Crying Ladies, 2003) указує жывот трьох жун, котрі пудраблявут професійныма плачками у китайсько-філіпінськуй общині района Бінондо у Манілі. У кінови китайці хоснувут плачок на вто, обы помочи мерцям досягнути раю, указувучи, якым усопшый быв добрым челядником у своюм земнум жывоті.

Приблизно уд рока 1600 по 1914 у Западнуй Европі была пошырена професія оплаковача, котра на днешньый день пропала. Оплаковач быв чоловіком, котрый сторожив хыжу мерця перед опроводом, будучи символічным защитником мертвого, а пак участвовав у церемонії, стоячи из смутным лицьом. У вікторіанські часы оплаковачі носили темноє цуря, чорні плащі, циліндры из пантликами тай рукавиці.[24] Професія оплаковача ся споминат у „Олівері Твісті“ тай „Мартіні Чазелвіті“ Чарлза Дікінса.

Жертвованя тіл авадь орґанув

[едітовати | едітовати жрідло]

Подакотрі люде жертвувут свої тіла у медичні школы, обы їх хосновали на зглядованя вадь ошколованя. Студенты-медикы часто учат анатомію из пожертвованых трупув.[25] Поєдны обстояня, наприклад ампутації вадь пережыті операції годні вчинити тіло непридатным на таку ціль; а у другых трафунках тіла людий, котрі мали конкретні хвороты, годні быти хосенныма на зглядованя тых бетегув.[26] Окрем того ся жертвувут орґаны тай тканины по смерти на лічіня хворых; авадь цілі тіла ся годни жертвовати на спеціалні заклады, де ся штудує гнитя трупув діля далшого хоснованя того знаня у судово-медицинськуй експертизі.

Ник. щи

[едітовати | едітовати жрідло]

Референції

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. ↑ 1,0 1,1 Дзендзелівський, Й. О. (1958 - 1960). Карта № 143: Назви для похорону (для обряду в цілому). in Бевзенко, С. П. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР (Лексика) : [у 2 ч.]. Том II. Ужгород : [б. в.]. 
  2. ↑ Paul Pettitt (August 2002), When Burial Begins, British Archaeology, http://www.archaeologyuk.org/ba/ba66/feat1.shtml, [перевірено 28 June 2016] 
  3. ↑ Paul Pettitt (August 2002), When Burial Begins, British Archaeology, http://www.archaeologyuk.org/ba/ba66/feat1.shtml, [перевірено 28 June 2016] 
  4. ↑ Sommer, J. D. (1999), The Shanidar IV 'Flower Burial': a Re-evaluation of Neanderthal Burial Ritual, Cambridge Archaeological Journal 9 (1): 127–129, doi:10.1017/S0959774300015249, ISSN 0959-7743 
  5. ↑ Buddhist funerals. Funeral Partners. https://www.funeralpartners.co.uk/help-advice/arranging-a-funeral/types-of-funerals/buddhist-funerals/#:~:text=Buddhists%20and%20cremation,seen%20as%20a%20good%20deed. 
  6. ↑ Sky Burial in Tibet, Tibetan Funeral Customs. https://www.tibettravel.org/tibetan-local-customs/tibetan-funeral.html. 
  7. ↑ Hoy, William G. (2013). Do Funerals Matter? Purposes and Practices of Death Rituals in Global Perspective. Routledge. ISBN 978-0415662055. 
  8. ↑ Long, Thomas G. (2009). Accompany Them with Singing: The Christian Funeral. Louisville, KY: Westminster John Knox Press. ISBN 978-0664233198. 
  9. ↑ Bereavement and Funerals – Music at funerals. http://www.usccb.org/prayer-and-worship/bereavement-and-funerals/music-at-funerals.cfm. [перевірено 7 September 2015]. 
  10. ↑ Bereavement and Funerals. http://www.usccb.org/prayer-and-worship/bereavement-and-funerals/. [перевірено 7 September 2015]. 
  11. ↑ Funerals - Death and the afterlife - GCSE Religious Studies Revision - WJEC (по en-GB). https://www.bbc.co.uk/bitesize/guides/zc4cng8/revision/4. [перевірено 2024-12-18]. 
  12. ↑ 12,0 12,1 12,2 12,3 12,4 Carl Olson (2007), The Many Colors of Hinduism: A Thematic-historical Introduction, Rutgers University Press, ISBN 978-0813540689, pp. 99–100
  13. ↑ J Fowler (1996), Hinduism: Beliefs and Practices, Sussex Academic Press, ISBN 978-1898723608, pp. 59–60
  14. ↑ Terje Oestigaard, in The Oxford Handbook of the Archaeology of Death and Burial (Editors: Sarah Tarlow, Liv Nilsson Stutz), Oxford University Press, ISBN 9780191650383, pp. 497–501
  15. ↑ Санскріт:
  16. ↑ Sukta XVIII – Rigveda, English Translation: HH Wilson (Translator), pages 46-49 with footnotes;
  17. ↑ Wendy Doniger (1981), The Rig Veda, Penguin Classics, ISBN 978-0140449891, see chapter on Death
  18. ↑ 18,0 18,1 J Fowler (1996), Hinduism: Beliefs and Practices, Sussex Academic Press, ISBN 978-1898723608, pp. 59–60
  19. ↑ 19,0 19,1 Carrie Mercier (1998), Hinduism for Today, Oxford University Press, ISBN 978-0199172542, p. 58
  20. ↑ Colin Parkes et al. (2015), Death and Bereavement Across Cultures, Routledge, ISBN 978-0415522366, pp. 66–67
  21. ↑ The Significance of the 13-Day Mourning Period: What Friends Need to Know (по en-US). https://www.asianindianfuneralservice.com/blog/blog/the-significance-of-the-13-day-mourning-period-what-friends-need-to-know. [перевірено 2024-12-18]. 
  22. ↑ Nigel Wilson (2013). Encyclopedia of Ancient Greece. Routledge. p. 135. ISBN 978-1136788000. https://books.google.com/books?id=8pXhAQAAQBAJ&pg=PA135. 
  23. ↑ Sue Blundell; Susan Blundell (1995). Women in Ancient Greece. Harvard University Press. p. 85. ISBN 978-0674954731. https://archive.org/details/womeninancientgr00blun. 
  24. ↑ Bertram S. Puckle, Funeral Customs: Their Origin and Development (London: T. W. Laurie, ltd., 1926) p. 66.
  25. ↑ Body Donation FAQs. UK Human Tissue Authority. http://www.hta.gov.uk/about_hta/faqs/body_donation_faqs.cfm. [перевірено 2016-06-02]. 
  26. ↑ Roach, Mary (2004). Stiff: The Curious Lives Of Human Cadavers. Penguin. ASIN: 0141007451 (UK). ISBN 978-0141007458. 
Обтримане з "https://rue.wikipedia.org/w/index.php?title=Опровуд&oldid=156381"