Михайло Грушевскый
| Михайло Грушевскый | |
|---|---|
| Михайло Сергійович Грушевський | |
| Псевдоним | М. Заволока, Михайло Заволока, М. Сергієнко, Хлопець |
 | |
| Чинность | політік, історік, писатель, викладач університету, історік літературы, публіціста |
| Сфера | історія, публіцістіка, політіка |
| Горожанство | Російска імперія, Російська республіка, Україньска людова републіка, СССР |
| Уроджѣня | 29 септембра 1866 |
| Упокоеня | 26 новембра 1934, 24 новембра 1934, 25 новембра 1934 |
| Причина смерти | сепсис |
| Праца | Львівський національний університет імені Івана Франка |
| Отець | Грушевський Сергій Федорович |
| Брат, сестра | Грушевський Олександр Сергійович, Шамрай-Грушевська Ганна Сергіївна |
| Дѣти | Грушевська Катерина Михайлівна |
| Magnum Opus | |
| Історія України-Руси, Історія української літератури Михайла Грушевського, Повне зібрання творів Михайла Грушевського, Звичайна схема "русскої" історії ... | |
 | |
 Михайло Грушевскый на ВикискладѣVIAF:169609; GND:118707361; LCCN:n82085907; FAST:94527; BNF:135249218; NLKR/NLC:jn19990210285; OL:OL5005337A, OL1265217A, OL274162A; ЕСУ:32114; ЕІУ:Grushevsky_M_S;
| |
Михайло Сергѣйович Грушевскый (укр. Михайло Сергійович Грушевський; *29. септембер 1866 – †24. новембер[1] 1934) быв украинскый историк, политик, сполоченскый дѣятель, една з найважнѣйшых постав украинской народной оброды в зачатку 20. стороча.[2][3]
Родина Михайла Грушевского
[едітовати | едітовати жрідло]Отець Михайла, Сергѣй Федорович Грушевскый, сын православного священика, быв автором официйного росийского учебника церковнословянского языка, якый ся перевыдавав около тридцять раз. Хоть з часом сам Михайло Грушевскый добрѣ заробляв и без того, найвекшы доходы Грушевскы аж до року 1917 доставали од перевыданя сього учебника. Року 1908 Грушевскы купили в Киевѣ штокову родинну виллу на улици Паньковской (теперь там музей Михайла Грушевского), а поблизь незадовго збудовали пятьштоковый дом.[3]
Року 1865 Сергѣя Федоровича загнали в польскый Холм (Царство Польске в роках 1814–1915 было автономнов частьов Российской империи[4]) преподавати великорусчину мѣстным семинаристам. Там ся му наступного року и уродив сын Михайло. Михайлов дѣдо Федор Васильович быв заслуженый годнош, достав два ордены Святой Анны и Бронзовый крест, наслѣдственну немешску титулу, походив з козацкого роду на призвиско Груша.[5][6]
Межовы етапы биографии
[едітовати | едітовати жрідло]- 29. септембер 1866 родив ся у Холмѣ, Царство Польске.
- 1886–1890 учив ся на Императорской универзитѣ Св. Владимира в Киевѣ.
- 1897–1913 провадив Научне товаришство Шевченка у Львовѣ и преподавав на универзитѣ.
- 1914–1917 арештованый в Киевѣ и высланый без права вертати ся на Украину до конця штатарии.
- 1917–1918 Голова Централной Рады УЛР.
- 23. юн 1917 выголошеня Первого универзалу Централной Рады УЛР;
- 29. апрѣль 1918 по переворотѣ, при котром до влады прийшов Скоропадскый, Грушевскый перейшов до иллегалиты, под час котрой ся занимав науков.
- 1919–1924 на емиграции в Австрии.
- 1924 став ся академиком Всеукраинской АН.
- 1929 академик АН СССР.
- 1931 арештованый ОГПУ и репресованый.
- 24. новембер 1934 умер од сепсы наслѣдком неудачной операции в Кисловодску, РСФСР.
- 29. новембер 1934 похованый у Киевѣ на Байковому теметовѣ.
Важнѣйшы роботы
[едітовати | едітовати жрідло]Жерела
[едітовати | едітовати жрідло]- Верба І. В. (2006). Грушевський Михайло Сергійович // Енциклопедія Сучасної України. НАН України, НТШ. https://esu.com.ua/article-32114. [перевірено 18.09.2025].
- Жикаляк Тетяна (2018). Біографія Михайла Грушевського. Дивись.info. https://dyvys.info/2018/10/31/biografiya-myhajla-grushevskogo/. [перевірено 18.09.2025].
- Юркова Оксана (2013). Загадка дати смерті Михайла Грушевського. .istpravda.com. Архівна копія з оріґінала зроблена 09.10.2016. https://web.archive.org/web/20161009014723/http://www.istpravda.com.ua/research/2014/11/24/145966/. [перевірено 18.09.2025]. "23/11 // Состояние тяжелое, резкая слабость, упадок аппетита, сонливость, бред […] // 24/11 // Сердечная слабость нарастает, температура ниже нормы. Пульс 120, едва прощупывается. Сознание помрачено. В 2 ч[аса] дня смерть при нарастании сердечной слабости". // Ввечері того дня Катерина Грушевська телеграфом повідомляє про смерть батька. Страшну у своїй лаконічності телеграму вона надсилає додому, до Києва, на вулицю Паньківську, 9 дядьку Олександру Грушевському: "Отец умер едем Киев". Розшифрування позначок телеграфістів чітко засвідчує, що у Києві у поштовому відділенні цю телеграму отримали 24 листопада о сьомій годині вечора, а доставили за зазначеною адресою та персонально вручили 24 листопада о дев'ятій вечора. Отже, і історія хвороби, і телеграма однозначно засвідчують, що Михайло Грушевський помер 24 листопада 1934 р."
Референции
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ Юркова Оксана
- ↑ Верба І. В.
- ↑ 3,0 3,1 Жикаляк Тетяна
- ↑ Ісаєвич Я. Д. (2014). Королівство польське // Енциклопедія Сучасної України. НАН України, НТШ. https://esu.com.ua/article-5993. [перевірено 2025.09.20].
- ↑ Михайло Грушевський. Життя вченого у 9 світлинах. 2013-10-07. https://localhistory.org.ua/texts/statti/mikhailo-grushevskii-zhittia-vchenogo-u-9-svitlina/. [перевірено 2025-09-20].
- ↑ Грушевські.. 2023-09-29. http://www.day.kiev.ua/uk/article/simeyniy-albom-ukrayini/grushevski. [перевірено 2025-09-20]. "Рід Грушевських відомий з XVIII ст. на Чигиринщині і був церковним. Кілька його поколінь складалося зі священиків, дияконів, дячків і паламарів. Перші відомі предки цього роду... писалися прізвищем Груша, якому згодом надали типової шляхетської форми."