Михаил Чухран
|
Михаил Михаилович Чухран | |
|---|---|
| Михаил Чухран | |
| Уроджѣня | 23. новембра 1954 Королево |
| Умертя | 13. юлія 2023 |
| Псевдоним | |
| Занятя | писатель, поет, хемік, телеведучый |
| Alma mater | Ужгородськый державный університет |
| Одзнакы | |
| Удзнакы Закарпатської обласної державної адміністрації тай обласної рады | |
|
| |
Михаи́л Чухра́н (23. новембра 1954, Королево – 13. юлія 2023) быв русинськый писатель и поет, громадськый діяч, автор тай ведучый телепроґрам за місну културу реґіоналної телевізії „Виноградів-ТВ“. Быв головов виноградувського Общества им. Александра Духновича, реґуларным дописовачом „Алманаха днешньої русинської літературы“ тай власником журнала „Отцюзнина“.
Жывотопис
[едітовати | едітовати жрідло]Родив ся Чухран 23. новембра 1954. року в селищі Королево Закарпатської области, товды УССР, у файті штрекаря тай бібліотекарькы. Ошколу уходив у Королеві, а пак у 1976. році кунчив хемічный факултет Ужгородського державного (теперь націоналного) університета.[1]
По університетськых штудіях нарабляв из напувпроводниками раз у Львові, а пак шість рокув робив началником дробилного цеха на карєрі у Хусті, де дустав квартіль. У Хусті ся вженив. Из 1996. по 2007. рокы занимав разні посады в „Укртелекомі“. Прослужив два рокы у совітськуй армії.[2]
Пак перетягнув ся назад у Королево, де робив на реґіоналному телеканалі „Виноградів-ТВ“, чинив технічну роботу тай быв автором и ведучым проґрам, у тому числі по русинськы, ги „Фіґлі тыжня“, „Наша бесіда“, „Сріберні струны“. По роботі на телевізії уйшов на пінзію.[2]
Творьба
[едітовати | едітовати жрідло]Михаил Чухран є головно знамый як поет, котрый написав много комічных стихув по русинськы. Чухран ся занимав и історичными тай етноґрафічными нарисами. Його творы ся печатали у обласнуй періодиці: „Ріо“, „Старий Замок“, „Спорт-тайм“, „Пудкарпатськый русин“; у чесько-украйинському журналови „Пороги“; у зберьках „Карпатський блудослов“, „Русинська пажить. Антологія русинськых поетӱв Закарпатя“. Уєдно из Павлом Чучков Чухран накрутив авдіокнигу „Из Центра Европи“.[1]
Часто свою поезію, історичні тай етноґрафічні заміткы публіковав на личному профілови у Facebook.
У майови 2015. року Ґоша Ґашан тай one chan выпустили реп-співанку „чистота языка“ пуд акустичну ґітару на слова єдноименного стиха Михаила Чухрана.
Бібліоґрафія
[едітовати | едітовати жрідло]Зберькы
[едітовати | едітовати жрідло]- Міські мотиви (2010)
- Про мене, про тебе, про нас (2010)
- Сім тайстринок (2014)
- Фейсбук-фіґлі (2018)
- Читанка по нашому (2019)
Діточа література
[едітовати | едітовати жрідло]- Пітятко (2010)
- Потятко (2014)
Історичні нарисы
[едітовати | едітовати жрідло]- Королево. Історія у фрагментах (2021)
Смерть тай дідузнина
[едітовати | едітовати жрідло]13. юлія 2023. року на профілови Королевської територіалної громады у Facebook заголосили за смерть Михаила Чухрана.[3]
Памняти Михаила Чухрана присяченый уданый уже по його смерти „Алманах днешньої русинської літературы“ за рук 2024.[2]
24. апріля 2024. року, на 221. роковины уд рожденя Александра Духновича, у Виноградувському варошському домі културы было представленоє документалноє кіно „Приреченый на вічность“, накрученоє из ініціативы Закарпатського обласного научно-културолоґічного общества им. А. Духновича Васильом Кішом (режисура, сценарій, дикторськый текст) тай Иваном Буркалом (операторська робота, монтаж); два дны по тому кіно стало публічно доступноє на YouTube. Робота над кіном ишла почти девять місяцюв; сам філм поданый у форматі інтервю из булше ги 20 людьми, котрі знали М. Чухрана.[4][5]
15. новембра 2024. року за ініціативов Общества им. А. Духновича тай из пудпоров Королевської селищної громады на фасадови КЗ „Королевська публічна бібліотека“ была сяточно удкрыта меморіална табла памняти Михаила Чухрана.[1]
Референції
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ 1,0 1,1 1,2 70-річчя карпаторусинського письменника, гумориста, краєзнавця та громадського діяча Чухран Михайла Михайловича (по украйинськы). 22. новембра 2024. КЗ „Виноградівська публічна бібліотека“. https://vin-library.org/2024/11/70-річчя-карпаторусинського-письменни/.
- ↑ 2,0 2,1 2,2 Юрій Шипович, ред. (по русинськы). Алманах днешньої русинської літературы (2024). с. 80. https://otcuznyna.com/almanach-dneshnjoji-rusynskoji-literatury-2024/.
- ↑ Смерть уродженця селища Королево Михайла Чухрана (по украйинськы). 13. юлія 2023. Korolivska Gromada @ Facebook. https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0VLgqupaG6bjhJr6tKyU38qMN3KrHfzefFtVjFWpZF4wkzsz5LRRrhL22N1xjnSaol&id=100057104081029.
- ↑ Юрій Шипович, ред. (по русинськы). Отцюзнина №3 (14) 2024. 25–26. https://otcuznyna.com/otcuznyna-2-14-2024/.
- ↑ „Приреченый на вічность“. 26. апріля 2024. YouTube. https://www.youtube.com/watch?v=biQ2XDV8JV4.