Мертвичина
Мéртвичина (тоже: мерша, мершина, здохлина,[1] стерва, мирьтвичина, здыхлятина, мертвлячина) — гниючоє, розпаденоє мертвоє тїло звіря, умершого своёв смертёв выслїдком старости, від хвороты, вычерпаня авадь раны.[2]
Наслїдком розпадованя в метрвому тїлї дїє ся выдїленя отровы і возникає читавый паскудный запах, выкликованый споєням кадаверина тай путресцина. Він годен принажовати звірїв, спеціалізованых на поїданї мертвичины. Посеред них — ґієны, ґріфы, вороны. Ищи в повторному схоснованї мертвичины берут участвованя всякі хробачі, такі гі жук-погребник, жук-стафілїн, мертвоїд трёхреберный, мяснї мухы, мертвоїд чорный і другі. Зафіксовано поїдання мертвичины і у брюхоногых мягкунїв, зокрема, лїсных, шпанєльскых тай лузїтанскых слимужів.[3]
В авраамічных реліґіях еґзістує май тяжкоє розуміня мертвичины
Зазначкы
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ Керча Іґорь. Словник русько-русинськый — Ужгород: ПоліПрінт, 2012. — Т. 1. — С. 250. — 580 с. — ISBN 978-966-2595-26-0.
- ↑ Сериков Ю. Б. (2013). Луговская находка и дискуссия о возможности охоты на мамонтов (по російськы). Российская археология. pp. 18—26. Архівна копія з оріґінала зроблена 2019-05-30. https://web.archive.org/web/20190530135730/https://elibrary.ru/item.asp%3Fid%3D20134114.
- ↑ Сура 5. Трапеза, 3-й аят