Менины
Мени́ны — традіція в дакотрых країнах Европы, Латиньской Америкы і цїлково в католицькых і православных хрістіаньскых країнах. Складать ся з ославы дня в року споєного з даным меном. Ослава є подобна народенинам.
Звычай походить з хрістіяньского календаря святых: віруючі поменованы по святом ославлёвали день того святкы або во выходной православной традіції день святой смерти. Менины мають векшу резонанцію в католицькых і православных частях европско-протестантьскых церькви, котры выявляють меншу учтивость ку святым. В многых країнах ведь ославы мениновых днїв уж незвязаны з высловлїню хрістіяньскыма традіціями.
Історія
[едітовати | едітовати жрідло]Ославлёваня менин є традіціёв в католицькых і православных країнах уж од середнёвіку і до даякой міры продовжує ай в країнах, як суть шкандінавскы країны, котрых протестантьскы церькви сі заховали даякы католицькы традіції. Менины походять з списку святок, котры ся славлять на памнятку святых і церьковных мучеників. Наприклад мено Карл ся в Швеції ославлює 28. януара, в день рочніцї смерти Карла Великого (Charles magnus т. є. «Великый»). Церьков просаджовала ославу менин (точнїше святковых святок) намісто народенин, кедьже тоты были поважованы за поганьскы традіції.
Кедь настають менины, ведуть ся офіціалны спискы з актуалныма менинами. Екзістують розлічны спискы про фіньскы, шведьскы, самскы і далшы країны, котры ославують мена, хоць дакотры мена ся в многых країнах ославують в єден день. Од 18. стороча ся менный список міняв в Швеції і Фіньску.[1][2][3]
Референції
[едітовати | едітовати жрідло]Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Имендан на сербскій Вікіпедії.