Малі Селменці
Малі́ Се́лменці (мад. Kisszelmenc, рум. Mali Selmenți, словен. Malé Slemence, пол. Mali Sełmenci, укр. Малі Селменці) — село у Ужгородьскому районови, Закарпатьской области, Украйины.
село України
Малі Селменці
Малі Селменці | |||||||||||||||||||||
GeoNames:8243855;
|
Назва
[едітовати | едітовати жрідло]У 1995 році назву села Солонці было перемінено на Малі Селменці.[1]
Ґеоґрафія
[едітовати | едітовати жрідло]Село є єдным из крайньых западных населеных пунктӯв Украйины. Далина до Ужгорода становить близко 16 км и проходить автопутём Т 0702. Из 2005. року у селі фунґує пункт пропуска «Малі Селменці» на граници из Словеньском. Из словеньского бока находить ся пункт пропуска «Великі Селменці», у окресови Михаловці, Кошицькый край, на автопутёви містного значеня як ити до Велькых Капушан.
Історія
[едітовати | едітовати жрідло]Село первый раз ся споминать у XII. сторочови ге мала улиця.[жрідло?]
У XIII–XV. сторочах село изнамоє у письменных жрідлах пуд назвами: «Scelemencz», «Zelemencz», «Kis Zelmencz». У 1427. році село обложено уд 9 порт. У XVI. сторочови у Малых Селменцях проживала леш шляхта тай желярі. У 1599. році туй находила ся дас 6 селяньськых ґаздӯвств тай садиба пана. Из 1588. року у селі дійствує костел, у якому проповідовали протестантьскі пресвітеры.[жрідло?]
У 1715. році у Малых Селменцях проживало 2 желярьскі файты. Костел опъят став католицькым. Жрідла XVIII. стороча удносять Малі Селменці до мадярьскых сіл.[жрідло?]
До 1946. року Селменці были єдным селом, якоє принадлежало до Велькокапушаньского окреса Словеньска, у 1946. році село было розділено миже СССР и Чехословеньском, бӯлша часть, Вельке Слеменце лишила ся у Словеньску.[жрідло?]
У 1946. році присілок села Селменці уділено у сан уддільного села «Малі Селменці».[жрідло?]
Обывательство
[едітовати | едітовати жрідло]У селі на 2001 рӯк живе 200 людий, из них подля языка:[жрідло?]
Украйиньскый — 92,5%
Мадярьскый — 7,5%
Ныні
[едітовати | едітовати жрідло]По другый бӯк граници находить ся пункт пропуска «Великі Селменці», у окресови Михаловці, Кошицькый край, на автопутёви містного значеня як ити до Великых Капушан.
Словеньскый режисер Ярослав Войтек здойняв документальный фільм за історичну абсурдность граници. 72-минутный фільм «Границя» (Hranica) быв знятый миже 2001 тай 2007 роками. На 13. Миженародному фестивалёви документалного кіно Jihlava фільма было присуждено ліпшу премію выходноевропейського кіно.[2]
Туристичны міста
[едітовати | едітовати жрідло]- из словеньского боку находить ся пункт пропуска «Великі Селменці»
- католицька цирьков 1588 року.
Иппен позерайте
[едітовати | едітовати жрідло]Удкликованя
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ Постанова Президії Верховної Ради України 137/95-ПВ «Про відновлення окремим населеним пунктам Берегівського, Виноградівського, Мукачівського та Ужгородського районів Закарпатської області колишніх найменувань». 2 березня 1995. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/95-%D0%BF%D0%B2#Text.
- ↑ https://www.film.ru/movies/granica-2