Перейти до вмісту

Лудвік Лазарь Заменгоф

Зо сторінкы Вікіпедія
Лудвік Лазарь Заменгоф
לײזער לוי זאַמענהאָף
Чинность языкознавець, офтальмолог, вынаходник, поет, перекладатель, есперантист, медик, лікар-письменник, перекладач Біблії, эсперантолог, філолог
Горожанство Російска імперія, Королівство Польське
Уроджѣня 15 децембра 1859
Мѣсто роджѣня Білосток
Упокоеня 14 апріля 1917
Мѣсто смерти Варшава
Ошкола медичний факультет Московського університету, Імператорський Варшавський університет
Членство Есперантський мовний комітет
Награды
Кавалер ордена Почесного легіону, Почесний президент Всесвітньої асоціації есперанто, Командор ордена Ізабелли Католички

Лу́двік Ла́зарь За́менгоф[зазначка 1] (15. децембра 1859 – 14. апріль 1917)[зазначка 2] быв творець есперанта, майпошыреного межинародного штучного языка.

Заменгоф офіційно представив есперанто у 1887. році, хоть зачаткові його ідеї ся датувут 1873. роком. Ун быв зачудованый ідейов світа без войны тай вірив, ож тото возможно из помочов нового межинародного штучного языка (МШЯ),[1] котрый бы быв серсамов про невтралну, справедливу тай рувноправну комунікацію.[2] Заменгоф успішно сформовав комуніту, котра пережыла світові войны 20. стороча[3] тай дакулько провб реформовати есперанто вадь вытворити май сучасні МШЯ (есперанто само замістило ищи єден язык из подобнов мотиваційов, волапӱк). Окрем того есперанто ся розвив як и другі языкы: через взайимодію тай креативность його хосновачув.[4]

Позад його досягнень тай пудпоры межикултурного діалоґа ЮНЕСКО убрало Заменгофа ги єдну из свойих вызначных особ 2017. року, на 100-роча його смерти.[5][6] Подля комуніт хосновачув есперанта, на 2019. рук было дас 2 міліоны людий, говорячых на языкови, у тум числі дас 1,000 носителюв,[7][8] айбо доказы того ся пуддавали читавому сомніву,[9] а послідня масштабна провба уточнити статистику ся стала у 2004. році.[7]

Имня

[едітовати | едітовати жрідло]

Заменгоф походив из многоязыкового реґіона; його имня ся сохтує транслітеровати так:

  • анґл. Louis Lazarus Zamenhof
  • есп. Ludoviko Lazaro Zamenhof
  • франц. Louis Lazare Zamenhof
  • нїм. Ludwig (Levi) Lazarus Zamenhof
  • гебр. אליעזר (לודוויג) זמנהוף Eli’ezer Ludvig Zamenhof
  • їд. לײזער לוי זאַמענהאָף Leyzer Leyvi Zamenhof
  • літ. Liudvikas Lazaris (Leizeris) Zamenhofas
  • пол. Ludwik Łazarz Zamenhof
  • рос. Людвик Лазарь (Лейзер) Маркович Заменгоф
  • білорус. Людвіг Лазар Маркавіч Заменгоф (Заменгоў)

Заменгоф ся родив у файні ашкеназькых жыдув, и родакы го назвали гебрейськым имньом Еліезер, што ся часто адаптує ги Лазарь, айбо позад того, ож у тот час тот реґіон быв частьов Російської імперії, його записали у свідоцтві за рожденя ги рос. Лейзеръ Заменговъ, хоснувучи їдіську форму имени тай русіфіковану верзію фамілії;[10] многі далші російськоязычні документы хосновали и його патронім, рос. Марковичъ. Його фамілія має німецькі коріня тай ориґінално ся записовала Samenhof (у німецькому языкови S на зачаткови ся читат ги /z/), айбо позад транскрипції у їдіш (זאַמענהאָף) и назад она стала ся писати ги Zamenhof.

У дорослум віці Заменгоф писав си имня и як Лейзер, и як Лазарь, а в університеті яв хосновати имня Лудовік (рос. Людовикъ), годно быти, ож на честь Френсіса Лодвіка, котрый у 1652. році опубліковав понуку за штучні языкы.[11] Кой брат Леон став доктором и зачав ся писати „Др. Л. Заменгоф“,[12] Заменгоф зачав изась хосновати своє имня Лазарь тай уд 1901. року ся пудписовав „Др. Л. Л. Заменгоф“, обы го не путали з братом. Не знати, котра з тых букв Л означовала котроє з його имен; порядок „Лудовік Лазарь“ тото сучасна конвенція.

Жывотопис

[едітовати | едітовати жрідло]
Заменгоф дас у 1879

Лудвік Лазарь Заменгоф ся родив 15. децембра 1859 у файті Марка Заменгофа тай Розалії Заменгоф (рожд. Софер), у многоетнічнум вароши Бялысток, ныні Польща (на тот час рос. Бѣлостокъ, Російська імперія).[13][14][15][16] Заменгоф ходив у хедер до 13 рокув, а пак у старшу ошколу в Варшаві. Інтересовав ся поезійов и драмов, написав дакулько робут, у тум числі пятьактову пєсу за Бабілонську турню.[17]

Держит ся, ож Заменгоф быв білінґвом и володів їдішом и російськым, айбо подля слув його самого ун головно приказовав по польськы.[16] Отець му быв учительом французького и німецького, и уд нього Лазарь ся научив бесідовати на обох, а кроме того и на івриті. Лазарь ищи знав білоруськый, котрый товды быв популарный у Бялыстоці. У Варшаві польськый став рудным про його дітий. У ошколі, ун учив класичні языкы: латинськый, грецькый, арамайськый. Пак научив ся мало по анґліцькы, айбо сам казав, ож не дуже добрі го знав. Інтересовав ся таліянськым, литовськым и выучив волапӱк кой тот ся появив у 1880. році. До того часу його проєкт межинародного языка уже быв добрі проробленый.[18][19]

Провбы вытворити межинародный язык

[едітовати | едітовати жрідло]

Населеня Бялыстока было дуже разноє: там были и полякы-католикы, и сповідувучі російськоє православіє (головно державні чиновникы), и жыдувська їдішоязычна меншина, и малі ґрупы білорусув, німцюв, и другі етнічності. Заменгоф быв смутный и фрустрованый позад многых спорув, котрі ся ставали помежи сими ґрупами — ун думав, ож головнов причинов ненависти тай передсудув было взайимноє непорозуміня позад удсутности ворошного языка. Заменгоф писав, ож кідьбы такый язык екзістовав, ун бы муг стати серсамов на невтралноє комунікованя межи челядьов разных етнічных и языковых походжінь.[20][21]

Штудувучи у варшавськуй старшуй ошколі Заменгоф пробовав учинити межинародный язык из богатов и сложнов ґраматиков. Кой ун пак учив анґліцькый, та рішив, ож межинародный язык має мати май легку ґраматику. У провбах вытворьовати межинародні языкы му помагало знаня многых языкув: рудных їдіша тай російського, польського, німецького, файноє пасивноє розуміня латины, іврита, французького, базові знаня грецького, анґліцького и таліянського.[22]

У 1878 ун завершив свуй проєкт „Lingwe uniwersala“.[23] На слідувучый рук Заменгоф пушов у Москву штудовати медицину и там почуствовав на собі проявы антисемітськых настроюв у Російськуй імперії того часу, позад чого став ся інтересовати сіонізмом. Ун вернув у Варшаву докунчити свої штудії тай зачав офталмолоґічну резиденцію (ординатуру) у 1885. році.[17] Ун зачав свою дохторську практику у Вейсєєї. По 1886. році робив офталмолоґом у Плоцьку тай Відню и паралелно робив над свойим проєктом межинародного языка.[24]

„Международный языкъ“ (1887) — єдна з закладных книг есперанта, котра пак стала знама ги „Unua libro“ („Перша книга“)

Ун ся перетягнув у Ґродно и зачав наново быти задіяный у сіонізмі, а пак розробляв свою реліґію, гілелізм, пак названый гомаранізмом.[17] Два рокы Заменгоф пробовав зобрати гроші на уданя буклета, описувучого його язык, докідь не дустав фінанчну помуч уд отця його будучної жоны. У 1887. році світ увиділа книга у російському языкови з назывков „Международный языкъ. Предисловіе и полный учебникъ“, удана пуд псевдонімом „Дръ Эсперанто“ (есп. Esperanto — букв. „надівучый ся“). Заменгоф зачатково назвав свою бесіду „lingvo internacia“, межинародным языком, айбо тоты, ко його учили, яли го называти есперантом позад псевдоніма автора, и тото скоро стало офіційнов назывков языка. Про Заменгофа есперанто быв не просто комунікаційным інструментом, а способом продвигати мирноє спувєствованя челяди разных култур.[25]

Заменгоф за свойим робочым столом у варшавському квартільови, 1910

Гомаранізм

[едітовати | едітовати жрідло]
Груб Лудвіка Заменгофа из абердінського ґраніта, оформленый Мєчыславом Любелскім, жыдувськый теметув, Варшава, 2017

Кроме свойих лінґвістичных робут Заменгоф удав реліґійну філозофію, котру называв гомаранізмом (есп. homaranismo, пораз ся слобудно товмачит ги „гуманітаризм“ авадь „гуманізм“).[26] Гомаранізм быв закладеный на принципах и ученях Гілела Старшого. Заменгоф казав за гомаранізм: „Тото направду обєкт ушыткого мого жывота. За нього бым уддав усьо.“[27]

Їдіш и никаня на сіонізм

[едітовати | едітовати жрідло]
„Lingva Komitato“ (Языковый комітет) есперанта в 1907. Заменгоф сидит у центрі

У 1879. році Заменгоф написав першу ґраматику їдіша, часточно пак опубліковану в їдішоязычному журналі „Lebn un visnshaft“.[28] Повный ориґіналный російськый текст сього рукописа быв опублікованый онь у 1982 из паралелным есперантовым товмаченьом Адолфа Голцгавса, у „L. Zamenhof, provo de gramatiko de novjuda lingvo“ (Провба ґраматикы новожыдувського языка), Гелсінкы, бб. 9–36. У туй роботі ун не лиш дає обзор їдішової ґраматикы, айбо и предлагат переход на латинськоє письмо тай другі правописні іновації. У тот такой період Заменгоф написав дакотрі другі роботы у їдішови.

У 1882. році Російську імперію, у тому числі Конґресову Польщу накрыла габа поґромув, што тручнуло Заменгофа поучаствовати у Ховевей Ціон и закласти сіоніштськоє штудентськоє общество у Варшаві.[29] Ун лишив тото кываня по уданьови „Unua Libro“ у 1887, а в 1901. році удав заяву „Гілелізм“ по російськы, у котруй написав, ож сіоніштськый проєкт ся провалит, бо жыдове не мавут ворошный язык.[29]

Заменгоф выступає на Світовому есперантовому конґресі у Барселоні, Іспанія, 1909

У 1914. році ун ся удказав уд понукы прикапчати ся ид новуй орґанізації жыдув-есперантіштув „TEHA“. У свому письмі ид орґанізаторам ун уповів: „Глубоко м пересвідченый, ож хотьякый націоналізм дає людству лиш майчитавый смуток […] Правда, ож націоналізм утисканых народув — ги природна самозащитна реакція — є многым май простимый ги націоналізм народув утискавучых; айбо кідь націоналізм силных є неблагородный, та націоналізм слабых є немудрый; и єден, и другый порождавут и пудпорувут єден другого“.[29] Юдаїштська Біблія тото єдна из многых робут, котрі Заменгоф потовмачив есперантом.

Смерть

[едітовати | едітовати жрідло]

Заменгоф умер 14. апріля 1917. року у Варшаві, годнобыти на серце,[30] и быв захованый на варшавському жыдувському теметові на ул. Окоповуй. Бесіду на опроводі справив головный рабін Великої сінаґоґы у Варшаві, Самуел Абрагам Познаньськый, котрый уповів: „Буде час, кой польська земля и нація порозумівут, яку славу дав сесь великый сын Божый своюй отцюзнині.“[31]

Файта

[едітовати | едітовати жрідло]

Заменгоф и його жона Клара Зілбернік уростили трьох дітий: сына Адама тай доньок Зофію и Лідію. Лідія дуже ся заінтересовала есперантом и в дорослі рокы стала учительков языка, вандровала Европов и в Америку, обы выкладати есперанто. Через цімборство из Мартов Рут Лідія стала багаїштков. Ушыткі троє Заменгофовых дітий были убиті націштами бігом Голокоста.[32]

Заменгофув онук, сын Адама, Луї-Крістоф Залєскі-Заменгоф, жыв у Франції уд 1960. рокув до свойої смерти у 2019, а його донька, Марґарет Залєскі-Заменгоф, дотеперь активна у есперантовому кываньови.

Почесті

[едітовати | едітовати жрідло]

У 1905. році Заменгоф дустав орден почесного леґіона за вытвореня есперанта.[33] У 1910 Заменгоф быв першый раз номінованый на Нобелову премію мира чотырьма членами британського парламента (у т. ч. Джеймсом О’Ґрейдійом и Філіпом Сновденом) тай професором Стенлійом Лейном Пулом.[34] Премія товды пушла Межинародному біру мира. Заменгоф быв номінованый на тоту премію 12 раз.[35] На честь пятого універзалного есперантового конґреса у Барселоні король Іспанії Алфонсо XIII. вчинив Заменгофа командором (ісп. encomiendo) ордена Ізабелы Католицької.[36]

Табла на улици Вйо-Колеж у Женеві, Швайц, на резіденції Заменгофа, де ун бывав у 1905

Мала планета 1462 Заменгоф є названа на честь Л. Л. Заменгофа. Она была удкрыта 6. фебруара 1938. року фінськым астрономом Ӱрйом Вейселе. На честь есперанта названа мала планета 1421 Есперанто.

По вшыткому світі сут стувкы улиць, паркув и мостув, названых на честь Заменгофа. У Литві майзнама улиця Заменгофа є у Каунасі, де ун даякый час бывав и мав хыжу. Улиці Заменгофа сут у Польщи, Споєному корольстві, Франції, Мадярщині, Горватії, Чеськуй республіці, Іспанії (головно в Каталонії), Італії, Ізраїльови, Белґії, Нідерландах и Бразілії. На Мадярах и у Бразілії сут берегы Заменгофа, а на Дунайови є острув Заменгофа.[37]

Улиця Заменгофа, Тел Авів

У подакотрых ізраїльськых варошах уличні знакы указувут Заменгофові рокы жывота, айбо пишут го Еліезером.

Заменгоф ся держит божеством у японськуй реліґії оомото, котра пудпорує хоснованя есперанта вірниками.

На честь Заменгофа названі руд лишайникув Zamenhofia[38] тай вид Heteroplacidium zamenhofianum.[39]

Російськый писатель Ніколай Боровко уєдно из Владіміром Ґернетом заклали были в Одесі першоє офіційноє есперантовоє общество в Росії „Esrero“, в котрому у 1896–1897. роках Боровко быв передсідов.

У загороді хыжі скулптора-есперантішты Ніколая Блажкова в Одесі быв установленый памнятник, скулптурный портрет Л. Л. Заменгофу. У 1960. роках ун го там поклав позад того, ож на мытници не позволили загнати скулптуру у Відень на есперантовый конґрес.[40]

У Ґотенбурґови, Швеція, є Есперантова площа (швед. Esperantoplatsen), де у 2018. році ся удкрыло кафе „Zamenhof“.[41]

Есперантова площа, Ґотенбурґ

У Італії є дакулько улиць, названых на честь есперанта, у т. ч. Largo Esperanto у Пізі.[42]

У 1959. році на 100-роча рожденя Заменгофа почестовало го ЮНЕСКО;[43] у 2015 ЮНЕСКО пуддержало удзначіня 100-роча його смерти.[44]

Кажджый рук хосновачі есперанта (ги наприклад Есперантовоє общество Ню Йорка)[45] празнувут день рожденя Заменгофа, 15. децембра, ги День Заменгофа (есп. Zamenhofa Tago). 15. децембра 2009. року домашня сторунка вебглядача Google указовала зеленый флаґ из звіздов на честь 150-роча рожденя Заменгофа.[46]

Хыжа Заменгофової файты тай памнятник Заменгофови сут містами пути жыдувської дідузнины у Бялыстоці, удкрытого у юнійови 2008 волонтерами фонда Бялыстоцького університета.[47] У Бялыстокови є и Центер Лудвіка Заменгофа.[48]

У 1960. році у Стовкови на Тренті, Споєноє корольство, Есперантовов асоціаційов Британії были закладені есперантські літні ошколы, котрі выкладали язык тай локално го продвигали. У вароши є дорога, названа на честь Заменгофа, Zamenhof Grove.[49]

Часточна бібліоґрафія

[едітовати | едітовати жрідло]

Ориґіналні роботы

[едітовати | едітовати жрідло]

Періодика

[едітовати | едітовати жрідло]
  • La Esperantisto, 1889–1895 („Есперантішта“)
  • Lingvo Internacia, 1895–1914 („Межинародный язык“)
  • La Revuo, 1906–1914 („Обникованя“)

Поезія

[едітовати | едітовати жрідло]
  • "Al la fratoj" („Братям“)[50]
  • "Ho, mia kor'" („О серце моє“)
  • "La Espero" („Надія“)
  • "La vojo" („Путь“)[51]
  • "Mia penso" („Моя думка“)[52]

Товмачіня

[едітовати | едітовати жрідло]

Зазначкы

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. ↑ Про деталну інформацію за Заменгофовоє имня, ник. Имня.
  2. ↑ У юліанському календарьови Заменгофові даты рожденя и смерти сут удповідно 3. децембра 1859 тай 1. апріля 1917.

Література

[едітовати | едітовати жрідло]

Референції

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. ↑ Gabriela Zalewska (2010). Zamenhof, Ludwik (1859–1917). The YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe. Trans. by Anna Grojec. YIVO Institute for Jewish Research. http://www.yivoencyclopedia.org/article.aspx/Zamenhof_Ludwik. [перевірено 19 December 2013]. 
  2. ↑ Guilherme Moreira Fians, Hoping for the language of Hope Архівовано 14 децембра 2019., University of Amsterdam, ACLC Seminar, Amsterdam Institute for Humanities Research (AIHR),
  3. ↑ Gobbo, Federico (8 October 2015). An alternative globalisation: why learn Esperanto today?. University of Amsterdam. http://www.spui25.nl/spui25-en/events/events/2015/10/special-lecture-by-federico-gobbo.html. [перевірено 17 January 2019]. 
  4. ↑ Humphrey Tonkin, Fourth Interlinguistic Symposium, p. 213, JKI-12-2017[1] (pdf).
  5. ↑ Fourth Interlinguistic Symposium, p. 209, [http://jki.amu.edu.pl/files/JKI-12-2017%5B1&[dead link]#x5D;.pdf JKI-12-2017[1]].
  6. ↑ Anniversaries 2017 (по en). https://en.unesco.org/celebrations/anniversaries/2017/all. [перевірено 17 March 2021]. 
  7. ↑ 7,0 7,1 Esperanto (по en). https://www.ethnologue.com/language/epo. [перевірено 20 May 2022]. 
  8. ↑ Babbel.com; GmbH, Lesson Nine. What Is Esperanto, And Who Speaks It? (по en). https://www.babbel.com/en/magazine/how-many-people-speak-esperanto-and-where-is-it-spoken. [перевірено 20 May 2022]. 
  9. ↑ Folio, Libera (2017-02-13). Nova takso: 60.000 parolas Esperanton (по eo). https://www.liberafolio.org/2017/02/13/nova-takso-60-000-parolas-esperanton/. [перевірено 2025-02-16]. 
  10. ↑ Birth Certificate N 47: "Leyzer Zamengov, son of Mordkha Fayvelovich Zamengov and Liba Sholemovna Sofer" Архівовано 22 юлія 2011.
  11. ↑ Umberto Eco & James Fentress (9 September 1995). The Search for the Perfect Language. Blackwell Publishing. с. 324. ISBN 978-0-631-17465-3. https://archive.org/details/searchforperfect00ecou/page/324. 
  12. ↑ Wincewicz, Andrzej; Sulkowska, Mariola; Musiatowicz, Marcin; Sulkowski, Stanislaw (June 2009), Laryngologist Leon Zamenhof—brother of Dr. Esperanto, American Journal of Audiology 18 (1): 3–6, doi:10.1044/1059-0889(2008/08-0002), ISSN 1059-0889, PMID 18978199 
  13. ↑ Russell, James R. (8 February 2022). Did Esperanto answer the 'Jewish Question'?. https://www.jpost.com/j-spot/article-695810. „Leyzer (Eliezer) Levi Zamenhof was born in 1859 into a Jewish family in Belostok, a provincial city in the Russian Empire, now Bialystok, Poland.“ 
  14. ↑ 100th anniversary of the death of L. ZAMENHOF, the creator of the Esperanto. http://www.culturepolonaise.eu/3,2,765,en,100th_anniversary_of_the_death_of_L_ZAMENHOF_the_creator_of_the_Esperanto. [перевірено 10 October 2019]. 
  15. ↑ Korzhenkov, Aleksander (2010) (по en). Zamenhof: The Life, Works and Ideas of the Author of Esperanto. Mondial. с. 3. ISBN 978-1-59569-167-5. https://books.google.com/books?id=C2WMcIE1svMC&q=L.L.+Zamenhof+Bio. [перевірено 6 November 2022]. „..born on December 15, 1859, into a Jewish family in what was then the Russian city of Bialystock...“ 
  16. ↑ 16,0 16,1 Kiselman, Christer (2008). Tom II. Esperanto: Its Origins and Early History. Prace Komisji Spraw Europejskich PAU: Polish Academy of Learning. с. 39–56. http://www2.math.uu.se/~kiselman/pau2008.pdf. [перевірено 15 December 2014]. „What was his first language? He wrote in a letter in 1901 that his "parental language" (mother tongue) was Russian, but that at the time he was speaking more in Polish (Zamenhof 1929:523). However, all other evidence points to Yiddish as his mother tongue and first language. He was born in Białystok on December 3, 1859“ 
  17. ↑ 17,0 17,1 17,2 Zalewska, Gabriela. Zamenhof, Ludwik. https://encyclopedia.yivo.org/article/620. [перевірено 2026-01-16]. 
  18. ↑ Christer Kiselman, "Esperanto: Its origins and early history" Архівовано 4 марца 2016., in Andrzej Pelczar, ed., 2008, Prace Komisji Spraw Europejskich PAU, vol. II, pp. 39–56, Krakaw.
  19. ↑ Claude Piron (1984), Kontribuaĵo al la studo pri la influoj de la jida sur Esperanton, Jewish Language Review 4, http://user.in-berlin.de/~maxnet/esperanto/piron/jida.htm, [перевірено 28 December 2008] 
  20. ↑ Birth of Ludwig Zamenhof, creator of Esperanto | History Today. http://www.historytoday.com/richard-cavendish/birth-ludwig-zamenhof-creator-esperanto. [перевірено 9 August 2017]. 
  21. ↑ Kellman, Steven G. (30 August 2016). The Secret Jewish History of Esperanto. https://forward.com/culture/348344/the-secret-jewish-history-of-esperanto/. [перевірено 9 February 2022]. 
  22. ↑ Holzhaus, Adolf: Doktoro kaj lingvo Esperanto. Helsinki: Fondumo Esperanto. 1969
  23. ↑ Dufour, Fritz (2017). Exploring the Possibilities for the Emergence of a Single and Global Native Language. Fritz Dufour. с. 93. 
  24. ↑ Birth of Ludwig Zamenhof, creator of Esperanto. https://www.historytoday.com/archive/birth-ludwig-zamenhof-creator-esperanto. [перевірено 15 July 2019]. 
  25. ↑ Zasky, Jason (20 July 2009), Discouraging Words, Failure Magazine, http://failuremag.com/feature/article/discouraging_words/, [перевірено 31 December 2013], „But in terms of invented languages, it's the most outlandishly successful invented language ever. It has thousands of speakers—even native speakers—and that's a major accomplishment as compared to the 900 or so other languages that have no speakers. – Arika Okrent“ 
  26. ↑ Meaning in the Age of Modernism: C. K. Ogden and his contemporaries Архівовано 2 фебруара 2017., Thesis of James McElvenny, 2013
  27. ↑ Edmond Privat, The Life of Zamenhof, p. 117.
  28. ↑ Вілнюс, 1909; ник. есперантовоє товмачіня Pri jida gramatiko kaj reformo en la jida (За ґраматику їдіша тай реформу в їдіші) у Hebreo el la geto: De cionismo al hilelismo (Жыд из ґета: уд сіонізма до гілелізма), Eldonejo Ludovikito, том 5, 1976.
  29. ↑ 29,0 29,1 29,2 N. Z. Maimon (May–June 1958), La cionista periodo en la vivo de Zamenhof, Nica Literatura Revuo (3/5): 165–177, http://donh.best.vwh.net/Esperanto/Literaturo/Revuoj/nlr/nlr35/cionistau.html 
  30. ↑ "Ludwig Lazar Zamenhof – Founder of Esperanto" Архівовано 24 септембра 2015., Department of Planned Languages.
  31. ↑ Mapa Polski, mapa Wrocławia, turystyka, wypoczynek - SzukamyPolski.pl. http://www.szukamypolski.pl/rzeznia.php?id=22. [перевірено 11 January 2022]. 
  32. ↑ Hoffmann, Frank W.; Bailey, William G. (1992). Mind & Society Fads. Haworth Press. ISBN 1-56024-178-0. , p. 116 Архівовано 17 юлія 2023.: "Between world wars, Esperanto fared worse and, sadly, became embroiled in political power moves. Adolf Hitler wrote in Mein Kampf that the spread of Esperanto throughout Europe was a Jewish plot to break down national differences so that Jews could assume positions of authority.... After the Nazis' successful Blitzkrieg of Poland, the Warsaw Gestapo received orders to 'take care' of the Zamenhof family.... Zamenhof's son was shot... his two daughters were put in Treblinka death camp."
  33. ↑ 3 россиянина, награждённые орденом Почётного легиона за необычные заслуги (3 Russians Awarded Légion d'honneur for Unusual Merits). Russian Daily "Sobesednik". 16 August 2013. http://sobesednik.ru/incident/20130816-3-samykh-neobychnykh-nagrazhdeniya-rossiyan-ordenom-pochetnogo-legiona. [перевірено 9 September 2014]. 
  34. ↑ Nomination archive (по en-US). 1 April 2020. https://www.nobelprize.org/nomination/archive/show.php?id=7918. [перевірено 9 October 2022]. 
  35. ↑ Espéranto, la langue qui se voulait "universala". 14 April 2017. https://www.franceinter.fr/societe/esperanto-cent-ans-mort-createur-zamenhof. [перевірено 14 April 2017]. 
  36. ↑ Olaizola, Borja. "Chatear en Esperanto, vigésimo idioma del mundo más usado en la red." El Correo. 30/03/2011.. http://www.webislam.com/?idt=19050. [перевірено 7 April 2011]. 
  37. ↑ Hommages au Dr Zamenhof, à l'espéranto et à ses pionniers.
  38. ↑ Zamenhofia rosei: Francis' lichen. Range, habitat, biology. http://www.arkive.org/species/ARK/fungi/Zamenhofia_rosei/more_info.html. [перевірено 28 January 2007]. 
  39. ↑ Clauzade, G.; Roux, C.; Houmeau, J.-M. (1985) (по eo). Likenoj de Okcidenta Europa. Ilustrita determinlibro. Bulletin de la Société Botanique du Centre-Ouest. 7. Saint-Sulpice-de-Royan. с. 823. 
  40. ↑ Ludwik Zamenhof. They left a mark in the history of Odessa. 15 December 2019. https://www.odessitclub.org/index.php/novosti-i-publikatsii/2983-lyudvik-zamengof-oni-ostavili-sled-v-istorii-odessy. [перевірено 16 December 2019]. 
  41. ↑ Ramirez Franzén, Francisco (1 April 2018). "Nytt restaurangkomplex på Esperantoplatsen". Göteborgs-Posten. Retrieved 16 December 2024.
  42. ↑ Francis' lichen - Zamenhofia rosei: More Information - ARKive. http://www.arkive.org/species/ARK/fungi/Zamenhofia_rosei/more_info.html. [перевірено 28 January 2007]. .
  43. ↑ Jewish Telegraphic Agency: UNESCO to Honor Memory of Zamenhof, Jewish Creator of Esperanto Архівовано 4 октобра 2019., 16 December 1959
  44. ↑ Unesco Архівовано 14 апріля 2017.; UEA: Zamenhof omaĝota Архівовано 15 мая 2021.
  45. ↑ Kilgannon, Corey (21 December 2017). "Feliĉa Ferioj! Toasting the Holidays in Esperanto". The New York Times (in американский английский). ISSN 0362-4331. Archived from the original on 9 April 2018. Retrieved 24 December 2018.
  46. ↑ Google Doodles Archive: 150th Birthday of LL Zamenhof Архівовано 25 апріля 2024. Retrieved 1 April 2010.
  47. ↑ Jewish Heritage Trail in Białystok Архівовано 29 децембра 2019. accessed 25 July 2009.
  48. ↑ Osser, Bernard (13 April 2017). Esperanto alive and well, 100 years after Jewish inventor's death. The Times of Israel. https://www.timesofisrael.com/esperanto-alive-and-well-100-years-after-jewish-inventors-death/. [перевірено 16 December 2024]. 
  49. ↑ Salisbury, Josh (6 December 2017). "'Saluton!': the surprise return of Esperanto". The Guardian (in британский английский). ISSN 0261-3077. Archived from the original on 28 December 2017. Retrieved 19 December 2018.
  50. ↑ Privat, Edmond (1920). Idealista profeto (по eo). Vivo de Zamenhof. https://www.gutenberg.org/files/26359/26359-h/26359-h.htm. [перевірено 12 April 2018]. 
  51. ↑ Privat, Edmond (1920). Verkisto (по eo). Vivo de Zamenhof. https://www.gutenberg.org/files/26359/26359-h/26359-h.htm. [перевірено 12 April 2018]. 
  52. ↑ Privat, Edmond (1920). Studentaj jaroj (по eo). Vivo de Zamenhof. https://www.gutenberg.org/files/26359/26359-h/26359-h.htm. [перевірено 12 April 2018]. 

Вонкашні удкликованя

[едітовати | едітовати жрідло]
Обтримане з "https://rue.wikipedia.org/w/index.php?title=Лудвік_Лазарь_Заменгоф&oldid=163746"