Коцібан

Коцібаны разных розмірӯв

Коціба́н, клю́ка, клю̄́вка, кута́ч, ґербево́ш ци ші́рган, зрідка кочерга́ — желізный прут из розплесканым загнутым кӯнцём на суваня дрыв и грани у шпорови, прочищіня колосникӯв у шпорови и угрібаня из ниї жару, попела.

Происхождіня назвы

Слово «коцібан» мать дві верзії происхождіня. Согласно первӯв оно є зычков из тюркськых языкӯв, пор. чаг. косагу, каз. косау («копач котрым мішавуть огинь»), тур. kusku («лом»), кырґ. козо. За другыв, оно питомо славяньскоє.

Слово «кочерга» так иппен етимолоґізувуть по-разному. За єдныв из верзій, оно происходить уд слова кочера («кокора», «дерево из удростком») и похожоє из словами «кочан», «корч», рос. кочерыжка («кочан»). За другыв, оно мать тюркськоє происхождіня: уд *köčirgā; пор. алт. köcür- («переводити кудысь»), тат. küčǝr- («переносити»), чув. turdž́ǝ̀ga («коцібан»). Тритя верзія уводить слово «кочерга» из нїм. Kotschaufel («лопата на згрібаня гноя») авадь Kotschabe («шкрябачка на гнӯй»).

Історія

На мішаня дрыв и грани у огнёви колись хосновав ся простый копач («о́жог», «о́жуг»). Потому из ростом доступности желіза стали хосновати желізный прут из загнутым кӯнцём. Коцібаны годни являти собов простый загнутый прут, а годни быти образцями художнёй ковани.^{[жрідло?]}

Ґалерея

• 
  Коцібан
• 
  Коцібан коло шпора
• 
  Етруськый бронзовый коцібан. 500 р. до н. е. Пляц Кӯньскых, Прага
• 
  Буффаду́ — порожнистый копач на розведеня огне и пудгрібаня грани, традично хоснує ся у Окситанії
• 
  Коцібан и крючок
• 
  Коцібан у шпорови
• 
  Коцібаны из багроподобными наконечниками

Другоє

• У ливарьствови коцібаном звали довгый металічный прут, розплесканый на кӯнцёви у видови ложкы на розмішованя розтопленой стали и чугуна у печи.

Удкликованя

• Коцюба, кочерга Архівовано 9 листопада 2016. // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 747. — 1000 екз.