Котельниця (Мукачівськый раён)

Тота статья не мать зазначены жерела або одказы, котрыма бы ся потвердила подана ту информация и так бы была овѣрителна. Можете Википедии помочи тым, же ю вылѣпшите викизациов.

село Котельниця
Котельниця
Kotelnica gerb.gif
Країна	Україна
Область	Закарпатьска область
Район	Мукачівскый раён
Рада	Нижнёворітська сільска рада
Код КОАТУУ	2121586002
Основны інформації
Жытелїв	444
Розлога	1,428 км²
Густота жытельства	310,92 особ/км²
Поштовы індексы	89111
Полога
Ґеоґрафічны коордінаты	48°49′18″N 23°3′58″E
Надморьска вышка	573 м
Місцева влада
Адреса ради	89112, Закарпатська обл., Воловецький р-н, с.Тишів,72
Жрідла інформацій

Коте́льниця (укр. Котельниця) — село в Украйинї, у Мукачівському раёнї, Закарпатьскої области. Уходит до складу Нижнёворітської сїльскої рады.

Історія

Перва споминка у 1645: Kosztelnica,  другі споминкы Kotilniczna, 1773: Kotilnicza, Kotilniczny, 1808: Kotilnicza, Kotilničny, 1851: Kotilnicza, 1877: Kotilnica, Kosilynica, 1913: Katlanfalu, 1925: Kotylnica, 1930: Kotelnice, 1944: Kotilnica, Котильница, 1983: Котельниця, Котельница.^{[жрідло?]}

Присілкы

Вышный Быстрый

Вышный Быстрый - бывшоє село в Украйинї, в Закарпатській области.

Споєноє з селом Котельниця резолуціёв обласного еґзекутивного комітета Закарпатскої области №264 від 13.05.1960^{[жрідло?]}

У 1691 р. у выслїдкови злитя Великого Быстрого і Малого Быстрого появило ся село Вышный Малый Быстрый авадь Вышный Быстрый.^{[жрідло?]}

Деривляный храм С. Духа, конця XVIII ст., близь храму є дзвіниця, у якій 5 дзвонїв, з якых майбільшый віддоляв Ф. Еґрі в 1928 роцї на заказ Петра Быстрянського та Илька Поповича, слїдуючый в 1924 р. віддоляв Ріхард Ґерольд у Хомутови, мало меншый має надпис “Василь Гріга купив звонь до Быстрого року 1743”, щі меншый заказали в 1937 р. на фірмі “Акорд” в Ужгородї Іван Пынзель із жонов Аннов Кіндрат, а маймалый має надпис: “ANNO DOMINI 1756”.^{[жрідло?]}

Хоснує давня деривляна зачаткова ошкола(1-4 кл.), і такій у тїй будові детсад.^{[жрідло?]}

Людность

По списованю УССР 1989 року чисельность присутного населеня села была 476 душ, з якых 224 чоловікы тай 252 жоны.

По списованю людности Украйины 2001 року в селови проживали 442 душі.

Бисїда

Роздїлёваня людности за рідным языком за даным списованя 2001 року:

язык	відсотик
украйинськый	99,55 %
російськый	0,45 %

Храмы

Цирьков с. духа.

Кониць XVIII ст. Нынї Быстрый є частинов Котельницї. Уже в 1691 р. в селови служив Іван Поп. У 1733 р. сящеником быв Іван Пынзель, якый дав зачаток дінастії сящеників, котрї служили в селови до кінця XVIII ст. Тогды туй стояла стара деривляна цирьков с. духа з двома дзвонами і деривляна фара. Філії были в селах Борсучины, Мічкаревиця, Біласовиця і Котельниця. У 1798 р. в селови споминают деривляну цирьков, покладену в 1760 р. тай філії в Тишові тай Медведжім.^{[жрідло?]}

Типирь хоснуюча цирьков — класічный примірник бароковых цирьков, що в селах дгорі потоком рікы Латорицї, з всьыма свойствеными їм конструктивными тай художными відликами. Главнї із всьых відликів такі: три зрубы, посерединї якых середущый майширый, покрытї цїлковов двоспадовов стрїхов; пятиграный вівтарь; у єдному стилёвт учининї ґанкы на главному фасадї; курта квадратна башта завершена єднов банёв з глухов латерков; вікна доста грубі з арковым затвором, на западній стїнї бабинця та восточній стїнї вівтаря — по круглому вікну. Даякі слїдителї датуют цирьков 19 ст., айбо вна, безварунково, старіща і, скорше всёго, послужила примірником для прочых бароковых цирьков у околицях. Покладено ї із смерекы на беризї Осовнї, навпроти Кычеркы, куды, за переказованём, під час бурї занесло турню з хрестом із старої цирькви, що стояла на тинетові. Довго сися цирьков была вкрыта шинґлов і была майбільш малёвничов в околицї, аж докы в 1989 р. її суцїлно не вкрыли бляхов. У інтерьєрі вшиткі зрубы перекрытї коробовыми склепіннями, а наву від бабинця віддїлят широкый арковый прохід. Передущі іконы малював мукачівскый маляр у 1920 р. послідный раз іконы дуже непевно перемалёвано в конци 1970. років. При переводї цирьквы в підданя Московському патріархату зробили невеликый опис йманя, якый всокотився.^{[жрідло?]}

По сёму опису на зачатку 1950. років у цирькви быв дзвін 1860 p., читавый світоч 1836 р. і малый — 1813 р., вівтарь 1896 р., жертовник 1896 р., іконы 1920 р., плащаниця 1905 р., світлї ризы 1824 р., зелинї ризы 1890 p., черлинї — 1812 p., чорнї — 1890 р. Много чисел вказує на кониць XIX ст.^{[жрідло?]} Майжинь, тогды дїяв ся значущый ремонт цирьквы й обновленя інвентаря, що могло выкликати неправилноє датованя храма.^{[ориґіналноє зглядованя]}

Перед западным фасадом цирьквы стойит литый хрест 1908 р. на камняному постаменті.

Сятый источник

16. октобра 2010 року в селї Котельниця Воловецького раёну Мукачівскої Єпархії Высокопреосященым Феодором, архієпископом Мукачівскым і Ужгородськым, было удїяно осяченя сцилёваного жерела на чисть іконы Божої Матерї «Живоносноє Жерело» і великомученика Пантелеймона. За місцевым переказованём, се жерело має давнёє поведеня. Перві упоминаня про нёго датуются кінцём 17 сторочча. Близь жерела была розміщена купальня. У переказах часто йде ся за вылїчиня від хворот під час употребіня воды із жерела. Єдным із майясных случаїв было вылїчиня у 1790 роцї Австро-Мадярського короля Франца Йосифа II, якый быв тяжко бетежный. Коли він йшов по Підкарпатю, місноє панство радило ёму попробувати умыти ся в місцевых лїкуючых жерелах. Ёму было предложено пару варіантів, айбо іменно вода від кырницї, яка територіално находиться в типирїшнёму селї Котельниця, дала ёму нові силы. З того часу до лїкуючого жерела стало приходити повно людий із віров про вылїченя від своїх хворот. Часы атеізму лишили слїды і на жерелї. Айбо пару років назад, за ініціативы настоятеля храму Різдва Богородицї протоієрея Петра Ляха, прихожан церьков близькых сїл, меценатїв та людий доброї волї, жерело было обновлено, а коло нёго покладена купальня, у якій хотько бажаючый, призываючи в молитовну поміч сятых, може умыти ся з надїёв на вылїченя.^{[жрідло?]}

Відомі люде

• Сливка Володимир Юлійович (1943—2004) — украйинськый вченый, доктор фізико-математичных наук (1982), професор (1985), академік Академії наук вищої школы, двічї лауреат Державної премії Украйины в галузї наукы і технікы (1989, 2001 рр.), Заслуженый дїятель наукы і технікы Украйины.
• Мадяр Руслана Олександрівна (1975р)-кандидат економічных наук;