Колесо
Ко́лесо, ґолесо[1] ци ко́ло[2] — се частка авта, механізму вадь направы у подобі кола із шпіцами вадь діска, що обертат ся кругом свої осї і забезпечує передаваня тай підпору кываня. Колесо рахує ся простым механізмом, коли вно насадженоє на фіксовану вадь кываючу ось, яка проходит через ёго центр — для створёня механічної передачі. Вынайденя колеса приблизно 6 тысяч років назад было значущым кроком у технічному крачаня людства. Нынї майчасто колесо хоснує ся у транспортї — автомобілах, поїздах, біціґлях, самокатах, кінных возах, а щи як шасія у лїтаках, гелікоптерах і так дале.
Прінціп роботы
[едітовати | едітовати жрідло]
Під час переміны поступаючого руху в обертову тягу сила прикладує ся перпендікуларно до осї. Тяга застачає ся вонкашнов силов, наприклад, коньми. В такому трафунку назначеня колеса — уменшеня силы тертя. Се уменшеня застачає ся замінов тертя ховзаня тертям качуляня. Тертя качуляня намного менше, чим тертя ховзаня.
Колесо істотно уменшує кільтованя енерґії на переміщеня терьху по відносно рівній поверьхности. При хоснованю колеса робота учинює ся проти силы тертя качуляня, яка в штучных варунках доріг значущо менша, чим сила тертя ховзаня.
Історія
[едітовати | едітовати жрідло]
Майперші образчикы механізму колеса тай возів найденї на теріторії днешної Польщі, Румунії тай в евразійскых степах. На думку фіньского ученого Аско Парполи, єствуют лінґвістичнї причины думати, що колесо возникло у Трипільскій културі на теріторії днешої Украйины[3]. Верзію про европейскеоє поведеня колеса высунув у 1990. нїмецькый ученый А. Хойслер. Про находкы моделів колес у роскопках трипільскых поселень послїдної чвертї 5 тыс. до н. е. казав у 1981 роцї в науковых публикаціях румунскый археолоґ Діну. Відтам іновація скоро розойшла ся Европов: досвідченя єствуваня колеса стрічают ся у поселенях Зюшен (Нїмещины), Броноциці (Польща), останкы возів найденї у конци 1980. років на теріторії Краснодарского краю Росії з датованём середины 4 тыс. до н. е.[4] Майдавноє із знаємых колес найденоє у мочари недалеко від Любляны в 2002 роцї і вік ёго оцїнює ся в 5150 років[5].
Слїдуючі споминкы про колесо стрічают ся в Мезопотамії у конци 4. тысячроча до н. е. Первотно колесо было деревляным діском, наставеным на ось і зафіксованым клином. Образчик санок із колісчатами (3000 р. до н. е.) найденї в Мезопотамії у шумерскому варошови Урук. До 2700 року до н. е. такой там обявляют ся малюнкы возів. У той же час шумеры зачинают прятати свойых царів разом із колісницями.
Зазначкы
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ rueportal — русинськый онлайн словник | Лінґвістічна мапа №411
- ↑ Керча Іґорь. Словник русько-русинськый — Ужгород: ПоліПрінт, 2012. — Т. 1. — С. 400. — 580 с. — ISBN 978-966-2595-26-0.
- ↑ Почему колесо изобрели так поздно?. Архівна копія з оріґінала зроблена 7 березня 2012. https://web.archive.org/web/20120307191917/http://science.compulenta.ru/665561/. [перевірено 7 березня 2012].
- ↑ Колесо изобрели не на Востоке. Архівна копія з оріґінала зроблена 12 грудня 2013. https://web.archive.org/web/20131212180406/http://www.mk.ru/daily/newspaper/article/2011/06/16/597841-koleso-izobreli-ne-na-vostoke.html. [перевірено 7 березня 2012].
- ↑ Gasser, Aleksander (March 2003). «World's Oldest Wheel Found in Slovenia» Government Communication Office of the Republic of Slovenia.
Одкликаня
[едітовати | едітовати жрідло]- Колесо // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 673-674. — 1000 екз.