Перейти до вмісту

Кобрин

Матеріал з Вікіпедія

Ко́брин (біл. Кобрын) (рус. Кобрин) (укр. Кобринь, Кобрин) (поль. Kobryń) (пол. Кобрынь) — варош у Кобриньскому районови, Брестьской области, Білоруси. Адміністративный центр Кобриньского района.

Кобрин
Кобрын
Ерб Прапор
Герб Кобрина Флаг Кобрина
Основны інформації
52°12'45"N, 24°21'24"E
КраїнаБілорусія
Админединка Кобринський район (район Білорусі)
Админцентр дляКобринський район, Кобринський повіт (Польща), Кобринь
Перша змінка1287
Жытелїв 52 432 (1 януар 2025)
Розлога 30,5 Квадратный кілометер
Поштовы індексы225301–225306, 225860
Телефонный код+375 1642
Часова зонаUTC+3
Надморьска вышка 147 метер
Водный обєктКобринка, Мухавець
Братьскы містаГларус, Ільцен, Враца
Мапа
Містьскый уряд
Вебова сторінка https://kobrin.brest-region.gov.by
VIAF:137743776;GND:4720122-8;OSM:6722171;

Назва

[едітовати | едітовати жрідло]

По єднӯв из верзій, назва происходить уд літописного народа обрӯв (аварӯв).

Ґеоґрафія

[едітовати | едітовати жрідло]

Кобрин є при паді рікы Кобринкы у ріку Мухавець у місті її поя из Дніпровсько-Бузькым каналом, у 52 км на выход уд Бреста. Находить ся у Западному Полісёви Площадь становить 26 км².

Історія

[едітовати | едітовати жрідло]

Варош первый раз ся споминать у 1287 році.

У 1589 році варош одержав самоушорованя у формі Маґдебурзького права: маґістрат во главі из бурґомістром, герб и печать. Позволяло ся слободно занимати ся ремеслом ци торговлёв, держати шинок авадь корчму, хосновали ся державными заходами и вагов, каждый поднеділок быв базар, а двычи на рӯк (осінёв и зимов) — проводити ярмаркы. Жиды, первый спомин за якых мож найти у документови краля Сиґізмунда уд 1514 року, одержали руні права из инными жытелями. Жиды Кобрина главным образом заробляли на житя містныв тай мижеварошськыв торговлёв из Любліном, корчмами, и иппен таможенными зборами. Варош принадналежав Боні Сфорца. За її приказом укопано канал довгый 29 км, так именоватый канал Боны. Товды у Кобринови поселило ся пару Таліян. Скоро варош перийшов до Анны Ягелонкы.

Из 1882 року удкрыто слободноє фунґованя на ділянці Поліськой желізници Піньск — Жабинка. У Кобринови появила ся желізнична станція. У тому же рокови Жидам было заказано орендовати опшаря авадь хыжі. За даными списованя 1897 року численность обывательства вароша досягла 10 тысяч особ. Жидӯвськоє обывательство становило 6687 особ (69 % уд общого обывательства), малорусскым языком говорило 1622 міщанина, великорусскым 1303 жытеля. У тому році уведеня державной монополії на алкоголні напиткы серьёзно похыбило жидӯвськӯв економіцькӯв активности у Кобринови. Ге наслідок, у Кобринови взник жидӯвськый пролетаріат и много жидӯв еміґровали, особенно до ЗША.

У 1918—1919 роках входив у состав Украйиньской Народной Републікы. У Кобринови быв сотвореный курінь «Поліської Січі».

У 1990 році у Кобринови білоруська міліція из антиукрайиньскыми угойками («Бейте этих бандеровцев! Пусть убираются к себе на Львовщину!») напала на активістӯв Украйиньского общественно-културного зъединеня, кой послідні продавали на улици украйиньску прессу[1]. Из 1991 року — у складі незалежної Білорусі. До «заказаня» (а по факту занепада их самых), білоруськыв властёв дійствовали украйиньскі орґанізації — из 1991 року Украйиньськоє общественно-културноє зъединеня Брестьской области и из 1995 року возоьновленый осередок «Просвіты». У школах № 5 и № 7 викладалася українська мова. Після ліквідації чільних українських організацій місцеві українські діячі на чолі з Вірою та Володимиром Мурашкевичами стали членами українських асоціацій «Ватра» та УНПС «Берегиня».

Указом Президента Білоруси, Александра Лукашенко уд 2002 року Кобриньскый район и варош Кобрин были зъединені у єдину адміністративно-територіалну єденицю.

Протесты 2020

[едітовати | едітовати жрідло]

У 2020 році Кобрин, ге и векшына варошӯв Білоруси была охвачена протестами. 9 авґуста 2020 року Кобрин быв єдным из 3 первых варошӯв Білоруси (у шорови из Лідов тай Ивацевичами), де ОМОН опустили свої щиты у знак того, што они удказувуть ся хосновати насильство против демонстрантӯв.

Обывательство

[едітовати | едітовати жрідло]

Розподіл обывательства у варошови подля языка за списованём 1897 року:

Язык Особ Процент
жыдовскый 6731 64,67 %
малорусскый 1622 15,58 %
великорусскый 1303 12,52 %
польскый 471 4,53 %
білоруськый 88 0,85 %
фіньскый 59 0,57 %
татарьскый 50 0,48 %
німицькый 28 0,24 %
чуваськый 12 0,12 %
румыньскый 11 0,11 %
мещерьскый 9 0,09 %
болгарьскый 5 0,05 %
литовськый 4 0,04 %
не указали 3 0,03 %
инні 12 0,12 %
Усёго 10408 100 %

У варошови на 2009 рӯк живе 51 166 людий, из них:

Націоналнӯсть Особ Процент
білорусы 44 659 87,28 %
русы 3 945 7,71 %
украйинці 1 668 3,26 %
полякы 411 0,80 %
не указали 111 0,22 %
армяне 54 0,11 %
татары 51 0,10 %
азербайджанці 23 0,04 %
німці 22 0,04 %
грекы 22 0,04 %
молдаване 19 0,04 %
дві и бӯлше націоналности 18 0,04 %
націоналнӯсть не указана 17 0,03 %
жиды 13 0,03 %
цигани 13 0,03 %
грузины 13 0,03 %
инні 106 0,21 %
Усёго 51 166 100 %

Култура

[едітовати | едітовати жрідло]

Памняткы:

  • Петропавловська цирьков (1465).
  • Микӯльська цирьков (1750).
  • Парк имени Суворова (1768).
  • Спаськый монастырь (друга половина XVIII стороча).
  • Собор Влександра Невського (1864—1868).
  • Успеньскый костел (1843).
  • Опшаря А. Суворова из воєнно-історичный музеём.
  • Старі стройкы торговых шорӯв, жилых хыжӯв.
  • Памнятник у честь первої побіды над Наполеоном у 1812 році.
  • Стройка Кобриньской синаґоґы.

Знамі Родаци

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Дмитрій Фальковськый — изнамый украйиньскый поет, родив ся у селі Великі Лепесы, якоє ныні входить у состав вароша.
  • Карлов Володимир Дмитріёвич (*1946), украйиньскый и білоруськый науковець, доктор технічных наук, професор, заслуженый дітель наукы и технікы Украйины, полковник запаса ВС СССР.

Ґалерея

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Музей Суворова — бывша украйиньска школа[2].
    Музей Суворова — бывша украйиньска школа[2].
  • Площадь Свободы.
    Площадь Свободы.
  • Улиця Первомайська (бывша Піньска).
    Улиця Первомайська (бывша Піньска).
  • Улиця Советьска (бывша Брестьска).
    Улиця Советьска (бывша Брестьска).

Удкликованя

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. ↑ Леонюк 1996. Pogreška u predlošku sfn: ne postoji izvor s oznakom: CITEREFЛеонюк1996 (pomoć)
  2. ↑ Мартынов А. М. Так создавался музей. // «Интеллектуальная Кобринщина». 26.02.1993 Архівовано 9 Серпня 2016. русс.

Хыбна цітація: На <ref> з іменом „мова 1897“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.
Хыбна цітація: На <ref> з іменом „клімат“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.
Хыбна цітація: На <ref> з іменом „населення 2009“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.
Хыбна цітація: На <ref> з іменом „населення 2009 національність“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.
Хыбна цітація: На <ref> з іменом „Хміль“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.
Хыбна цітація: На <ref> з іменом „Леонюк 1996“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.
Хыбна цітація: На <ref> з іменом „ЕСУ“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.
Хыбна цітація: На <ref> з іменом „ЕУ“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.

Хыбна цітація: На <ref> з іменом „УЗЕ“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.
  • Леонюк В. Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — 360 с. — ISBN 966-95063-0-1.
Обтримане з "https://rue.wikipedia.org/w/index.php?title=Кобрин&oldid=155893"