Кобрин

Кобрин
	Кобрын
Герб Кобрина	Флаг Кобрина
Основны інформації
	52°12'45"N, 24°21'24"E
Країна	Білорусія
Админединка	Кобринський район (район Білорусі)
Админцентр для	Кобринський район, Кобринський повіт (Польща), Кобринь, Кобринський повіт
Перша змінка	1287
Жытелїв	52 432 (1 януар 2025)
Розлога	30,5 Квадратный кілометер
Поштовы індексы	225301–225306, 225860
Телефонный код	+375 1642
Часова зона	UTC+3:00
Надморьска вышка	147 метер
Водный обєкт	Кобринка, Мухавець
Братьскы міста	Гларус, Ільцен, Враца
Містьскый уряд
Вебова сторінка	https://kobrin.brest-region.gov.by
	Медіа у Вікіскладї VIAF:137743776;GND:4720122-8;OSM:6722171;

Ко́брин (біл. Кобрын) (рус. Кобрин) (укр. Кобринь, Кобрин) (поль. Kobryń) (пол. Кобрынь) — варош у Кобриньскому районови, Брестьской области, Білоруси. Адміністративный центр Кобриньского района.

Назва

По єднӯв из верзій, назва происходить уд літописного народа обрӯв (аварӯв).

Ґеоґрафія

Кобрин є при паді рікы Кобринкы у ріку Мухавець у місті її поя из Дніпровсько-Бузькым каналом, у 52 км на выход уд Бреста. Находить ся у Западному Полісёви Площадь становить 26 км².

Історія

Варош первый раз ся споминать у 1287 році.

У 1589 році варош одержав самоушорованя у формі Маґдебурзького права: маґістрат во главі из бурґомістром, герб и печать. Позволяло ся слободно занимати ся ремеслом ци торговлёв, держати шинок авадь корчму, хосновали ся державными заходами и вагов, каждый поднеділок быв базар, а двычи на рӯк (осінёв и зимов) — проводити ярмаркы. Жиды, первый спомин за якых мож найти у документови краля Сиґізмунда уд 1514 року, одержали руні права из инными жытелями. Жиды Кобрина главным образом заробляли на житя містныв тай мижеварошськыв торговлёв из Любліном, корчмами, и иппен таможенными зборами. Варош принадналежав Боні Сфорца. За її приказом укопано канал довгый 29 км, так именоватый канал Боны. Товды у Кобринови поселило ся пару Таліян. Скоро варош перийшов до Анны Ягелонкы.

Из 1882 року удкрыто слободноє фунґованя на ділянці Поліськой желізници Піньск — Жабинка. У Кобринови появила ся желізнична станція. У тому же рокови Жидам было заказано орендовати опшаря авадь хыжі. За даными списованя 1897 року численность обывательства вароша досягла 10 тысяч особ. Жидӯвськоє обывательство становило 6687 особ (69 % уд общого обывательства), малорусскым языком говорило 1622 міщанина, великорусскым 1303 жытеля. У тому році уведеня державной монополії на алкоголні напиткы серьёзно похыбило жидӯвськӯв економіцькӯв активности у Кобринови. Ге наслідок, у Кобринови взник жидӯвськый пролетаріат и много жидӯв еміґровали, особенно до ЗША.

У 1918—1919 роках входив у состав Украйиньской Народной Републікы. У Кобринови быв сотвореный курінь «Поліської Січі».

У 1990 році у Кобринови білоруська міліція из антиукрайиньскыми угойками («Бейте этих бандеровцев! Пусть убираются к себе на Львовщину!») напала на активістӯв Украйиньского общественно-културного зъединеня, кой послідні продавали на улици украйиньску прессу^[1]. Из 1991 року — у складі незалежної Білорусі. До «заказаня» (а по факту занепада их самых), білоруськыв властёв дійствовали украйиньскі орґанізації — из 1991 року Украйиньськоє общественно-културноє зъединеня Брестьской области и из 1995 року возоьновленый осередок «Просвіты». У школах № 5 и № 7 викладалася українська мова. Після ліквідації чільних українських організацій місцеві українські діячі на чолі з Вірою та Володимиром Мурашкевичами стали членами українських асоціацій «Ватра» та УНПС «Берегиня».

Указом Президента Білоруси, Александра Лукашенко уд 2002 року Кобриньскый район и варош Кобрин были зъединені у єдину адміністративно-територіалну єденицю.

Протесты 2020

У 2020 році Кобрин, ге и векшына варошӯв Білоруси была охвачена протестами. 9 авґуста 2020 року Кобрин быв єдным из 3 первых варошӯв Білоруси (у шорови из Лідов тай Ивацевичами), де ОМОН опустили свої щиты у знак того, што они удказувуть ся хосновати насильство против демонстрантӯв.

Обывательство

Розподіл обывательства у варошови подля языка за списованём 1897 року:

Язык	Особ	Процент
жыдовскый	6731	64,67 %
малорусскый	1622	15,58 %
великорусскый	1303	12,52 %
польскый	471	4,53 %
білоруськый	88	0,85 %
фіньскый	59	0,57 %
татарьскый	50	0,48 %
німицькый	28	0,24 %
чуваськый	12	0,12 %
румыньскый	11	0,11 %
мещерьскый	9	0,09 %
болгарьскый	5	0,05 %
литовськый	4	0,04 %
не указали	3	0,03 %
инні	12	0,12 %
Усёго	10408	100 %

У варошови на 2009 рӯк живе 51 166 людий, из них:

Націоналнӯсть	Особ	Процент
білорусы	44 659	87,28 %
русы	3 945	7,71 %
украйинці	1 668	3,26 %
полякы	411	0,80 %
не указали	111	0,22 %
армяне	54	0,11 %
татары	51	0,10 %
азербайджанці	23	0,04 %
німці	22	0,04 %
грекы	22	0,04 %
молдаване	19	0,04 %
дві и бӯлше націоналности	18	0,04 %
націоналнӯсть не указана	17	0,03 %
жиды	13	0,03 %
цигани	13	0,03 %
грузины	13	0,03 %
инні	106	0,21 %
Усёго	51 166	100 %

Култура

Памняткы:

Петропавловська цирьков (1465).
Микӯльська цирьков (1750).
Парк имени Суворова (1768).
Спаськый монастырь (друга половина XVIII стороча).
Собор Влександра Невського (1864—1868).
Успеньскый костел (1843).
Опшаря А. Суворова из воєнно-історичный музеём.
Старі стройкы торговых шорӯв, жилых хыжӯв.
Памнятник у честь первої побіды над Наполеоном у 1812 році.
Стройка Кобриньской синаґоґы.

Знамі Родаци

Дмитрій Фальковськый — изнамый украйиньскый поет, родив ся у селі Великі Лепесы, якоє ныні входить у состав вароша.
Карлов Володимир Дмитріёвич (*1946), украйиньскый и білоруськый науковець, доктор технічных наук, професор, заслуженый дітель наукы и технікы Украйины, полковник запаса ВС СССР.

Ґалерея

Музей Суворова — бывша украйиньска школа^[2].
Площадь Свободы.
Улиця Первомайська (бывша Піньска).
Улиця Советьска (бывша Брестьска).

Удкликованя

↑ Леонюк, 1996.
↑ Мартынов А. М. Так создавался музей. // «Интеллектуальная Кобринщина». 26.02.1993 Архівовано 9 Серпня 2016. русс.

Хыбна цітація: На <ref> з іменом „мова 1897“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.
Хыбна цітація: На <ref> з іменом „клімат“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.
Хыбна цітація: На <ref> з іменом „населення 2009“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.
Хыбна цітація: На <ref> з іменом „населення 2009 національність“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.
Хыбна цітація: На <ref> з іменом „Хміль“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.
Хыбна цітація: На <ref> з іменом „Леонюк 1996“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.
Хыбна цітація: На <ref> з іменом „ЕСУ“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.
Хыбна цітація: На <ref> з іменом „ЕУ“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.

Хыбна цітація: На <ref> з іменом „УЗЕ“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.

Леонюк В. Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — 360 с. — ISBN 966-95063-0-1.

Стаття Kobryń у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том IV (Kęs — Kutno) з 1883 року

Новини Кобриня [Архівовано 25 Березня 2022 у Wayback Machine.]. ПроСВІТ. укр.(укр.)
Віртуальна подорож по місту на сайті Туристичний Кобрин [Архівовано 13 Жовтня 2013 у Wayback Machine.] русс.
Інформаційний сайт міста Кобриня [Архівовано 13 Березня 2022 у Wayback Machine.] русс.
Туристичний Кобрин [Архівовано 24 Квітня 2021 у Wayback Machine.] русс.
Інформація про місто на сайті Берестейської області [Архівовано 18 Грудня 2008 у Wayback Machine.] русс.
Coat of Arms
Photos [Архівовано 16 Липня 2012 у Wayback Machine.] on Radzima.org бiлор.
Kobryn [Архівовано 15 Червня 2021 у Wayback Machine.] англ.
Музей Суворова в Кобрине русс.
History of the Kobrin Synagogue — Історія Кобринської синагоги [Архівовано 23 Грудня 2008 у Wayback Machine.] англ.

[FOOTNOTEЛеонюк1996-1] Леонюк, 1996.

[Музей_Суворова-2] Мартынов А. М. Так создавался музей. // «Интеллектуальная Кобринщина». 26.02.1993 Архівовано 9 Серпня 2016. русс.

[1]

[2]