Казатель
|
Тота статья не мать зазначены жерела або одказы, котрыма бы ся потвердила подана ту информация и так бы была овѣрителна. Можете Википедии помочи тым, же ю вылѣпшите викизациов. |
Казатель є русиньскый термін, котрый означать особу, котра проповідать Божє слово – то значіть проповідника. В християньскій традиції є казатель чоловік (або зрїдкаво і жена), котрий має духовне посланя, звычайно служыть при богослужіню і тлумачить Святе писмо.
Казателі суть присутны в різных християньскых конфесіях – у православній, ґрекокатолицькій, реформованій, євангеліцькій і баптистскій. У церквях реформачного тіпу (у протестантизмі), є термін казатель часто хоснованый замісто слова «духовник» або «пастыр».
Історія казательства в русиньскій духовній традиції
[едітовати | едітовати жрідло]Казательство має глибокы корінї в духовній історії карпатскых Русинів. Уж в середньовічу мали русиньскы громады своїх православных і ґрекокатолицькых попів, котры не лем служыли літурґію, але і казали проповіди у народнім языку. Тоты проповіди служыли на освіту вѣруючіх, на моральне укріпліня, і тлумаченя Святого писма.
У часах Габсбурґской монархії (18. і 19. столітя) было казательство часто єдиным способом, як духовник міг бісїдовати зо своїм народом про актуалны духовны і общественны темы. Проповідї ся часто записували, перекладали, і шырили в рукописній або друкованій формі.
У 20. столітю казательство мало важну улогу в піддержаню русиньской духовной і културной ідентіты, особливо в діаспорі (США, Канада), де русиньскы пастырі проповідували у русиньскым языку, чім охороняли язык і віру перед асіміляційов.