Йосіф Змій-Миклошик

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Йосіф Змій-Миклошик (20. фебруара 1792 Словінкы - 1. децембра 1841 Пряшів) - русиньскый іконописець, малярь портретів, жанровых сценок зо жывота Русинів. Єден з основателїв русиньского світьского уменя.

Біоґрафія[едітовати | едітовати жрідло]

Народив ся 20. фебруара 1792 в бідній селяньскій родинї. В школї при монастырю в Краснім Бродї штудовав за дяка і там ся зознамив з малярьством у монаха-іконописця. В року 1814 му дала ґрекокатолицька церьков во Віднї місце співака і тото му забезпечіло матеріалну незалежность і так в роках 1814-1823 штудовав на Академії образотворчого уменя у Віднї. Року 1823 го єпископ Ґеорґій Тарковіч выменовав за єпархіалного умелця. На осїнь року 1848 захворив на тіф і в децембрї вмер.Ёго гроб є на Пряшівскім цінтерї.

Творы[едітовати | едітовати жрідло]

Муж з книгов - єден з першых портретів од Йосіфа Змій-Миклошика

Малёвав іконостасы в селах Пітрова, Руська Нова Вес, Ряшів, Собош, Здоба і далшых. Ілустровав і працу Яна Чапловіча Etnographia Ruthenorum а портреты єпіскопа Тарковіча і Яна Ковача. Заховали ся ёго ілустрації весїля і погробу.

Література[едітовати | едітовати жрідло]