Защитник (фотбал)
Защи́тник (анґл. defender; застарівшоє называня бек авадь фулбек від анґл. back — задный) — играч, спеціалізованый на реалізацію оборонителных функцій. В фотбалі дїє помежи брамкаря і полузащитниками, переважно на свої половинї поля і часто близь свої зоны пеналтї. Ёго базова цїль — не давати нападаючым противника возмогы забити ґол, спрацёвати лобду, подойти до ворот, ударити по воротам.
Історія защиты у фотбалі
[едітовати | едітовати жрідло]У майдавному фотбалі не было защитників у типирішному розумінёви сёго слова. Каждый играч намагав ся самостойно овладїти лобдов і забити у ворота. У XIX сторочі играчі першый раз зачали хосновати командну игру — фотболіста, котрый владїв лобдов, не копкав ї як лем може вперед, а снажив ся передати лобду співиграчу з команды.[1]
Централный защитник
[едітовати | едітовати жрідло]Централный защитник (анґл. Centre-back авадь centre half авадь central defender авадь stopper), як слїдує із назвы, бавит близь централної осї поля. Головна цїль — изсокотити ворота в недотыкалности і вцїлови не припустити ближе нападаючых, звычаём центрфорвардів, на ударну позіцію. Центр поля — дуже важна зона; помимо номіналных централных нападаючых сюды, до них на поміч, годнї прийти крайнї нападаючі вадь полузащитникы.
Звычаём централнї защитникы — фізічно моцнї, высокі играчі з відличным майстерством бавити головов і дїяти у відберанї лобды[2].
Крайный защитник
[едітовати | едітовати жрідло]
Крайнї защитникы дїят справа і злїва від централных, розстановляє ся майже на краёви поля. Коли играют у 4 защитника прилучают ся в атаку по свому фланґови почасно. Типирь нахожуют ся мало спереду централных і споёют роль с ролёв крайнёго полузащитника, що в анґліцькій терминолоґії кличе ся вінґбек (анґл. wingback від wing — крыло, на відлик від традіційного анґл. back).
Важными якостями для сёї позіції є скорость і вытрималость[3].