Евангельска церков
Євангеліцька (Евангельска) конфесія є назва християньскых церьковлей і напрямів, котры выникли почас реформації у 16. столітю і суть основаны на принципі Sola Scriptura – тобто на вылучній авторитї Святого писма. Тота конфесія включує передовшыткым лютеранство, але у ширшім значіню ся хоснує і про іншы протестантьскы спільноты, як і реформовану церьков, методізм, баптизм або пентекосталізм.
У карпатскым реґіоні є євангеліцька конфесія, головно лютеранство, історічно повязана з словеньскым, німецькым і частково мадярьскым населіньом. Мєньше, але стабільне є присутна і в ряді русиньскых сел. Вірникы євангеліцькой конфесії хоснують в літурґії місцевы языкы, а не латиньскый або старословяньскый, і великый притиск кладуть на особну віру, читаня Біблії і моральный жывот.
Євангеліци серед Русинів
[едітовати | едітовати жрідло]Хоч євангеліцька (лютеранска) конфесія є традиційно звязана переважні зос словеньскым, німецькым і мадярьскым населіньом, в історічных русиньскых реґіях, особливо у Пряшівскім реґіоні, ся выформовала і меншына русиньскых євангеликів.
У окремых селах, наприклад в селі Крайнє Чорне або Габура, быв євангеліцькый вплив у наслідку реформації і соціально-културных контактів зо словеньскым або німецькым окружом. В дакотрых з тых сел была выбудована і євангеліцька молитовня або кірха, у котрій служыли містны духовны пастыре, котры розуміли і русиньскый язык.
У часах Австро-Угорьска і пізніше в 19.–20. столітю євангеліцькый русиньскый елемент заховав ся найвеце у змішаных конфесіях сѣл. Проповідї ся часто голосили в языку, котрый ужывало жытельство, і у дакотрых припадoх быв ужываный і русиньскый (народный) язык, або і його елементы в місцевій формы.
Днесь євангеліцькы Русины належать передовшыткым до Євангеліцькой церкви а.в. у Словакії, де формално можуть ужывати і русиньскый язык у душпастырьстві[жрідло?].