Дмитро Вислоцкый
|
Дмитро Вислоцкый | |
|---|---|
 Увидьте фото | |
| Уроджѣня | новембра 4., 1888 Лабова |
| Умертя | децембра 28., 1968 (80 р.) Львов |
| Погреб | Львов |
| Псевдоним | Ваньо Гунянка
|
| Супруг(а) | Ольга Вислоцка (1888–1970) |
| VIAF:17066823; LCCN:nr88007424; GKG:/g/11vdhdgkv;
| |
Дми́тро Висло́цкый, укр. Дми́тро Фе́дорович Висло́цький (псевдо — Ваньо Гунянка (*4. новембер 1888, Лабова — †28. децембер 1968, Львів) — писатель, товмач, новинарь, сполоченско-културный дѣятель з Лемковины.[1][2][3]
Дмитро Вислоцкый уродив ся 4. новембра 1888 в Лабовой, великом селѣ при Санчи на западѣ Лемковины. Учив ся в сандецкой гимназии, котру скончив в року 1910. Такой ся записав на правничу факулту Львовской универзиты, але неодовго, же не мав доста гроши на заплаченя штудий, мусѣв зачати роботу. Прияв службу настоятеля руськой бурсы в Бучачи. Од року 1912 зостав сполупрацовником в тыжденнику «Лемко» в Новом Санчи, пак в Горлицях (1913). В року 1914 перенес ся до Перемышля, де выдавав новинку «Русская земля».Обѣ новинкы были москвофилского характеру.[4][5]
Хоть редакцийны тексты му часто были неподписаны, суть то тексты Вислоцкого, котры з часом печатав под псевдонимом Ваньо Гунянка (зрѣдка хосновав псевдоним Іван Політика), легко их познати подля свойфайтового стилю и формы. Найчастѣйше суть то повны иронии редакцийны коментарѣ и сатиричны, жартобливы листы од вѣрного читателя. Часто тексты Ваня Гунянкы были заказаны цензуров и в «Лемку» видиме великы незапечатаны пролишкы з надписом «Конфисковано!».[3]
Выход новинкы перервала Перва свѣтова война. Вислоцкый быв арештованый и на Вѣденьском судовом процесѣ (1917) быв засудженый на смерть в числѣ иншых 15 Лемкох. По закончѣню войны и роспадѣ Австро-Мадярщины быв амнестованый. Зачав активну сполоченску чинность членом-закладательом Руськой (по часѣ Карпато-Руськой) Народной Рады в Пряшовѣ, участником закладин Лемковской републикы Флоринкы (1918), секретарьом Централной Руськой Народной Рады в Ужгородѣ (1919), яка жадала прилученя вшиткых карпаторусинскых земель ку Чехословакии.[2]
Вернув ся до новинарской роботы в русофилскых тыждньовых новинках «Голосъ русскаго народа» (1919) и «Русь» (1920).[2][3]
В року 1921 побрав ся зоз сестров писателькы Ирины Невицкой Олгов Бурик из Уяка (нинѣ Удол) и даякый час працовав учительом в селѣ Чирч Старолюбовнянского окресу.[1]
Переслѣдованый за свои политичны пересвѣдченя, в року 1922 емигровав до Канады, пак до США (1927). В року 1928 став ся редактором-закладательом двотыжденника «Лемко», быв сполузакладательом «Лемко-Союзу» в США и Канадѣ (1929–1999), котрого быв и секретарьом.[5][3][1] «Лемко-Союз» при його спомозѣ набыв русофилскый и прокомунистичный характер. Року 1934 навщѣвив СССР и, вернувши ся до США, нагваряв Лемкох ити до совѣтского «раю».[2]
На ХІІ. зъѣздѣ «Лемко-Союза» в децембрѣ 1945, Вислоцкый прилюдно оголосив, же рѣшив ся переселити до Совѣтского Союза. Авшак делегаты розказали му най иде на Лемковину яко кореспондент «Карпатской Руси». Вислоцкый пришов на Лемковину в маю 1946, коли векшина Лемкох уже выѣхала на Украину. Зато ай он выѣхав оселити ся до Ужгорода, а пак до Львова и одтам писав до лемковскых календарьох и до новинкы «Карпатска Русь».[5][3]
Властны публикации Дмитра Вислоцкого суть розметаны по розличных новинках, котры редаговав. Писаны суть етимологичным правописом. Обсягують невеличкы росповѣсткы, вершы, курты драмы и статѣ на социалны темы.[6] Даколи суть и неподписаны, лем подля характерного Гунянкового стилю, мож одгадовати, же суть з його пера.[7] В добѣ, коли ся автор рѣшив переселити до СССР, а там видѣв, же «старый» етимологичный правопис не принимають, зачав писати украинизованым правописом. В року 1945 в Юнкерсу, Н.Й. «Лемко-Союз» выдав так одредаговану обширну зберьку (511 сторон) под назвов «Наша Книжка», де суть замѣщены и творы Ваня Гунянкы в дакус перекомпонованом форматѣ.[8]
Жерела и одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- Богдан Горбаль: (2010) Вислоцький Дмитро //Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П. Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 укр. Сс. 87–88
- Богдан Ґамбаль (27. 12. 2018). Політик, як фрас. Пятдесят років тому вмер Димитрий Вислоцкій. ЛЕМ.fm. https://www.lem.fm/politik-yak-fras-zhurnalista-nash/. [перевірено 2025-10-15]. "Треба нам все памятати, што ратунок Лемковины в еміґрациі, што еміґрация Лемків не може быти до жадной інчой державы, лем до Совітского Союза. В тым напрямі треба нам трудити ся, трудити ся зо вшыткых сил. (1934)"
- Красовський І. Д. (2005). Вислоцький Дмитро Федорович // Енциклопедія Сучасної України (по укр.). Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. https://esu.com.ua/article-34151. [перевірено 2025-10-15].
- Лемкин И. Ф. (1969). Димитрий Вислоцкий. История Лемковины. Юнкерс, Н. Й.: Лемко-Союз. с. 258–259. https://chtyvo.org.ua/authors/Polianskyi_Yoan/Ystoryia_Lemkovyn/.
- Микола Мушинка. ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ... (7) З архіву Миколи Мушинки (по укр.). Архівна копія з оріґінала зроблена 2018-04-18. https://web.archive.org/web/20180418225944/http://zakarpattya.net.ua/Special/97549-DOKUMENTY-SVIDChAT...-7. [перевірено 2025-10-15]. "В 1934 р. разом з делегацією західних інтелігентів Д. Вислоцький відвідав СРСР. Їм показали з диявольською хитрістю „щасливе життя радянських людей”, в яке Д. Вислоцький беззастережно повірив і після повернення в США став пристрасним агітатором за виїзд лемків з рідного краю та Америки до СРСР."
Референции
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ 1,0 1,1 1,2 Микола Мушинка
- ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 Богдан Горбаль: (2010)
- ↑ 3,0 3,1 3,2 3,3 3,4 Богдан Ґамбаль (27. 12. 2018)
- ↑ Красовський І. Д. (2005)
- ↑ 5,0 5,1 5,2 Лемкин И. Ф.
- ↑ https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/gunjanka-vano/ Русинська Веб-книга: Гунянка Ваньо
- ↑ https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/z-ljemkoviny/nepoznaty-avtory/ Русинська Веб-книга: Непознаты авторы
- ↑ http://lemko.org/pdf/VH1.pdf Наша Книжка