Перейти до вмісту

Гуляйполе

Матеріал з Вікіпедія
Сімбол чеперушкы

Гуляйпо́ле (рус. Гуйляйполе) (укр. Гуйляйполе) (біл. Гуляйполэ) (крым-тат. Gulâypole) — варош у Пологовському районови, Запорозькой области, Украйины.

Гуляйполе
Гуляйполе
Ерб
Основны інформації
47°39'51,98"N, 36°15'47,41"E
КраїнаУкраїна
Админединка Гуляйпільський район, Гуляйпільська волость, Пологівський район (район України)
Админцентр дляГуляйпільський район
Засноване1770 десятиріччя
Жытелїв 12 786 (1 януар 2022)[1]
Розлога 24,75 Квадратный кілометер
Поштовы індексы70200
Часова зонаUTC+2:00, UTC+3
Надморьска вышка 108 метер
Мапа
Містьскый уряд
Вебова сторінка http://gpmrada.gov.ua

OSM:17778380;

Варош Гуляйполе є у 98 км уд областного центра (автопутями Н08Т 0814) и 26 км уд районного центра, у долині рікы Гайчул (назва рікы етимолоґізує ся из тюркськых языкӯв — гай «слободный» + чул «степ»[2]), выше за течов на далині 3,5 км є село Марфопӯль, ниже за течією на далині 1,5 км є село Зеленоє. Майблизка желізнична станція — Гуляйполе (у 9 км). На северови Пологӯвськый район межить из Синельниковськым районом Дніпропетровськой области, на выходови — из Донецькыв.

Село Гуляйполе основано у 1770-ых роках на бывшых землях Кальміуської паланкы Вольностей вӯйська Запорозького низового у контексті політикы Російськой Рішы по залюдненю и освоєню завоёваных запорозькых земиль.

У 1785 році правліня Катеринославського намістництва обязало Новомосковськый земськый суд основати и обладити пиля Гайчура при балці Калмычкі державну воєнну слободу Гуляйполе. Тверджіня уддільных краёзнавцю̄в за тото, што назву населеному пунктови дали переселенці из міста Гуляйпӯль (часть нынішнёго Новомиргорода — районного центра Кіровоградьской области), не удержує жадної критикы и ґрунтує ся хыба на догадках. Ныні же, достеменно изнамо и пудтверджено архівными даными, што перві поселенці прибыли до новосотвореного населеного пункта из території Стародубщины, а пак Киёвщины, Чернігӯвщины, Полтавщины и Слобожанщины. Поселеня традиціонно ділило ся на сотні — адміністративно-територіалні єдениці. Так заселяли ся Подоляньска, Піщаньска, Гуряньска, Вербовська, Бочаньска, Харсуньска а потӯм и Польска сотні. У 1794 році поселеня мало 150 дворӯв.

У 1797 році построєно деривляну православну цирьков «Воздвижения Честного и Животворящого Христа Господнёго», а Гуляйполе стає волостным центром Александровського уїзда Катеринославськой ґубернії.

Жытелі края активно занимали ся земледілством и скотарьством. Розвивала ся торговля. У 1859 році у Гуляйполёви одбыв ся ярмарок. Фунґовало бӯлше пӯвсотни торговельних пудприємств из общым обігом 1 млн рублю̄в. Въедно из ними было великоє число торговельных лавок. Торговля способствовала приплывови обывательства. Кідь у 1810 році туй проживало 1852 особ, та у 1859 році — ужек 2521 особа.

У пореформный період у Гуляйполёви промышленні пудприємства взникали єден за єдным. У 1882 році зачав фунґовати завод сільськоґаздӯвськых машин пудприємця Кріґера. Через 10 рокӯв щи єден такый завод и паровый млин удкрыв капіталіст Кернер. Обадва заводы упускали жниварькы, конні молотарькы, січкарні и т.д. Великый паровый млин мав и поміщик Шредер. У слідувущі рокы стали робити обозный и винокурный заводы, пару олӯйниць, торговельні склады. У селі робили 18 бовтӯв, торговлёв занимало ся близко трёх десяткӯв купцю̄в. У 1898 році поблизь проклали желізницю Чаплине — Бердяньск, што сприятливо позначило ся на економічному розвитю села.

Из середины XIX — зачаток XX стороча село Гуляйполе стає торгово-промисловым варошом. У 1913 році туй проживало 16 тыс. 150 особ.

Гуляйпӯльскый краёзнавчый музей.

Из 1884 року и аж до Первой світовой во̄йны через кажді три рокы у Гуляйполёви одбывали ся земські выставкы-аукціоны сільськоґаздӯвської тай промысловой продукції.

Шырокого розгласа добыло Гуляйполе пуд час Гражданьской во̄йны у Росії. Иппен туй у 1919—1921 роках містив ся осередок махновського кываня. Туй де родив ся и урӯс Нестор Махно. У 1919—1921 роках было столицёв Вольной території.

Пуд час Голодомора 1932—1933 рокӯв умерло маймало 108 жытелю̄в вароша.

Статус вароша — из 1938 року.

5 окто̄вбра 1941 року унаслідок Німицького наступа РСЧК покинули варош. Осінёв 1943 року РСЧК вернули ся у Гуляйполе.

19 юла 2020 року, у резултатови адміністративно-територіалноц реформы и ліквідації Гуляйпӯльского района, варош вошов у состав Пологӯвського района.

Русо-украйиньска во̄йна

[едітовати | едітовати жрідло]
Хыжа пӯсля російського обстріла 30 юна 2022 року

2 марца 2022 року у варошови повнӯстю пропали світло, вода. Приблизно через місяць зник газ. На нынішньый момент газ, вода, електроенерґія так и не появили ся. Тото одбыло ся унаслідок окупації ВС РФ Пологӯв.

22 юна 2022 року унаслідок обстріла ВС РФ ужара зазнала єдна из візитных карточок вароша — стройка парового млина «Надія», построєна у 1894 році[3].

На зачатку 2024 року у варошови лишило ся бӯлше пӯдрога тысячі жытелю̄в. У основі тото старші люди, які не хочуть лишати хоть и знищеный и побитый, но рӯдный варош.

  • ВАТ «Сільмаш».
  • ЗАТ «Аграрний дім».
  • Гуляйпӯльскый машиностроительный завод.
  • ЗАТ «Гуляйпільський сирзавод».
  • Гуляйпӯльскый елеватор.
  • Гуляйпӯльскый завод лакокрасочных уробӯв, ТОВ.
  • Гуляйпӯльскый варавтодор.

У селі на 2001 рӯк живе 16829 людий, из них:

Націоналнӯсть Процент
украйинці 93.71%
русы 5.45%
білорусы 0.23%
армяне 0.15%
инні/не указали 0.46%

Памняткы и култура

[едітовати | едітовати жрідло]
МахноФест (2006)

Центр вароша составлять історичный архітектурный ансамбль строёк, які осячені історичными дійствамм, зъязаными из революціонныв діяльностёв леґендарного вождя селянського анархістського кываня на югови Украйины (1918—1921) Нестора Махна.

За махновщину, изнамых землякӯв тай етноґрафію края мож дознати ся из експозиції Гуляйпӯльского краёзнавчого музея.

Из 2006 по 2009 рокы у Гуляйполёви у кӯнци авґуста одбшвав ся каждорӯчный музыкално-літературный фестиваль «День Незалежності з Махном» (МахноФест).

6 новембра 2018 року у Гуляйполёви голосно и творчо удпраздновали 130-роковину уд дня рождіня изнамого народного лідера, украйиньского революціонера Нестора Махно[5].

Єдныв из майузначных строёк и історичных памняток вароша рахує ся 130-рӯчный паровый млин «Надія», построєный у 1894 році купцём ІІ. ґільдії Самсоном Йосиповичеч Саксаґаньскым. Купець уклав у стройку величезні гроші и даже заліз у довгы. Величезный паровый двигун купили в Анґлії. У 1907 році Самсон Саксаґантскый продав млин менонітови Давыдови Шредерови. Фактично млин став и первыв електростанціёв Гуляйполя, бо у 1912 році при нёму улкрыла ся централна електростанція вароша[6].

17 фебруара 2023 року унаслідок російськых обстрілӯв стройку было знищено.

  1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року. Державна служба штатістікы Украйины. http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_%D0%A1huselnist.pdf. 
  2. Гуляйполе — столиця степів Архівовано 15 листопада 2009. на Запорізький обласний містотуристично-інформаційний центр Архівовано 15 листопада 2010.
  3. У Гуляйполі через обстріли окупантів пошкоджена будівля млину, побудованого наприкінці XIX століття. Перший Запорізький. 2022-06-23. http://1news.zp.ua/u-gulyajpoli-cherez-obstril-okupantiv-poshkodzhena-budivlya-mlinu-pobudovanogo-naprikinczi-xix-stolittya/. 
  4. (по uk-UA) Щоденник Павла Дерев'янка Ч.1/5 1899-1917 роки Запорізька «Просвіта» - видатні та завзяті -, https://www.youtube.com/watch?v=f2rAHTvpdwY, [перевірено 2023-11-23] 
  5. У Гуляйполі гучно відсвяткували річницю від дня народження Нестора Махно Архівовано 10 грудня 2018. // tv5.zp.ua, 2018-11-06
  6. Росія нищить культурну спадщину України. Розповідаємо про 5 пам'яток на Запоріжжі (по uk). О, Море.Сity. https://omore.city/articles/353694/rosiya-nischit-kulturnu-spadschinu-ukraini-skilki-zrujnovano-na-zaporizhzhi. [перевірено 2024-04-30]. 
Хыбна цітація: На <ref> з іменом „Голодомор УІНП“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.
  • Скляренко Є. М. Гуляйполе Архівовано 2 лютого 2017. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 252. — ISBN 966-00-0405-2.
  • Л. Ф. Приходько. Гуляйполе Архівовано 2 лютого 2017. // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Шаблона:Столиці України