Перейти до вмісту

Гуляйполе

Зо сторінкы Вікіпедія
Сімбол чеперушкы
Гуляйполе
Гуляйполе
Ерб
Основны інформації
47°39'51,98"N, 36°15'47,41"E
КраїнаУкраїна Украйина
КрайЗапорізька область
ОкресПологовськый район
Админцентр дляГуляйпільський район
Засноване1770 десятиріччя
Жытелїв 150 де-факто(20.12.2025)[1]
Розлога 24,75 Квадратный кілометер
Поштовы індексы70200
Телефонный код6145
Часова зонаUTC+2:00, UTC+3:00
Надморьска вышка 108 метер
Мапа
Містьскый уряд
Вебова сторінка http://gpmrada.gov.ua

OSM:17778380;

Гуляйпо́ле (укр. Гуляйполе, рос. Гуляйполе) — варош у Пологовському районови, Запорізька область, Украйина.

Варош Гуляйполе є у 98 км уд областного центра (автопутями Н08Т 0814) и 26 км уд районного центра, у долині рікы Гайчул (назва рікы етимолоґізує ся из тюркськых языкӯв — гай «слободный» + чул «степ»),[2] выше за течов на далині 3,5 км є село Марфопӯль, ниже за течією на далині 1,5 км є село Зеленоє. Майблизка желізнична станція — Гуляйполе (у 9 км). На северови Пологӯвськый район межить из Синельниковськым районом Дніпропетровськой области, на выходови — из Донецькыв.

Село Гуляйполе основано у 1770-ых роках на бывшых землях Кальміуської паланкы Вольностей вӯйська Запорозького низового у контексті політикы Російськой Рішы по залюдненю и освоєню завоёваных запорозькых земиль.[3]

У 1785. році правліня Катеринославського намістництва обязало Новомосковськый земськый суд основати и обладити пиля Гайчура при балці Калмычкі державну воєнну слободу Гуляйполе. Тверджіня уддільных краёзнавцю̄в за тото, што назву населеному пунктови дали переселенці из міста Гуляйпӯль (часть нынішнёго Новомиргорода — районного центра Кіровоградьской области), не удержує жадної критикы и ґрунтує ся хыба на догадках. Ныні же, достеменно изнамо и пудтверджено архівными даными, што перві поселенці прибыли до новосотвореного населеного пункта из території Стародубщины, а пак Киёвщины, Чернігӯвщины, Полтавщины и Слобожанщины.[4] Поселеня традиціонно ділило ся на сотні — адміністративно-територіалні єдениці. Так заселяли ся Подоляньска, Піщаньска, Гуряньска, Вербовська, Бочаньска, Харсуньска а потӯм и Польска сотні. У 1794. році поселеня мало 150 дворӯв.[5]

У 1797. році построєно деривляну православну цирьков «Воздвижения Честного и Животворящого Христа Господнёго», а Гуляйполе стає волостным центром Александровського уїзда Катеринославськой ґубернії.[6]

Жытелі края активно занимали ся земледілством и скотарьством. Розвивала ся торговля. У 1859. році у Гуляйполёви одбыв ся ярмарок. Фунґовало бӯлше пӯвсотни торговельних пудприємств из общым обігом 1 млн рублю̄в. Въедно из ними было великоє число торговельных лавок. Торговля способствовала приплывови обывательства. Кідь у 1810. році туй проживало 1852. особ, та у 1859. році — ужек 2521 особа.[7]

У пореформный період у Гуляйполёви промышленні пудприємства взникали єден за єдным. У 1882 році зачав фунґовати завод сільськоґаздӯвськых машин пудприємця Кріґера. Через 10 рокӯв щи єден такый завод и паровый млин удкрыв капіталіст Кернер. Обадва заводы упускали жниварькы, конні молотарькы, січкарні и т.д. Великый паровый млин мав и поміщик Шредер. У слідувущі рокы стали робити обозный и винокурный заводы, пару олӯйниць, торговельні склады. У селі робили 18 бовтӯв, торговлёв занимало ся близко трёх десяткӯв купцю̄в.[8] У 1898. році поблизь проклали желізницю Чаплине — Бердяньск, што сприятливо позначило ся на економічному розвитю села.[9]

Из середины XIX. – зачатка XX. стороча село Гуляйполе стає торгово-промисловым варошом. У 1913. році туй проживало 16 150 особ. осіб.[9]

Гуляйпӯльскый краёзнавчый музей.

Из 1884. року и аж до Первой світовой войны через кажді три рокы у Гуляйполёви одбывали ся земські выставкы-аукціоны сільськоґаздӯвської тай промысловой продукції.[9]

Шырокого розгласа добыло Гуляйполе пуд час Гражданьской войны у Росії. Иппен туй у 1919–1921 роках містив ся осередок махновського кываня. Туй де родив ся и урӯс Нестор Махно. У 1919–1921 роках было столицёв Вольной території.[10]

Пуд час Голодомора 1932–1933. рокӯв умерло маймало 108 жытелю̄в вароша.[11]

Статус вароша — из 1938. року.[12]

5. окто̄вбра 1941. року унаслідок Німицького наступа РСЧК покинули варош. Осінёв 1943. року РСЧК вернули ся у Гуляйполе.[13]

19. юла 2020. року, у резултатови адміністративно-територіалноц реформы и ліквідації Гуляйпӯльского района, варош вошов у состав Пологӯвського района.[14]

Російсько-украйиньска война

[едітовати | едітовати жрідло]
Хыжа пӯсля російського обстріла 30 юна 2022 року

2. марца 2022. року у варошови повнӯстю пропали світло, вода. Приблизно через місяць зник газ. На нынішньый момент газ, вода, електроенерґія так и не появили ся. Тото одбыло ся унаслідок окупації ВС РФ Пологӯв.[15]

22. юна 2022. року унаслідок обстріла ВС РФ быв пошкодженый паровый млин «Надія», построєный у 1894. році.[16]

На зачатку 2024. року у варошови лишило ся бӯлше пӯдрога тысячі жытелю̄в. У основі тото старші люди, які не хочуть лишати хоть и знищеный и побитый, но рӯдный варош.[17]

  • ВАТ «Сільмаш».
  • ЗАТ «Аграрний дім».
  • Гуляйпӯльскый машиностроительный завод.
  • ЗАТ «Гуляйпільський сирзавод».
  • Гуляйпӯльскый елеватор.
  • Гуляйпӯльскый завод лакокрасочных уробӯв, ТОВ.
  • Гуляйпӯльскый варавтодор.

На 2025. рӯк живе 1 000 людий.[18]

У селі на 2001. рӯк живе 17 077 людий, из них:[19]

Націоналнӯсть Процент
украйинці 93.71%
русы 5.45%
білорусы 0.23%
армяне 0.15%
инні/не указали 0.46%

Памняткы и култура

[едітовати | едітовати жрідло]
МахноФест (2006)

Центр вароша составлять історичный архітектурный ансамбль строёк, які осячені історичными дійствамм, зъязаными из революціонныв діяльностёв вождя селянського анархістського кываня на югови Украйины (1918–1921) Нестора Махна.[21][22]

За махновщину, изнамых землякӯв тай етноґрафію края мож дознати ся из експозиції Гуляйпӯльского краёзнавчого музея.[23]

Из 2006. по 2009. рокы у Гуляйполёви у кӯнци авґуста одбшвав ся каждорӯчный музыкално-літературный фестиваль «День Незалежності з Махном» (МахноФест).[24]

6. новембра 2018. року у Гуляйполёви голосно и творчо удпраздновали 130-роковину уд дня рождіня изнамого народного лідера, украйиньского революціонера Нестора Махна.[25]

Єдныв из майузначных строёк и історичных памняток вароша рахує ся 130-рӯчный паровый млин «Надія»,[кым?] построєный у 1894. році купцём ІІ. ґілдії Самсоном Йосиповичеч Саксаґаньскым. Купець уклав у стройку величезні гроші и даже заліз у довгы. Величезный паровый двигун купили в Анґлії. У 1907. році Самсон Саксаґанськый продав млин менонітови Давыдови Шредерови. Фактично млин став и первыв електростанціёв Гуляйполя, бо у 1912. році при нёму улкрыла ся централна електростанція вароша.[26][27]

17. фебруара 2023. року унаслідок російськых обстрілӯв будову было знищено.[28][29]

  1. "Запускають по місту понад 20 КАБів на день": у Гуляйполі залишаються менше ніж 150 людей, триває евакуація — Ярмак
  2. Гуляйполе — столиця степів Архівовано 15 листопада 2009. на Запорізький обласний містотуристично-інформаційний центр Архівовано 15 листопада 2010.
  3. Кушніренко І. К., Жилінський В. І. (2008). Гуляйполе: Історико-краєзнавчий нарис. Запоріжжя: Дніпровський металург. ISBN 978-966-2962-47-2. 
  4. Гуляйполе — Інформаційно-пізнавальний сайт. Запорізька область у складі УРСР (на основі видання «Історія міст і сіл Української РСР»). http://imsu-zaporizhzhya.com/mista-i-sela-zaporizkoi-oblasti/gulyajpilskij-rajon/gulyajpole.html. [перевірено 2024-03-27]. 
  5. Кушніренко І., Жилінський В. (2009). Гуляйпільщина: сторінки історії. Запоріжжя: Дніпровський металург. 
  6. Макаревский Ф. (1880). Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской Епархии: Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия. Екатеринослав. с. 1036–1038. 
  7. Центральный Статистическій Комитет (1886). Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. Санкт-Петербург. 
  8. Місто Гуляйполе: онлайн путівник. Inclusive Travels in Ukraine. https://travels.in.ua/ru-RU/locality/29316. [перевірено 2024-03-27]. 
  9. 9,0 9,1 9,2 Гуляйполе. Велика українська енциклопедія. Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво». https://vue.gov.ua/Гуляйполе. [перевірено 2024-03-27]. 
  10. Верстюк В. Ф. (1991). Махновщина: селянський повстанський рух на Україні (1918—1921 рр.). Київ: Наукова думка. ISBN 5-12-002032-1. 
  11. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Запорізька область. Запоріжжя: Дике Поле. 2008. с. 123. ISBN 978-966-2962-47-2. 
  12. Історія та сучасність: Гуляйполе. ВГО «Країна». https://vgo-kraina.org/catalog/layer/istoriya-ta-suchastnist-4. [перевірено 2024-03-27]. 
  13. Кушніренко І. К., Жилінський В. І. (2006). Гуляйполе. Енциклопедія Сучасної України. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. https://esu.com.ua/article-24638. [перевірено 2024-03-27]. 
  14. Постанова Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів». Верховна Рада України. 2020-07-17. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/807-20#Text. 
  15. У Гуляйполі та прилеглих селах через обстріли перебито мережі: люди без світла і води. Радіо Свобода. 2022-03-03. https://www.radiosvoboda.org/a/news-zaporizhzhia-hulyaipole-elektroenerhia/31732684.html. 
  16. У Гуляйполі через обстріли окупантів пошкоджена будівля млину, побудованого наприкінці XIX століття. Перший Запорізький. 2022-06-23. http://1news.zp.ua/u-gulyajpoli-cherez-obstril-okupantiv-poshkodzhena-budivlya-mlinu-pobudovanogo-naprikinczi-xix-stolittya/. 
  17. Росія навмисно знищує місто на Запоріжжі: як виживають місцеві. ТСН. 2024-02-14. https://tsn.ua/exclusive/rosiya-navmisno-stiraye-misto-na-zaporizhzhi-yak-vizhivayut-miscevi-i-scho-voni-kazhut-foto-video-2513755.html. 
  18. https://suspilne.media/amp/zaporizhzhia/953907-hocetsa-tisi-ta-sob-ne-strilali-ak-za-tri-roki-povnomasstabnoi-vijni-zminilosa-prifrontove-gulajpole-na-zaporizzi/
  19. Кушніренко І. К., Жилінський В. І. (2006). Гуляйполе. Енциклопедія Сучасної України. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. https://esu.com.ua/article-24638. [перевірено 2024-03-27]. 
  20. (по uk-UA) Щоденник Павла Дерев'янка Ч.1/5 1899-1917 роки Запорізька «Просвіта» - видатні та завзяті -, https://www.youtube.com/watch?v=f2rAHTvpdwY, [перевірено 2023-11-23] 
  21. «Руйнування жахливі та великі»: Експерт розповів про історичні будівлі в Гуляйполі, пошкоджені внаслідок агресії РФ. Суспільне Новини. 2022-06-29. https://suspilne.media/zaporizhzhia/255169-rujnuvanna-zahlivi-ta-veliki-ekspert-rozpoviv-pro-istoricni-budivli-v-gulajpoli-poskodzeni-vnaslidok-agresii-rf/. 
  22. Що подивитись у Гуляйполі: Махно та купа пам'яток. Україна Інкогніта. https://ukrainaincognita.com/zaporizka-oblast/gulyaipilskyi-r-n/gulyaipole/gulyaipole-makhno-ta-kupa-pamyatok. [перевірено 2024-03-27]. 
  23. Гуляйпільський краєзнавчий музей. Discover.ua. https://discover.ua/locations/gulyajpilskij-kraeznavchij-muzej. [перевірено 2024-03-27]. 
  24. У Гуляйполі відкрили фестиваль «День Незалежності з Махном». Радіо Свобода. 2006-08-24. https://www.radiosvoboda.org/a/950274.html. 
  25. У Гуляйполі гучно відсвяткували річницю від дня народження Нестора Махно Архівовано 10 грудня 2018. // tv5.zp.ua, 2018-11-06
  26. Росія нищить культурну спадщину України. Розповідаємо про 5 пам'яток на Запоріжжі (по uk). О, Море.Сity. https://omore.city/articles/353694/rosiya-nischit-kulturnu-spadschinu-ukraini-skilki-zrujnovano-na-zaporizhzhi. [перевірено 2024-04-30]. 
  27. Паровий млин та перша електростанція — росіяни зруйнували одну з головних пам'яток Гуляйполя. ZPRZ.CITY. 2024-02-17. https://zprz.city/news/view/parovij-mlin-ta-persha-elektrostantsiya-rosiyani-zrujnuvali-odnu-z-golovnih-pam-ta-039-yatok-gulyajpolya-foto. 
  28. У Гуляйполі зруйновано старовинний паровий млин, котрому майже 130 років. Гуляйполе.City. 2023-02-18. https://gylyajpole.city/articles/266205/u-gulyajpoli-zrujnovano-starovinnij-parovij-mlin-kotrimu-majzhe-130-rokiv. 
  29. Російська армія зруйнувала архітектурний шедевр Гуляйполя, якому 130 років. 061.ua. 2024-02-20. https://www.061.ua/news/3736260/rosijska-armia-zrujnuvala-arhitekturnij-sedevr-gulajpola-akomu-130-rokiv. 
  • Скляренко Є. М. Гуляйполе Архівовано 2 лютого 2017. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 252. — ISBN 966-00-0405-2.
  • Л. Ф. Приходько. Гуляйполе Архівовано 2 лютого 2017. // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.