Перейти до вмісту

Гвузд

Зо сторінкы Вікіпедія
Гвузд, клинець

Металовый гвузд
КласифікаціяКапча
Хоснує ся наДерево, ґіпсокартон, бетон

Гвузд, кли́нець[1] — малый продовговатый предмет, острый на єдному кунци тай плыскый на другому, котрый ся чинит головно из метала и хоснує ся на прикапчованя предметув єден ид другому. Майчасто гвуздьом ся капчавут уєдно дарабы дерева, айбо хоснувут го и з пластиком, ґіпсокартоном, каміньом, бетоном. Гвуздя ся майбулше чинит из стали, айбо годно быти выроблено из нержавівучої стали, желіза, міди, алумінія, бронзы.[2]

Клинці типово забивавут у матеріал клепачом авадь спеціалнов піштольов. Они держат матеріалы врокаши через тертя за осьовым напрямліньом и напружіня зсува. Остря гвоздув пораз загинавут набук по забиваньови, обы они ся не вытігали.

Клинці мавут три елементы: май шырокый плыскый конець (головку); стыржень, котрый годен быти ціліндричным, конічным авадь паралелепіпедным; и острый конець (жало).

Історія и технікы выробленя

[едітовати | едітовати жрідло]
Кованоє гвуздя ХІІ–XV. стороч, експонаты музея історії Трускавця

Історія клинця ся условно ділит на три періоды:

  • ручного кованя (уд правіка по 19. стороча);
  • різаных клинцюв (дас 1800–1914);
  • дровтяных клинцюв (дас 1860–теперь).

Ручноє кованя

[едітовати | едітовати жрідло]

У ручному кованьови гвоздикув, ковач чинит из желіза продовговатый дровтик, котрый ся зужує на кунци, кладе го у желізну мінту из малыми дірками у нюй. Май шырокый конець дровтика ся не стає удну мінты, и ковач бє по нюм клепачом, позад чого тот конець ся розплюскує и стає головков клинця.

Біблія має шор референцій на хоснованя гвоздув, у тум числі: історію за Яел (Яіл), жону Гебера, у Книзі Судий, котра забиват клинець (авадь палатковый кул) у голосницю сплячого канаанського воєводы;[3] добытя царьом Давыдом желіза на клинця про тото, што пак стало Храмом царя Соломона;[4] тай у розпятьови Исуса Христа на хресті.

Римляне шыроко хосновали клинцята. Римська армія наприклад лишила по собі сім тон клинцюв, кой ся у 86–87. роках н. е. пушла гет из фортеці Інхтутіл у Пертшырі, Шкоція; у середині 20. стороча сер Іен Річмонд правив розкопкы на місті тай найшов величезну яму, у котруй были 875,000 желізных клинцюв — римляне спрятали їх, обы тоты не трафили до рук каледонцюв, котрі бы їх переплавили на зброю.[5]

До дас 1800. року гвуздя ся сохтовало чинити вручну — тото чинив клинка́рь вадь гвуздя́рь — пораз уєдно из спеціалными робочыми, котрі нарізали желізні удливкы на потрібну довготу, обы ковачі могли з нима нарабляти.

У часы Америцької револуції Анґлія была майвеликым выробником клинцюв у світі.[6] Гвуздя было дорогоє тай рідкоє у Америцькых колоніях, позад чого пораз ся палили завхабені хыжі, обы з попелу мож было зобрати клинця;[7] у Вірджінії тото стало таков великов проблемов, ож там Комора Бірґерув (анґл. House of Burgesses) удала закон, подля котрого ся заказовало палити свою хыжу при переході на новоє місто, а вмісто того власникам ся удавало такоє число гвоздикув, якоє они ухосновали на ставбу тої хыжі.[8][9] Файты часто мали міста на выробляня гвоздув на свойих обыстях; у пудлу годину вадь уночи ціла фамілія могла чинити гвуздя на своє хоснованя вадь про далшый бартер.

Різані клинці

[едітовати | едітовати жрідло]

Нарізавучый млин, котрый ся появив у Анґлії у 1590. році, упростив выробленя дровтув на клинцята, айбо реална перва провба механізовати процес ся стала межи 1790. и 1820. роками, зачатково у Анґлії тай Споєных Штатах, кой ся вынаходили ушылиякі машины на автоматизацію тай ускореня клинкарьського процеса из удливкув желіза. У Швеції на зачатку 1700. рокув Крістофер Полгем учинив машину на нарізаня гвоздув на своюй автоматизовануй фабриці.[10] Тоты клинці ся знали ги різані позад того, ож они ся чинили нарізаньом желізных удливкув на стыржні, а позад свого приблизно прямокутного переріза їх ищи кликали квадратными.

У США запатентовав процес нарізаня клинцюв Джейкоб Перкінз у рокови 1795; у Анґлії тото вчинив Джозеф Даєр, котрый наштімовав выробництво у Бырмінґемови. Гвуздя ся нарізало из листув желіза так, обы волокна желіза ишли поздовж гвоздовых стыржнюв. Бырмінґемська клинцьова індустрія ся пак розвивала далші декады и досягнула свого піка у 1860. роках, по чому пушла на спад позад конкуренції из дровтяным гвуздьом, айбо продовжила ся по зачаткови Первої світової войны.[11]

Дровтяні клинці

[едітовати | едітовати жрідло]

Дровтяноє гвуздя ся формує из дровта. Обычно дровт ся проводит через серію мінт, обы быв дакотрого потрібного діаметра, а пак ся ріже на курті стыржні, из котрых ся чинят клинці. Острі кунці гвоздикув ся нарізавут лезами, а головкы формувут пуд высокым тиском. До зачатку 20. стороча процес выробліня гвоздув став практично цілком автоматизованый; машины могли скоро продуковати читаві обсягы недорогых клинцюв почти без вмішаня чоловіка.[12]

Подля єдної из верзій, технолоґія дровтяных клинцюв была унайдена у Франції на зачаткови 19. стороча; Шарль Фремон наводит французькі патенты на неї зачинавучи 1806. роком и кунчавучи 1825.[13] Французькоє походжіня ся указує и на традиції у поєдных языках называти дровтяні клинці „французькыми“ (анґл. French nails, фр. pointes de Paris).[14]

Из появов дешевых дровтяных клинцюв, хоснованя кованых уручну дуже скоро упало, и май помалі ся зачали удказовати уд різаных. У 1892. році у США ся чинило булше стальных дровтяных гвоздикув ги різаных.[жрідло?] У рокови 1913, 90% выробленых у Штатах гвоздув были дровтяні.[15] Клинці перестали быти рідкыми тай дорогыми, и стали масово ся вырабляти. У сучасности практично вшыткі гвозды ся чинят из дровта.

Удкликованя

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. ↑ rueportal - русинськый інформачный портал / Мапа 235. https://jazyk.rueportal.eu/mapy/235. 
  2. ↑ Nail (fastener). Encyclopædia Britannica. https://www.britannica.com/technology/nail-fastener. [перевірено 14.07.2025]. 
  3. ↑ Bible, Judges 4:21: "Then Jael Heber's wife took a nail of the tent, and took a hammer in her hand, and went softly unto him, and smote the nail into his temples, and fastened it into the ground: for he was fast asleep and weary. So he died."
  4. ↑ Bible, 1 Chronicles 22:3: "And David prepared iron in abundance for the nails for the doors of the gates, and for the joinings; and brass in abundance without weight[.]
  5. ↑ LeFever, Gregory (2008), Forged and Cut Iron Nails (по en), Early American Life (Early American Life) (June 2008): 62, https://www.gregorylefever.com/pdfs/Early%20Nails%202.pdf, "In fact, the Romans were the earliest mass producers of nails, a fact demonstrated on an extraordinary scale at the site of Inchtuthil, a Roman fortress near Dunkeld, Scotland. The fort was constructed in 83 A.D., occupied for three of four years, and then vacated. When Sir Ian Richmond excavated the site in the mid-20th Century, he eventually found a large pit containing 875,000 iron nails. Roman troops, upon their departure from the fort, had concealed the nails to deprive the Caledonians use of them, fearing the Highlanders would melt them down into weapons. Although the remains of Inchtuthil had been explored since the 1700s, the hidden pit of nails remained undisturbed until 1961." 
  6. ↑ Wenkart, Michael (2014). 50 scientific discoveries that changed the world. Books on Demand. p. 221. ISBN 978-3735724991. 
  7. ↑ Temin, Peter (1964). Iron and Steel in Nineteenth-Century America: An Economic Inquiry. M.I.T. Press. p. 42 web. ISBN 9780262200035. https://archive.org/details/ironsteelinninet00pete/page/42/mode/2up. 
  8. ↑ The Blacksmith in Colonial Virginia. http://research.history.org/DigitalLibrary/View/index.cfm?doc=ResearchReports%5CRR0022.xml#n214. 
  9. ↑ LeFever, Gregory (2008), Forged and Cut Iron Nails (по en), Early American Life (Early American Life) (June 2008): 60, https://www.gregorylefever.com/pdfs/Early%20Nails%202.pdf, "In 17-th-Century America nails were so tenacious—and precious—that by 1645 the Virginia House of Burgesses had outlawed the arson of vacated plantations, instead granting former owners a quantity of nails equivalent to what had been used to construct the buildings." 
  10. ↑ Teknologföreningen, Svenska (1963). Christopher Polhem, the Father of Swedish Technology. https://books.google.com/books?id=-pgrAAAAMAAJ&q=Nailsmith. 
  11. ↑ G. Sjögren (2013), The rise and decline of the Birmingham cut-nail trade, c. 1811–1914, Midland History 38 (1): 36–57, doi:10.1179/0047729X13Z.00000000016 
  12. ↑ "A New English Nail Machine". Hardware. 7 Feb 1890. Retrieved 19 April 2013.
  13. ↑ Fremont, Charles; Société pour l’Encouragement de l’Industrie Nationale (1912). Le clou. Paris: Typographie Philippe Renouard. p. 366. https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k67883m.texteImage. 
  14. ↑ Priess, Peter (1973) (по en), Wire Nails in North America, V, Association for Preservation Technology International (APT), p. 87, https://www.jstor.org/stable/1493446, [перевірено 14.07.2025] 
  15. ↑ LeFever, Gregory (2008), Forged and Cut Iron Nails (по en), Early American Life (Early American Life) (June 2008): 66, https://www.gregorylefever.com/pdfs/Early%20Nails%202.pdf, "By 1913, 90 percent of the [U.S.]’s nails were steel wire." 
Обтримане з "https://rue.wikipedia.org/w/index.php?title=Гвузд&oldid=159163"