Візантійска імперія
| Візантійска імперія лат. Imperium Byzantinum ґрец. Βυζαντινή Αυτοκρατορία Выходоримска імперія лат. Imperium Romanum Orientale ґрец. Ανατολική Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία
| |||||||
География
| |||||||
Константінополь (330–663)
Сіракузы (663–669) Константінополь (669–1204) Нікая (1204–1261) Константінополь (1261–1453) | |||||||
| Обывательство | |||||||
Народностне зложѣня
|
|||||||
ґрецькый язык,[2] котрый быв домінантным языком од часу Александра Великого, і латиньскый язык (в роках 330 аж 620), ґрецькый язык (в роках 620 аж 1204 і 1261 аж 1453), сірьскый язык, коптьскый язык і т. д.
| |||||||
Римскый політеізм
Раннє хрістіанство, толероване по Міланьскім едіктї в роцї 313 Нікайске хрістіанство, штатне набоженство по Солуньскім едіктї в роцї 380 Православна церьков по схізмі в роцї 1054 | |||||||
| Державна организация | |||||||
Форма влады
|
Автокрація
волебна монархія | ||||||
Номізма, гіперпірон і т. д.
(візантійскы мінцы) | |||||||
Взник
|
Роздїлїня Римской імперії на Западноримску і Выходоримску імперії
| ||||||
Заник
|
|||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Візантíйска імпéрія,[3] знама ай як Выходори́мска імпéрія або Візáнтія[4] была продовжінём Римской імперії з центром в Константінополї в пізнїшій антіцї і середнёвіку. Пережыла подїї, котры в 5. сторочу до н. е. привели пад Западноримской імперії, і перебыла аж до паду Константінополю під надвладов Османьской імперії в роцї 1453. Понятя „Візантійска імперія“ было створено аж по єй занику; єй обывателї вжывали понятя „Римска імперія“ і называли ся „Ромаї“.
Почас першых стороч Римской імперії были западны провінції латинізованы, але выходны части сі заховали геленістічну културу. Конштантін I. (владав в роках 324–337) леґалізовав хрістіанство і пересунув головне місто до Константінополю. Теодосій I. (владав в роках 379–395) учінив з хрістіанства штатне набоженство і ґрецькый язык поступно замінив на латиньскый язык як урядный язык. Імперія прияла оборонну стратеґію і почас остатку своєй історії переходила повторюючіма ся ціклами упадку і ожывлїня.
Візантійска імперія досягла свій найвекшый розмах за влады Юстініана I. (владав в роках 527–565), котрый на куртый час знову покорив велику часть Італії і западного побережя Середнёземного моря. Около року 541 ся зачала морова епідемія і довготырваюча война з Перзіёв способила імперії фінанчны і воєньскы тяжкости, што привело к політічным і стратеґічным проблемом в наслїдуючіх десятьрочах. В 60. і 70. роках 7. стороча арабскы выбої поразили візантійскы полёвы армады в Сірії і Еґіптї, што вело к тырвалій стратї тых провінцій на хосен Рашідьского каліфату. В роцї 698 была Африка страчена на хосен Умаядьского каліфату, але імперія ся стабілізовала під владов Ізаврійской дінастії. Під владов Македоньской дінастії ся зась розросла і зажыла двасторочну ренесанцію. Потім період обчаньской войны і інвазії Селджуковцїв вели к стратї векшыны Малой Азії. Імперія ся обновила почас комненівского одроджіня і Константінополь зістав найвекшым і найбогатшым в Европі аж до 13. стороча.
Імперія была до великой міры розложена в роцї 1204 по спустошіню Константінополю почас четвертой хрестоносецькой выправы; єй колишнї теріторії были потім роздїлены на конкуренчны ґрецькы штаты і латиньскы кралёвства. Напрік конечному ожывлїню Константінополю в роцї 1261 мала обновена імперія почас своїх послїднїх двох сторочі лем реґіоналну міць. Єй оставаючі теріторії были потім анектованы Османами в серії воєн, котры ся одограли в 14. і 15. сторочу. Пад Константінополю до рук Османів в роцї 1453 значів конець імперії.
Референції
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ Treadgold, W. (1997). A History of the Byzantine State and Society. Stanford University Press; Mango, C. (Ed.). (2002). The Oxford History of Byzantium. Oxford University Press.
- ↑ Exemple de texte épigraphique en grec dans l'Empire romain d'Orient sous Trajan.
- ↑ Візантíйскый // Плїшкова, А., Копорова, К., Ябур, В. і кол. Правила русиньского правопису з ортоґрафічным і ґраматічным словником. – Пряшів: Пряшівска універзіта, 2019. ISBN 978-80-555-2323-1 – С. 92 https://www.unipo.sk/public/media/39244/FINAL-lexika%2008-06-2021_1.pdf
- ↑ Візáнтія // Плїшкова, А., Копорова, К., Ябур, В. і кол. Правила русиньского правопису з ортоґрафічным і ґраматічным словником. – Пряшів: Пряшівска універзіта, 2019. ISBN 978-80-555-2323-1 – С. 92 https://www.unipo.sk/public/media/39244/FINAL-lexika%2008-06-2021_1.pdf
Тота статя є затля „Стыржень“. Поможте Вікіпедії так, же єй доповните і росшырите.