Відео
Ві́део (від лат. video — никаю, виджу) — електронна технолоґія формованя, записаня, обробкы, передаваня, стирьханя і відыграня кываючого образчика, заложена на прінціпах телевізії, такый же аудіовізуалноє відыграня, записаноє на фізичному носителёви (відеокасетї, відеодіскови і так дале).
Відеоза́пис — електронна технолоґія записа візуалної інформації, поданої у формі відеосіґнала авадь діґіталового потока відеоданных, на фізичный носитель з цїлёв триманя сёї інформації і возмогы наслїдного відиграня і відтвореня на екранови. Резултатом відеозаписа сут відеоґрама авадь відеофоноґрама.
Історія
[едітовати | едітовати жрідло]
Першов (неелектроннов) технолоґіёв відеозаписа быв кінематоґраф. Пак появила ся телевізія. Ёго розвиваня выладило до появленя відеозаписа, первотно на маґнетный пантлик на шпулях. У 1976 роцї компанія JVC зачала выпущати відеокасеты у форматови VHS, котрый до 1984 року став основным у бытовому відео[1].
В 1996 роцї появила ся технолоґія DVD, т.є носитель інформації, учиненый у формі діска, на стирьханя всякої інформації (не лем відео) уже в діґіталній подобі. Діґіталный сіґнал,на роздїл від аналоґового, мож перезаписовати безмала кілько хочеш раз із малым затраченям якости. Діґіталноє відео годно тримати ся і передавати ся у подобі файлів на всякых носителях[2].
На зачатку 1990. років діґіталноє відео мож было відігровати на персоналных компютерах. Раз через малу моготу процесорів якость была нефайна[3], но коли компютерна техника досягла даякого рівня, розвиваня Інтернета привело до популарности онлайнового відео; популярность набыли відеоплатформы, такі ги YouTube, якый ся появив у 2005 роцї[4].
Характерістикы відеосіґнала
[едітовати | едітовати жрідло]Кількость кадрів у секунду (FPS) — се число некываючых ся образчиків, що за шором міняют ся єдно за другым вплынї єдної секунды відеоматеріала, учинюючи ефект кываня обєктів на екранови. Чим більша частота кадрів на секунду, тым май плавным і природным бде відїти ся кываня. Мінімалный указовач, за котрым кываня бде схаповати ся єдным цїлым — приблизно 10 кадрів на секунду (се значеня індівідуалноє для каждого чилядника). У традіційному плїнковому кінематоґрафі хоснує ся частота 24 кадры на секунду. Сістемы телевізії PAL і SECAM хоснуют 25 кадрів на секунду (анґл. 25 fps авадь 25 Герц), а сістема NTSC хоснує 29,97 кадры на секунду. Компютерні діґіталні відеоматеріалы файної якости, як правило, хоснуют частоту 30 кадрів на секунду[5]. Вирьхня ґраниця ліґотаня, що схапує ся людськым мозґом, є 39-42 Герца. Даякі типирїшнї професіоналні камеры годнї філмовати з частотов до 120 кадрів на секунду[6].
Зазначкы
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ https://unwritten-record.blogs.archives.gov/2013/06/25/film-preservation-101-whats-the-difference-between-a-film-and-a-video/ (по Анґл.)
- ↑ История развития видеоформатов (по Рос.). Архівна копія з оріґінала зроблена 2024-03-14. https://web.archive.org/web/20240314101123/https://habr.com/ru/articles/409073/.
- ↑ История появления видео на ПК (по рос.). Архівна копія з оріґінала зроблена 2024-05-22. https://web.archive.org/web/20240522093037/https://www.malbred.com/uroki/istoriya-poyavleniya-video-na-pk.html. [перевірено 2024-03-14].
- ↑ Цифровое видео как новое Интернет-безумие (на Рос.). Архівна копія з оріґінала зроблена 2024-03-14. https://web.archive.org/web/20240314101124/https://compress.ru/article.aspx?id=17272. [перевірено 2024-03-14].
- ↑ Ci.uky.edu
- ↑ cloudinary.com
Одкликаня
[едітовати | едітовати жрідло]- https://www.hidefnj.com/video (по Анґлійцькы)