Перейти до вмісту

Вышньолужіцкый язык

Матеріал з Вікіпедії

Вышньолу́жіцкий язык (самоназваня: hornjoserbšćina) є один з двох лужіцькых словяньскых языків (Лужіцькосерьбска пôдґрупа), котры ся хоснують на теріторії Нїмецька, передовшыткым в штатї Сасько. Належыть до западославяньской языковой ґрупы і є найвеце подобный польскому і словеньскому языку.

Вышньолужіцькый язык є материньскым або другым языком про часть народа Лужіцькых Сербів, автохтонного славяньского етнікума, котрый жыє в околиці міст як Будишин (Bautzen), Каменц і Лоза (Lohsa) на юговыході Нїмецька. Є штандардізованый, має властну граматіку, орфоґрафію і літературну традицію.

Характерістіка

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Языкова ґрупа: западослaвяньска
  • Писмо: латиньскый алфавіт з діакрітков
  • Статус: меншыновый язык у Нїмецьку, хороненый законом
  • Носителї: приблизно 10 000 – 15 000 (одгад)

Статус і охорона

[едітовати | едітовати жрідло]

Вышньолужіцькый язык є формално признаный як 'меншыновый язык у Нїмецьку і є хороненый в рамках Европской харты реґіоналных або меншыновых языків. Ужываный є в школах, медіях (напр. Serbske Nowiny), у културі і церковным жывотї.

Історія і література

[едітовати | едітовати жрідло]

Початкы писаной традиції вышньолужіцького языка сягать до 16. столітя, коли під впливом реформації почали быти переводжованы реліґійны тексты до языка містных Лужіцкых Сербів. Першым важным памятником суть роботы Михала Френцля (Michał Frencel)(1628–1706), якый быв протестантскым пастором у селі Будестеці (Großpostwitz) у Верхній Лужіцї. Він переклав Новий Завіт до вышньолужіцкого языка, і тот переклад быв публікованій його сином Абрагамом Френцелом у року 1706 у Жытаві (Zittau). Тот переклад став основов про літературный язык вышньолужіцькых євангеликів і быв включеный до повной Біблії, котра была выдана в Будишині у р. 1728.

Вышньолужіцька література включать поезію, прозу, драму і реліґійны тексты. В 20. столітю ся літературна творба далше розвивала, а по Другій світовій войні, особливо в часах НДР, была вышньолужіцька література підпорована і інштитуціоналні — напр. через діяльність Домы сербской културы. І днес існує творча сцена з молодшыма авторами, як і выданя періодиків і книжок.