Перейти до вмісту

Вирьхня Хортиця

Матеріал з Вікіпедія

Ви́рьхня Хо́ртиця — варощик у правобережнӯв части вароша Запорӯжя, бывша німицька колонія. У 1969 році варощик Вирьхня Хортиця припоєна у состав вароша Запорӯжя. Межить из Осипенковськым мікрорайоном и находить ся над ріков Вирьхня Хортиця, авадь Вышня (Вирьхня) Хортиця, што паде у річище у районови Вырвы.

історична місцевість, селище міського типу
Вирьхня Хортиця
Верхня Хортиця
47°51'41,47"N, 35°0'41,87"E
Держава Україна
Админединка Запоріжя, Запорізький район, Вільнянський район
• Запорізька міська громада, Запорізька міська рада, Запорізька округа, Катеринославська губернія, Запорізька губернія, Катеринославська губернія
Админцентр дляХортицька волость, Запорізький район
Основан1790
Первое упоминание1594
Прежние названияВерхняя Хортица
Официальный язык[[Украйиньскый язык]]
Население~5000 человек (2001)
АгломерацияЗапорӯзька
Национальный составУкрайинці и Русы
ЭтнохоронимВирьхнё-Хортичане

Вышня Хортиця — містна назва містности, ге и сусідня Выщетарасовка, но май шырена у варошови назва — Вирьхня Хортиця[1].

За происхождіня назвы Хортиця історикы сважавуть ся и по ныні. Єдны кажуть што, у назві є ираньскый ґеоґрафічный термін хор — невелика ріка, усохлоє русло, а інші гадають, що назва походить уд Бога сонця Хорса, якому поклоняли ся славяне. Є иппен верзія, што назва происходить уд слова орта, якоє означать што «находить ся посередині», а Хортиця якраз находить ся посереґ Дніпра.

А иппен назвы самых Вирьхнёй тай Нижнёй Хортици, майжек, дали рікы, по тверджіням історикӯв. Напротив острова Хортиця є три правобережні рікы: Вирьрхня, Серидня тай Нижня. И у єднӯв из записок уд 1594 року указано: «три рікы, усі звуть ся Хортиця, и назву тоту они передали обом островам». Кідь віровати сю̄в верзії, та варощик Вирьхня Хортиця одержав назву на честь єдноименной рікы.

Основаный варощик ге менонітьска колонія у 1790 році за приказом Ґриґорія Потёмкіна. На юг уд менонітьской колонії Хортиця вздовж рікы Канцуровка была німицька колонія Розенталь, авадь Канцуровка, назва якої сохранила ся у назві желізничной станції[2].

Давно быв адміністративным центром Хортицькой волости Катеринославского уїзда.

Хыжа Катарины Валмана (ул. Розенталь, 7)

Станом на 1886 рӯк у Вирьхню̄в Хортици налічовало ся 977 людий, 102 домогосподарств, молитовний будинок, 2 школи, арештантьскый двӯр, 9 лавок, 2 машинні фабрикы, ливарьный завод, машинный завод, красочный завод, ґолесный завод, пивоварный завод, тиґляный завод, отель. За 3 версты — лісова пристань, за 15 верст — тиґляный завод.

По даным списованя 1897 року у варощикови жило уж 2046 особ (1053 чоловікӯв и 993 — жӯн), из якых 663 — православной віры, 1134 — протестанты.

На початку XX стороча туй сотворено первоє у Украйині и у Російськӯв ріші общество защитникӯв природы.

Незважаючи на свою назву, селище це розташоване зовсім не на островови Хортиця, а не правому берегови рікы Дніпро у єдноименной рікы. Иппен Вирьхня Хортиця стала первым населеным пунктом німцю̄в-менонітӯв у Придніпровськых степах, а потӯм упродовж пӯдрога стороча было центром их общины. Иппен німицькі колонії бо были зовсім невеликыми — по парі сотен людий, чим леш тота цифра увеличовала ся, часть людий ишла и основовала новоє поселеня дись поблизь. А того Вирьхня Хортиця из її почти тисячов чоловік обывательства углядала практично меґаполісом. Туй были дві школы, дивять бовтӯв, сталёварный завод, машинный завод, красительна фабрика, ґолесный завод, гончарьна майстерня, отель и даже тюрьма. Туй же організували і педагогічний институт, у якому паровали учителю̄в для німицькых шкӯл реґіона. Бӯлша часть сохранившых ся до нашых дню̄в німицькых «памняток» находять ся доста скупчено, у центрови варощика, якый, миже инным, у 1970-ых роках войшов у состав вароша Запорӯжя.

Меморіална дощка Хортицького общества охранителю̄в природы ґімназії № 81

Пуд час німицько-советьской во̄йны Вирьхня Хортиця даякый час было центром Хортицького ґебіта, Рейхскоміссаріата Украйина.

Сохранили ся історичні стройкы: замок Валмана, ґімназія № 81 — бывшый учительскый институт менонітӯв[3], чоловіча ґімназія и старовинный тиметӯв.

У севернӯв части Верхньої Хортиці по улици Герою̄в 37. батальёна находить ся майстарый у реґіонови Запорозькый 700-рӯчный дуб.

  • Липськый Микола Константинович — дириґент оркестра и композитор, заслуженый роботник културы.
  • Надеждин Андрій Михайлович (1963—2022) — малярь, исскуствознавець, педаґоґ.

Иппен позерайте

[едітовати | едітовати жрідло]