Перейти до вмісту

Вирьхня Хортиця

Зо сторінкы Вікіпедія

Ви́рьхня Хо́ртиця варощик у правобережнӯв части вароша Запорӯжя, бывша німицька колонія. У 1969 році варощик Вирьхня Хортиця припоєна у состав вароша Запорӯжя. Межить из Осипенковськым мікрорайоном и находить ся над ріков Вирьхня Хортиця, авадь Вышня (Вирьхня) Хортиця, што паде у річище у районови Вырвы.

Вирьхня Хортиця
47°51'41,47"N, 35°0'41,87"E
Держава Україна
Админединка Запоріжя, Запорізький район, Вільнянський район, Хортицька волость
 Запорізька міська громада, Запорізька міська рада, Запорізька округа, Катеринославська губернія, Запорізька губернія, Катеринославська губернія
Админцентр дляХортицька волость, Запорізький район
Основан1790
Прежние названияВерхняя Хортица
Официальный язык[[Украйиньскый язык]]
Население~5000 человек (2001)
АгломерацияЗапорӯзька
Национальный составУкрайинці и Русы

Вышня Хортиця — містна назва містности, ге и сусідня Выщетарасовка, но май шырена у варошови назва Вирьхня Хортиця[1].

За происхождіня назвы Хортиця історикы сважавуть ся и по ныні. Єдны кажуть што, у назві є ираньскый ґеоґрафічный термін хор — невелика ріка, усохлоє русло, а інші гадають, що назва походить уд Бога сонця Хорса, якому поклоняли ся славяне. Є иппен верзія, што назва происходить уд слова орта, якоє означать што «находить ся посередині», а Хортиця якраз находить ся посереґ Дніпра.

А иппен назвы самых Вирьхнёй тай Нижнёй Хортици, майжек, дали рікы, по тверджіням історикӯв. Напротив острова Хортиця є три правобережні рікы: Вирьрхня, Серидня тай Нижня. И у єднӯв из записок уд 1594 року указано: «три рікы, усі звуть ся Хортиця, и назву тоту они передали обом островам». Кідь віровати сю̄в верзії, та варощик Вирьхня Хортиця одержав назву на честь єдноименной рікы.

Основаный варощик ге менонітьска колонія у 1790 році за приказом Ґриґорія Потёмкіна. На юг уд менонітьской колонії Хортиця вздовж рікы Канцуровка была німицька колонія Розенталь, авадь Канцуровка, назва якої сохранила ся у назві желізничной станції[2].

Давно быв адміністративным центром Хортицькой волости Катеринославского уїзда.

Хыжа Катарины Валмана (ул. Розенталь, 7)

Станом на 1886 рӯк у Вирьхню̄в Хортици налічовало ся 977 людий, 102 домогосподарств, молитовний будинок, 2 школи, арештантьскый двӯр, 9 лавок, 2 машинні фабрикы, ливарьный завод, машинный завод, красочный завод, ґолесный завод, пивоварный завод, тиґляный завод, отель. За 3 версты — лісова пристань, за 15 верст — тиґляный завод.

По даным списованя 1897 року у варощикови жило уж 2046 особ (1053 чоловікӯв и 993 — жӯн), из якых 663 — православной віры, 1134 — протестанты.

На початку XX стороча туй сотворено первоє у Украйині и у Російськӯв ріші общество защитникӯв природы.

Незважаючи на свою назву, селище це розташоване зовсім не на островови Хортиця, а не правому берегови рікы Дніпро у єдноименной рікы. Иппен Вирьхня Хортиця стала первым населеным пунктом німцю̄в-менонітӯв у Придніпровськых степах, а потӯм упродовж пӯдрога стороча было центром их общины. Иппен німицькі колонії бо были зовсім невеликыми — по парі сотен людий, чим леш тота цифра увеличовала ся, часть людий ишла и основовала новоє поселеня дись поблизь. А того Вирьхня Хортиця из її почти тисячов чоловік обывательства углядала практично меґаполісом. Туй были дві школы, дивять бовтӯв, сталёварный завод, машинный завод, красительна фабрика, ґолесный завод, гончарьна майстерня, отель и даже тюрьма. Туй же організували і педагогічний институт, у якому паровали учителю̄в для німицькых шкӯл реґіона. Бӯлша часть сохранившых ся до нашых дню̄в німицькых «памняток» находять ся доста скупчено, у центрови варощика, якый, миже инным, у 1970-ых роках войшов у состав вароша Запорӯжя.

Меморіална дощка Хортицького общества охранителю̄в природы ґімназії № 81

Пуд час німицько-советьской во̄йны Вирьхня Хортиця даякый час было центром Хортицького ґебіта, Рейхскоміссаріата Украйина.

Сохранили ся історичні стройкы: замок Валмана, ґімназія 81 — бывшый учительскый институт менонітӯв[3], чоловіча ґімназія и старовинный тиметӯв.

У севернӯв части Верхньої Хортиці по улици Герою̄в 37. батальёна находить ся майстарый у реґіонови Запорозькый 700-рӯчный дуб.

  • Липськый Микола Константинович — дириґент оркестра и композитор, заслуженый роботник културы.
  • Надеждин Андрій Михайлович (1963—2022) — малярь, исскуствознавець, педаґоґ.

Иппен позерайте

[едітовати | едітовати жрідло]