Вацлав Гавел
| Вацлав Гавел | |
|---|---|
 Гавел у 1997. рокови | |
1. Президент Чеської республікы | |
| Во функции: | |
| 2. фебруара 1993 — 2. фебруара 2003 | |
| Премьер | Вацлав Клаус Йосеф Тошовськый Мілош Земан Владімір Шпідла |
| Предходник | посада вытворена |
| Наступник | Вацлав Клаус |
9. Президент Чехословакії | |
| Во функции: | |
| 29. децембра 1989 — 20. юлія 1992 | |
| Премьер | Марян Чалфа Ян Страськый |
| Предходник | Ґустав Гусак |
| Наступник | посада ліквідована |
| Уродив ся | 5. октовбра 1936 Прага, товды Чехословакія |
| Умер | 18. децембра 2011 Вылчіце, Чеська республіка |
| Alma mater | Чеськый технічный університет, Театралный факултет Академії музичных умінь у Празі |
| Политична партия | Občanské fórum |
| Отець | Вацлав М. Гавел |
| Мати | Божена Гавлова (рожд. Вавречкова) |
| Супруга | Олґа Шпліхалова (уд 1964; умерла 1996) Даґмар Вешкрнова (уд 1997) |
| Профессия | писатель, драматурґ, поет, режисер, політичный дисидент, філозоф, публіциста |
| Вѣра | непрактикувучый католик |
| Премии | Австрійська державна премія за европську літературу (1968) Erasmus Prize (1986) Премія Олофа Палма (1989) Премія мира німецькых книгарюв (1989) Премія Ґоттліба Дуттвайлера (1990) Орден Томаша Ґарриґа Масарика _BAR.svg){kind=small} I. ступеня (2003)Президентська медаль слободы Межинародна премія мира им. Магатмы Ґанді Філаделфійова медаль слободы Орден Канады Премія чотырьох слобод Премія амбасадора свідомости Премія Ганно Р. Елленбоґен |
| Подпис |  |
| https://www.vaclavhavel.cz | |
Ва́цлав Га́вел (чеськ. Václav Havel [ˈvaːtslav ˈɦavɛl] 
высловность; 5. октовбра 1936 – 18. децембра 2011) быв чеськый урядовець, писатель, поет, драматурґ и політичный дисидент. Гавел быв девятым и послідньым президентом Чехословакії уд 1989 по 1992, а пак першым президентом Чеської республікы уд 1993 по 2003. Ун быв першым демократично убратым президентом обох держав по падіню комуністичного режима. Кромі того Гавел ся знає як писатель за свої пєсы, есеї тай мемуары.
У свойих пєсах, наприклад „Празник у загороді“ (чеськ. Zahradní slavnost, 1963) тай „Голошіня“ (чеськ. Vyrozumění, 1965), Гавел хосновав абсурдистськый стиль на критику комуністичної системы. По участи у Празькуй яри тай трафляньови у чорный испис по інвазії Варшавського пакта у Чехословакію, ун став ищи май політично активный тай помуг закласти дакулко дисидентськых ініціатив, у тум числі „Хартію 77“ (чеськ. Charta 77) и „Комітет у бороненя несправедливо переслідованых“ (чеськ. Výbor na obranu nespravedlivě stíhaných). Його політична активность стала причинов сліженя за ним StB, державної секретної службы безпекы Чехословакії, и ун много раз быв політичным вязньом;[1] майдовгый його строк быв почти чотыри рокы, уд 1979 по 1983.
Його партія „Громадянськый форум“ (чеськ. Občanské fórum) мала велику роль у Баршоньовуй револуції 1989. року, котра здойняла комуністичный режим у Чехословакії. По сьому ун заняв президентськый пост, а потум быв переубратый наново по проголошіньови словацької независимости у рокови 1993.
Подакотрі його політичні рішеня тай опінії мали контраверзный характер удну крайины, наприклад: шырока амнестія вязнюв, посаженых при комуністичному режимі, позад котрої на слободу уйшли перед тым осужені за тяжкі злочины; убаченя перед судетськыма німцями за удношіня чехув до них и народноє угнаня по Другуй світовуй войні; його скептичну опінію за независимость Словакії; пудпору розміщеня миротворцюв НАТО у Юґославії у 1999. році тай інвазію США в Іраці у рокови 2003.[2][3] Пуд конець свої каденції Гавел быв май популарный за гатаром ги на Чехах.
По президентству продовжив свою громадську діятелность, запустивши такі ініціативы як „Пражська декларація за европську свідомість и комунізм“ (чеськ. Pražská deklarace o evropském svědomí a komunismu), фонд „VIZE 97“ тай каждоручну конференцію „Forum 2000“.
Гавлову політичну філозофію чинили назоры антиспожывацтва, гуманітаризма, енвайронменталізма, громадянського активізма тай прямої демократії.[4] Ун пудпоровав чеську Зелену партію уд 2004. року до свойої смерти. Дустав Президентську медаль слободы, Межинародну премію мира им. Магатмы Ґанді, Філаделфійову медаль слободы, Орден Канады, Премію чотырьох слобод, Премію амбасадора свідомости тай Премію Ганно Р. Елленбоґен. Межинародный аеропорт у Празі у 2012. рокови быв перейменованый на „Аеропорт Вацлава Гавла Прага“ (чеськ. Letiště Václava Havla Praha).
Жывотопис
[едітовати | едітовати жрідло]Вацлав Гавел ся родив у Празі у пудузятницькуй інтелектуалнуй файті Вацлава М. Гавла (1897–1979) и Божены Гавлової (рожд. Вавречкової; 1913–1970). Мав молодшого брата Ивана М. Гавла (1938–2021). Быв онуком чехословацького дипломата Гуґа Вавречкы тай ставбаря палаца Луцерна Вацлава Гавла.
Другу світову войну родина перечекала на самоті у своюй літнюй резиденції Гавлово коло села Ждярец у окресі Бырно-венков.[5] По услобожіньови Чехословакії у 1945. рокови ходив у елітный інтернат у Подєбрадах, котру у році 1950 ліквідовали.[6] Быв членом скаутського удділеня у осередкови Шіпка, мав тамкы кличку Хробак (чеськ. Chrobák).[7] Кой кунчив закладну ошколу, мав проблемы з выбором середньої ошколы позад свого „буржуазного“ походжіня. Зато у 1951. рокови пушов на хемічного лаборанта, а вечур ся учив у Середнюй общуй ошколі про робутникув на Штєпанськуй, 22.[8] 1954. року матуровав.[9][10]
Жерела
[едітовати | едітовати жрідло]- Žantovský, Michael (2014). Narozen v nepravou chvíli. Havel (1 ed.). Praha: Argo. pp. 564. ISBN 978-80-257-1213-9.
Референції
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ Barney, Timothy (2019-10-20), Václav Havel at the End of the Cold War: The Invention of Post-Communist Transition in the Address to U.S. Congress, February 21, 1990, Communication Quarterly 67 (5): 560–583, doi:10.1080/01463373.2019.1668444, ISSN 0146-3373, https://doi.org/10.1080/01463373.2019.1668444
- ↑ Petřík, Lukáš (2013-03-26). Havel nese odpovědnost za vraždění dětí. Poslankyně udeřila. OUR MEDIA. Parlamentní listy. http://www.parlamentnilisty.cz/zpravy/Havel-nese-odpovednost-za-vrazdeni-deti-Poslankyne-uderila-267059. [перевірено 2015-06-21].
- ↑ Tureček, Břetislav; Hromádka, Martin (2013-03-19). Česko nezůstalo při invazi do Iráku stranou. Zeman i Havel ji podpořili, Špidla odrazoval. Český rozhlas. http://www.rozhlas.cz/zpravy/politika/_zprava/cesko-nezustalo-pri-invazi-do-iraku-stranou-zeman-i-havel-ji-podporili-spidla-odrazoval--1189557. [перевірено 2015-06-21].
- ↑ Crain, Caleb (21 March 2012). "Havel's Specter: On Václav Havel". Retrieved 16 July 2014.
- ↑ Žantovský (2014), s. 30.
- ↑ Žantovský (2014), s. 38–42.
- ↑ Šmíd, Michal. Václav Havel (1936 – 2011). skautskyinstitut.cz. Архівна копія з оріґінала зроблена 2020-07-30. https://web.archive.org/web/20200730181941/https://www.skautskyinstitut.cz/stories/vaclav-havel-1936-2011/. [перевірено 2020-04-30].
- ↑ Žantovský (2014), s. 43.
- ↑ Prečan, Vilém. Chronologický přehled 1936 – srpen 1989 hlavních údajů o životě, literárním díle, kulturní a společenské aktivitě Václava Havla. vaclavhavel.cz. http://www.vaclavhavel.cz/?sec=2&id=1.
- ↑ Vlček, Tomáš. Václav Havel. Totalita.cz. http://www.totalita.cz/vysvetlivky/o_havelv.php.