Василь Гомоннай

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Гомоннай
BLANK.jpg
ФОТО
Чинность педагог, организатор школства
Уроджѣня децембра 11, 1920(1920-12-11)
Мѣсто роджѣня Барбово, Мукачовскый округ, Подкарпатска Русь, Чехословакия
Упокоеня cептембра 24, 2004 (83 р.)
Мѣсто смерти Ужгород, Закарпатска область, Украина
***

Васи́ль Васи́льович Гомонна́й, *11. децембра 1920, Барбово, Мукачовскый округ, Подкарпатска Русь, Чехословакия24. септембра 2004, Ужгород, Закарпатска область, Украинапедагог, професор, доктор педагогичных наук, заслуженый учитель Украины.[1][2][3]

Походжѣня и школы[едітовати | едітовати жрідло]

Походив зоз многодѣтной родины, де было 11 дѣти. Абсолвовав народну школу в Барбовѣ (1931), горожанку в Бѣлках (1936), Мукачовску державну учительску семинарию (1942).

Учительство и организация школства[едітовати | едітовати жрідло]

Учительовав в Тячовском округу, де по войнѣ активно включив ся до реорганизации школства подля совѣтской системы. В роках 1948–1955 быв ведучым Тячовского окружного оддѣла народной освѣты.[1]

В той добѣ были выставлены середны школы в Буштинѣ, Тересвѣ, Тереблѣ, Углѣ, Ольховцях, Ганичах, Усть-Чорной, Нересници ай вельо школ по малых оддаленых селах. За тоту роботу быв удостоеный титулы Заслуженый учитель УССР (1954). Екстерно зыскуе высокошколску диплому в Киевском педагогичном инштитутѣ им. М. Горького (1954). В року 1955 став на челѣ Закарпатского областного оддѣла народной освѣты, де под его проводом в роках 1955–1962 збудованы десяткы школ ай интернатных школ, як то: в Ужгородѣ, Перечинѣ, Свалявѣ, Великом Березном, Виноградовѣ, Береговѣ, Буштинѣ ай инде, отворены 112 школ з мадярскым и румынскым языком выукы.[4]

Научна робота[едітовати | едітовати жрідло]

В року 1962 перешов на роботу до Ужгородской державной универзиты: кандидат педагогичных наук (1962), доктор педагогичных наук, професор (1970).[3] Быв ведучым катедры педагогикы и психологии (1966–1986).[3] Автор понад 200 статей з области методикы выучованя, дидактикы, воспитаня молодежи, иновацийных технологий, истории педагогикы в Середньой Европѣ.[4][5]

В року 1995 пензионовав, але продовжовав педагогичну роботу яко професор Закарпатского инштитуту подипломной педагогичной освѣты ай Ужгородского державного инштитуту информатикы, економикы и права, активный автор приручникох про штуденты.[4]

З творбы (монографии)[1][4][5](укр.)
  • Розвиток народної освіти в Угорській Народній Республіці. 1945-1960 (1962) ,
  • Педагогічна думка в Угорщині (1969),
  • Народное образование в Венгрии (1972),
  • Народное образование в европейских странах социалистического содружества (1978),
  • Народна освіта Радянського Закарпаття (1988),
  • Нариси з розвитку педагогічної думки і школи Закарпаття (1990),
  • Антологія педагогічної думки Закарпаття (ХІХ – ХХ ст.) (1992),
  • Етико-психологічні проблеми сімейного виховання молоді (1994),
  • Августин Волошин (1995, співавтори М.Зимомря, М.Вегеш),
  • Школа та освіта Закарпаття (1997, співавтори В.Росул, М.Талапканич),
  • Видатні педагоги України (ХІХ – ХХ ст.) (2001, співавтор В.Росул,
  • Педагогічна освіта на Закарпатті (2003, співавтори Ходанич П.М., Росул В.В.)

Награды и сполоченскы функции[едітовати | едітовати жрідло]

  • Знак «Відмінник народної освіти УРСР» (1952)
  • Титула Заслуженый учитель УССР (1954).
  • Орден Трудового червоного прапора (1960)
  • Медаль «За доблестный труд» и Медаль А. С. Макаренка (1965)

В роках 1965–2004 быв на челѣ Закарпатского оддѣлѣня Педагогичного товаришства Украины, вецеразы быв выбраный до Закарпатской областной ай Тячовской районной рад народных депутатох, де активно обстойовав интересы освѣты и ей працовникох.[4]

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 1,2 Алмашій, Михайло
  2. Ходанич П. М. (2006)
  3. 3,0 3,1 3,2 Ходанич П. М. (2007)
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 Ходанич П. М. (2020)
  5. 5,0 5,1 Довжанин, Оксана