Перейти до вмісту

Василь Гомоннай

Матеріал з Вікіпедія
Василь Гомоннай
Увидьте фото
Чинность педагог, организатор школства
Сфера освіта в Україні, Освіта в Угорщині
Горожанство СССР, Україна
Етнос Русины
Уроджѣня децембра 11., 1920(1920-12-11)
Барбово, Мукачовскый округ, Подкарпатска Русь, Чехословакия
Упокоеня септембра 24., 2004 (83 р.)
Ужгород, Закарпатска область, Украина
Ошкола Український державний університет імені Михайла Драгоманова
Праца Ужгородска народна универзита
Діти Гомоннай Олександр Васильович
Награды
заслужений вчитель УРСР, Відмінник народної освіти УРСР, орден Трудового Червоного Прапора, медаль «За доблестный труд», медаль А. С. Макаренка
ЕСУ:30767;


Ту можуть быти податкы з Wikidata,
не контролованы авторами статѣ

Васи́ль Васи́льович Гомонна́й, *11. децембра 1920, Барбово, Мукачовскый округ, Подкарпатска Русь, Чехословакия24. септембра 2004, Ужгород, Закарпатска область, Украинапедагог, професор, доктор педагогичных наук, заслуженый учитель Украины.[1][2][3]

Походжѣня и школы

[едітовати | едітовати жрідло]

Походив зоз многодѣтной родины, де было 11 дѣти. Абсолвовав народну школу в Барбовѣ (1931), горожанку в Бѣлках (1936), Мукачовску державну учительску семинарию (1942).

Учительство и организация школства

[едітовати | едітовати жрідло]

Учительовав в Тячовском округу, де по войнѣ активно включив ся до реорганизации школства подля совѣтской системы. В роках 1948–1955 быв ведучым Тячовского окружного оддѣла народной освѣты.[1]

В той добѣ были выставлены середны школы в Буштинѣ, Тересвѣ, Тереблѣ, Углѣ, Ольховцях, Ганичах, Усть-Чорной, Нересници ай вельо школ по малых оддаленых селах. За тоту роботу быв удостоеный титулы Заслуженый учитель УССР (1954). Екстерно зыскуе высокошколску диплому в Киевском педагогичном инштитутѣ им. М. Горького (1954). В року 1955 став на челѣ Закарпатского областного оддѣла народной освѣты, де под его проводом в роках 1955–1962 збудованы десяткы школ ай интернатных школ, як то: в Ужгородѣ, Перечинѣ, Свалявѣ, Великом Березном, Виноградовѣ, Береговѣ, Буштинѣ ай инде, отворены 112 школ з мадярскым и румынскым языком выукы.[4]

В року 1962 перешов на роботу до Ужгородской державной универзиты: кандидат педагогичных наук (1962), доктор педагогичных наук, професор (1970).[3] Быв ведучым катедры педагогикы и психологии (1966–1986).[3] Автор понад 200 статей з области методикы выучованя, дидактикы, воспитаня молодежи, иновацийных технологий, истории педагогикы в Середньой Европѣ.[4][5]

В року 1995 пензионовав, але продовжовав педагогичну роботу яко професор Закарпатского инштитуту подипломной педагогичной освѣты ай Ужгородского державного инштитуту информатикы, економикы и права, активный автор приручникох про штуденты.[4]

З творбы (монографии)[1][4][5]укр.
  • Розвиток народної освіти в Угорській Народній Республіці. 1945-1960 (1962) ,
  • Педагогічна думка в Угорщині (1969),
  • Народное образование в Венгрии (1972),
  • Народное образование в европейских странах социалистического содружества (1978),
  • Народна освіта Радянського Закарпаття (1988),
  • Нариси з розвитку педагогічної думки і школи Закарпаття (1990),
  • Антологія педагогічної думки Закарпаття (ХІХ – ХХ ст.) (1992),
  • Етико-психологічні проблеми сімейного виховання молоді (1994),
  • Августин Волошин (1995, співавтори М.Зимомря, М.Вегеш),
  • Школа та освіта Закарпаття (1997, співавтори В.Росул, М.Талапканич),
  • Видатні педагоги України (ХІХ – ХХ ст.) (2001, співавтор В.Росул,
  • Педагогічна освіта на Закарпатті (2003, співавтори Ходанич П.М., Росул В.В.)

Награды и сполоченскы функции

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Знак «Відмінник народної освіти УРСР» (1952)
  • Титула Заслуженый учитель УССР (1954).
  • Орден Трудового червоного прапора (1960)
  • Медаль «За доблестный труд» и Медаль А. С. Макаренка (1965)

В роках 1965–2004 быв на челѣ Закарпатского оддѣлѣня Педагогичного товаришства Украины, вецеразы быв выбраный до Закарпатской областной ай Тячовской районной рад народных депутатох, де активно обстойовав интересы освѣты и ей працовникох.[4]

Жерела и одказы

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Алмашій, Михайло: Гомоннай Василь //Русинська педагогічна енциклопедія. — Ужгород: Карпатська Вежа, 2005. — 304 с. ISBN 966-2674-43-Xукр. Сс. 68–69.
  • Довжанин, Оксана (2020). Вчений педагог та професор. ЗОУНБ. http://www.biblioteka.uz.ua/vistavka/?presentation=185. [перевірено 2020-12-19]. укр.
  • Ходанич П. М. (2007): Гомоннай Василь Васильович //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О. Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. ISBN 978-966-8924-33-0 укр. Сс. 98–99.
  • Ходанич П. М. (2006). Гомоннай Василь Васильович. ЕНЦИКЛОПЕДІЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=30767. [перевірено 2020-12-19]. укр.
  • Ходанич П. М. (2020). Василь Васильович Гомоннай / 100-річчя від дня народження вченого-педагога та громадського діяча (1920–2004). Календар краєзнавчих памятних дат Закарпаття на 2020 рік. Ужгород: TIMPANI, 2019. Сс. 228–233. ISBN 978-617-7378-50-8. укр.
  1. 1,0 1,1 1,2 Алмашій, Михайло
  2. Ходанич П. М. (2006)
  3. 3,0 3,1 3,2 Ходанич П. М. (2007)
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 Ходанич П. М. (2020)
  5. 5,0 5,1 Довжанин, Оксана