Василь Басараб
|
Василь Басараб | |
|---|---|
 Увидьте фото | |
| Уроджѣня | Басараб, Василь Стефанович мая 25., 1932 Жуково, Подкарпатска Русь, Чехословакия |
| Умертя | авґуста 12., 2003 (71 р.) Ужгород, Украина |
| Погреб | теметов Барвѣнок, Ужгород |
| Занятя | новинарь, писатель |
| Язык творох | украинскый |
| Горожанство | Чехословакия, Мадярске кральовство, СССР, Украина |
| Alma mater | УжДУ |
| Час творбы | 1953–2003 |
| Жанры | поезия, проза, мемоары |
| GKG:/g/11vk8pxc8;
| |
Басараб Василь Стефанович (*25. май 1932, Жуково, нынѣ Мукачовского району Закарпатской области — †12. август 2003, Ужгород) — прозаик, поет, товмач.[1]
Походив з хлѣборобской родины. В року 1943 зачав ся учити в Мукачовской русской гимназии, де выходив два рочникы.[2] По створеню Закарпатской области продовжив науку в Лоховской восьмирочцѣ и Мукачовской СШ №1 им. С. Пушкина.[1] Уже ту, в школѣ ся стрѣтив з Михайлом Томчанийом, якый похвалив його первы литературны пробы.[2]
В роках 1950-1957 выштудовав русску филологию на новоствореной Ужгородской универзитѣ. Ещи в штудентскы рокы (1953) зачав новинарску роботу в многотиражцѣ "Колгоспна правда" Мукачовской МТС[3] и районной новинцѣ "Прапор Перемоги", и быв учитель русского языка на курсах медсестер при Мукачовском педучилищу. Од року 1958 зачав литературну роботу в оддѣлѣ културы областной новинкы "Советское Закарпатье", а од року 1960 перейшов до новинкы "Молодь Закарпаття". В роках 1963-1966 быв кореспондентом в Закарпатю од львовской молодежной новинкы "Ленінська молодь". В роках 1966-1977 быв редактором и ведучым оддѣла красного писемства во выдавательствѣ "Карпати" (Ужгород)[4][1] Уже в зачатку свого новинарства скоро порозумѣв, же мусить добрѣ мерьковати, што и як пише.[5]
Од року 1977 оддав ся переважно литературной творчости.[1] Член СЖУ,[6][4] а з року 1970 член СПУ.[7][8][1][4] Провадив литературный сполок им. Д. Вакарова (1981-1987).[8][1] Од року 1990 член редакции "Новин Закарпаття" и публиковав в новинцѣ лирично-филозофскы новелы. За серию есейох, опубликованых там, в року 1991 достав премию лавреата новинкы (межи працовниками новинкы).[1]
Литературну творчость зачав з поезии. Первый раз быв напечатаный в року 1956. Печатав ся в областных и републиковых новинках, журналах "Жовтень", "Дукля", "Зелені Карпати", и многых колективных зборниках.[1]
Занимав ся тыж збераньом фолклора. В його литературном записѣ выданы книжкы закарпатского фолклору «Дванадцять братів» (1972) и «Казки одного села» (1979; обѣ в Ужгородѣ). Познатый и як товмач русской, осетинской, словацкой, мадярской и чешской литературы.[8][1] В литературной и фолклористичной роботѣ мав непрестанны проблемы з партийныма контролуючыма органами, котры домогали ся од него одстранити русинскы диалектны формы и религийну тематику, на што мусѣв реаговати и робити коректуры.[9]
- "Ластівка над Тисою" (Ужгород, в-во "Карпати", 1963)
- "Коли трембітають вітри" (Ужгород, в-во "Карпати", 1967)
- "Скресінь" (Ужгород, в-во "Карпати", 1968)
- "Задивляюсь у твої зіниці" (Ужгород, в-во "Карпати", 1972)
- "Осідлані гори" (Ужгород, в-во "Карпати", 1978)
- "Коронне село" (Ужгород, в-во "Карпати", 1981)
- "Сиве літо" (Ужгород, в-во "Карпати", 1993)
- "Летіла частка сонця" (Ужгород, в-во "Карпати", 1985)
- "Тернова ніч"(Ужгород, в-во "Карпати", 2001)
Лавреат областной премии им. Д. Вакарова (1970), новинарской премии им. О. Борканюка (1986), областной премии им. Ф. Потушняка (1995). Угонорованый медалиов "За трудову відзнаку" (1986).[8][1]
Жерела
[едітовати | едітовати жрідло]- Верховна Рада Архівовано 30 серпня 2017. укр.
- І. В. Хланта (2007). Басараб Василь Степанович //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О. Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. ISBN 978-966-8924-33-0 укр. Сс.32–33.
- І. В. Хланта (2003). Басараб Василь Стефанович. // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. https://esu.com.ua/article-40674. [перевірено 24.05.2025]. укр.
Референции
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ 1,00 1,01 1,02 1,03 1,04 1,05 1,06 1,07 1,08 1,09 1,10 Хланта (2007)
- ↑ 2,0 2,1 Vira Kobulei (2024). Вечір пам'яті Василя Басараба (перша частина). "Русинська родина" (17.06.17). YouTube. https://www.youtube.com/watch?v=GPvhp3fpwAg. [перевірено 2025-05-25]. укр. (см. мин. 10-11) Русска гимназия была ликвидована.
- ↑ Машинно-тракторна станция
- ↑ 4,0 4,1 4,2 4,3 Верховна Рада
- ↑ Vira Kobulei (2024). Вечір пам'яті Василя Басараба (перша частина). "Русинська родина" (17.06.17). YouTube. https://www.youtube.com/watch?v=GPvhp3fpwAg. [перевірено 2025-05-25]. укр. (см. мин. 13-14) "Коли перестали друкувати його твори це була трагедія; він зі скрипом пройшов співбесіду у київського партсекретаря, яка коштувала йому нервового зриву та врятувало вміння вслухатися в розмову квітів, трав, дерев, чути мелодію гірських потоків: він тоді міг довіритися тільки величному і мовчазному камінню, птахам, інакше загримів би на Колиму."
- ↑ Спілка журналістів України
- ↑ Спілка письменників України
- ↑ 8,0 8,1 8,2 8,3 Хланта (2003)
- ↑ Vira Kobulei (2024). Вечір памяті В. Басараба ( ІІ частина) 24.06.17. YouTube. https://www.youtube.com/watch?v=-G67XoUIIFM. [перевірено 2025-05-25]. укр. (см. мин. 19-23)