Богаревиця

Богаре́виця (мад. Falucska) (укр. Богаревиця) (чис. Bogarevice, Bogarovice) (рум. Boharevîțea) — село у Берегӯвськӯм районови (бывшый Иршавскый район), Закарпатьской области, Украйины.

село України Богаревиця

48°17'22"N, 22°55'16"E Держава Україна, Австрійска імперія, Австро-Угорьско Админединка Иршавскый район, Берегівський район, Кам'янська сільська громада • Закарпатьска область Основан 1412 Первое упоминание 1412 Прежние названия Falucska Высота центра 168 метер Площадь 3,0 Квадратный кілометер Население 513 (2001) Этнохороним Богаревчане Часова зона UTC+2:00 Почтовый индекс 90125

Історія

На выход уд Богаревици, у 1,5 кілометрох уд нёго, на невысокому горбови — пӯзднёпалеотичні стоянкы.^{[жрідло?]}

Село первый раз ся споминать у 1412 році.^{[жрідло?]}

Реліґія

Храм Рождества Прст. Богородици.

У 1840—1915 роках село Богаревиця, у реліґіозному планови было філіёв Камяньского. За 30 рокӯв (1879—1900. рокы) вірникӯв села Богаревиця и Камяньскоє духовно шорив греко-католицькый священик Емерік Дудиньскый, а из 1900—1910 ёго сын Иван Дудиньскый

Два дзвоны для церкви улив Ф. Еґрі у 1921 тай 1924 роках (послідньый подарили Андрій Русин тай ёго жона Марія Плега). Маймалый дзвӯн зробили на пряшӯвськӯв ливарни у 1808 році. Товды же записали леґенду за стародавньый дзвӯн, што го подарила кийӯвська княгыня Настя и якый хранив ся у деривлянӯв церкви. Пуд час татарьскых набігӯв ёго закопали у землю. Кӯнь пастуха случайно заціпив ся за дзвӯн, и так го найшли. Люди принесли тот дзвӯн у село. Вӯн быв из стрібра и мав двоякый окрас. Коли було сонячно, дзвін виглядав жовтим, а у хмарну погоду — синьым. У Перву світову во̄йну дзвӯі знищили. Ися леґенда лягла у основу поемы Василя Пачовського «Сріберный дзвӯн», удкӯть происходить поетична назва Пудкарпатя — Срібна Земля.

"Настин дзвӯн"

Леґенд за силу церковного дзвона на Пудкарпатю, собственно, ге и по цілых Карпатох є много. Миже инным, другу назву Пудкарпатя — «Сріберна Земля» — приписувуть иппен ид леґенді за церковный дзвӯн. Дзвӯн тот за леґендов не простый, а «стріберный», удлитый у Киёвови у 1034 році и подареный дочков Ярослава Мудрого, Анастасіёв, жонов мадярьского краля Андраша І, Богаревицькӯв церкви, што на Иршавщині. Вӯн захищав село и цілый окрес уд всякых бід и нещасть. Кой напала монґоло-татарьска орда на наш край, сиріберный дзвӯн закопали у полёви, обы уберегти уд захватчикӯв. Но даже пуд зимлёв вӯн не знав покою и свойым гудіням попереджав за опасность, што надвигала ся. Потӯм пак го укопали и, ге свідітелствує історія, «Настин дзвӯн» за вікы служив народови и парадив церковну вышку у селі Богаревици. Но у 1917 році реквізоіали дзвӯн, увезли до Пожони, розбили и переплавили.

Обывательство

У селі на 2001 рӯк живе 512 людий, из них подля языка:

Язык	Число	Процент
украйиньскый	511	99.61%
руськый	2	0.39%
Усёго	513	100%

Туристичны міста

• на невысокому горбови — пӯзднёпалеолітичні стоянкы.
• «Настин дзвӯн». У 1917 році реквізовали дзвӯн, увезли до Пожони тай розбили и переплавили. Ися леґенда лягла у основу поемы Василя Пачовського «Сріберный дзвӯв», удкӯть происходить поетична назва Пудкарпатя — Срібна Земля.
• Храм Рождества прст. Богородици.

Удкликованя

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладі статі Богаревиця на Украйиньскӯв Вікіпедії (чісло ревізії не было становлене).

• Погода в селі Архівовано 6 листопада 2016.