Балаклія
| Балаклія | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Балаклія | |||||
| |||||
| |||||
| Основны інформації | |||||
| 49°27'23,000000000407"N, 36°50'20,000000000407"E | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Админединка |  Балаклійська міська громада (об’єднана територіальна громада України, територіальна громада)
| ||||
| Админцентр для | Балаклійський район, Балаклійська волость (Зміївський повіт), Балаклійська міська рада, Балаклійська міська громада | ||||
| Засноване | 1664 | ||||
| Перша змінка | 1571 | ||||
| Статус міста | з з 1938 року року | ||||
| Жытелїв | 26 921 (01.01.2021) | ||||
| Розлога | 162,68 Квадратный кілометер | ||||
| Поштовы індексы | 64200 | ||||
| Телефонный код | ХХХ-+380-5749 | ||||
| Часова зона | UTC+2:00, UTC+3:00 | ||||
| Надморьска вышка | 79±1 метер | ||||
| Водный обєкт | р. Балаклійка | ||||
 | |||||
| Містьскый уряд | |||||
| Адреса | м. Балаклія, вул. Центральна, 16 | ||||
| Вебова сторінка | http://balakleyamer.gov.ua/ | ||||
|
VIAF:152634968;OSM:3560063; | |||||
Балаклія — місто в Украінї у Харківськув области яке з 2020 рока входить до Ізюмського району. Оно лежить на ріці Балаклійка на південный схід од Харкова и має дас 27 тисяч жителюв. Се є центер промисловости и видобутку бо поблизу діє єден из майвеликых цементных заводів а у Шебелинці ще з 1956 рока выдобувають ґаз із великої глибины. Світ дізнав ся за Балаклію у 2017 році коли там стали ся выбухы на складах боєприпасів. Під час повномасштабної войны місто было під російськов окупаційов из березня по вересень 2022 рока коли його выслобонили україньскі війська.
Ґеоґрафія
[едітовати | едітовати жрідло]Місто Балаклія лежить на лівум березї рікы Сіверськый Донець на місті де зливають ся Крайня Середня и Волоська Балаклійка у єдну ріку Балаклійку котра пак впадать у Донець. Через місто йдуть дороги на Харків и Донбас а залізницею до Харкова є дас 84 кілометры. Климат там помірный из теплым літом и не дуже лютов зимов. Кругом міста ростуть великі лісы з соснами и листяными деревами а рікы славлять ся тым што в них є много всякої рыбы. Район по течії Дінця дуже красный через мальовничі краєвиды и природу.
Назва
[едітовати | едітовати жрідло]Балаклія дістала свою назву од рікы Балаклійкы. Протягом девятнадцятого століття місто офіційно називали Ново-Серпухів, но у 1821 році йому вернули стару назву. Краєзнавці мають кілька версій походження сього слова: одні кажуть, ош то од турецького «булак», што значить «жерело», а инші думають, ош то значить «рыбна ріка». Версії про грецьке коріня чи походження назви од слова «балакун» вчені вважають маловіроятними.
Історія
[едітовати | едітовати жрідло]Історія Балаклії зачаття має у 1664 році, коли полковник Яків Чернігівець заснував туй козацьку слободу. Скоро в місті утворили власный Балаклійськый полк, но вже у 1677 році його скасували, а землі приєднали до Харкова. У XVIII столітті Балаклія стала центром комісарства, а її козакы мали свій прапор із хрестом і короною.
У XIX столітті місто передали військовым, через што його перейменували на Ново-Серпухов, но в 1891 році вернули стару назву. На межі століть туй активно розвивало ся ремесло: чоботарство, ткацтво та ковальство. Під час україньскых вызвольных змагань 1917–1921 років влада в місті міняла ся межи УНР та більшовиками, котрі в результаті встановили свій режим.
Радянськый період приніс як розвиток промисловости, так і траґедії: під час Голодомору 1932–1933 років туй померло понад 600 людей. У Другу світову війну Балаклія была під німецьков окупаційов, а по войні стала великым центром виробництва цементу та видобутку ґазу.
Нова історія міста позначена тяжкыми выпробуванями. У 2017 році туй стали ся великі выбухы на військовых складах. Під час повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Балаклія шїсть місяцюв была в окупації, доки 8 вересня її не выслобонили ЗСУ. Тепер сесь день святкують як День міста. Навіть після деокупації Балаклія лишать ся під обстрілами, а суди заочно карають окупантів за катування місцевых жителів.