Перейти до вмісту

Арабсько-ізраїльськый конфлікт

Матеріал з Вікіпедія
Арабсько-ізраїльськый конфлікт

Головні стороны в арабсько-ізраїльському конфліктови:
     Ізраїль
     Палестинські території
     Активні воювучі стороны (Лібанон, Сірія, Ірак,[lower-alpha 1] и гуситськый Ємен)
     Бывші воювучі стороны, котрі уже уклали мир из Ізраїльом (Еґіпет и Йордан)
Час:Друга половка 19. / перша половка 20. стороча – днешньый день
Головна фаза:
дас 15. мая 1948 – дотеперь
(77 років та 4 тыжднї)[1]
Місто:Середньый Восток
Зміны:*Закладеня Ізраїля тай Всепалестинського протектората (1948); Йорданська анексія Западного берега рікы Йордан
  • Розпущеня Всепалестинської власти (1953) тай Еґіпетська окупація Сектора Ґаза
  • Ізраїльська окупація (1967–1982) Сінайського пувострова, Западного берега рікы Йордан, Сектора Ґаза, Ґоланськых высот
  • Еґіпетсько-ізраїльськый мирный договор и сформованя Ізраїльської громадянської адміністрації (1982)
  • Ословські договореності тай изформованя Палестинської автономії у реґіонах A, B Западного берега рікы Йордан тай Ґазы у 1994.
  • Ізраїльсько-йорданськый мирный договор – передача анклава Ал-Ґамр (2019)
Противникы

Шаблона:Tree list

Пудпоровачі:

Шаблона:Tree list

Велителї
 Арабсько-ізраїльськый конфлікт на Вікіскладї
v • d • e

Ара́бсько-ізра́їльськый конфлі́кт є феномен політичного напруженя, воєнськых конфліктув и другых диспутув помежи арабськыма крайинами тай ополченями и Ізраїльом, котрый ескаловав у 20. сторочу. Межи причинами конфлікта называвут пудпору палестинцюв державами-членами Арабської ліґы у днешньому ізраїльсько-палестинському конфліктови; тото у свою очерідь приписувут єдночаснуй популарности сіонізма тай арабського націоналізма пуд конець 19. стороча, хоть тоты два націоналні кываня ся не зударяли ся у борьбі до 1920. рокув. У сучасности арабсько-ізраїльськый конфлікт ся зсунув у бук скорше ірансько-ізраїльського проксі-конфлікта.

Почасти ізраїльсько-палестинськый конфлікт ся зачав из взайимноконфліктувучых претензій сих націоналных кывань на землю, котра формовала британську Мандатну Палестину, котру жыдове держали за свою отцюзнину, а пан-арабськоє кываня — за історично тай на днешньый день приналежну палестинцям територію; у панісламському контексті — за мусулманські землі. Конфлікт межи палестинськыма жыдами тай арабами удну мандатної території перейшли у стан повномасштабної Палестинської громадянської войны у році 1947. Сосідні арабські державы, приставучи на бук палестинцюв, а май — по декларації независимости Ізраїля — зайшли на мандатну територію у майови 1948, што ознаменовало зачаток Першої арабсько-ізраїльської войны.

Читаві бойованя головно стихли у перемирях по Йомкіпурськуй войні 1973. Ізраїль и Еґіпет пудписали мирный договор у 1979. році, по чому Ізраїль удступив из Сінайського пувострова, а воєнна адміністрація на Западному березі рікы Йордан тай Секторі Ґаза были розпущені на хосен Ізраїльської громадянської адміністрації тай далшої єднобокої анексії Ґоланськых высот тай восточного Єрусалима.

За рокы характер конфлікта ся змістив из грубомасштабного реґіоналного арабо-ізраїльського на май місный ізраїльсько-палестинськый конфлікт, піком котрого была Лібанонська война у 1982, кой Ізраїль ся вмішав у Лібанську громадянську войну, обы убити Орґанізацію за услободжіня Палестины из Лібанона. По Першуй Інтіфаді 1987–1993. рокув дочасні Ословські договореності привели д закладеньови Палестинської автономії у році 1994 у контексті ізраїльсько-палестинського мирного процеса. Того такой року Ізраїль из Йорданом пудписали мирный довогор.

У 2002. рокови Арабська ліґа предложила признаня Ізраїля арабськыма державами ги часть рішеня ізраїльсько–паалестинського конфлікта у рамках Арабської мирної ініціативы.[17] Тота ініціатива, як пак засвідчили єї далші дії, кладе за ціль нормалізацію удношінь помежи Арабськов ліґов тай Ізраїльом, взамін на повноє удступленя Ізраїля з окупованых територій (вєдно з восточным Єрусалимом) тай „справедливоє рішеня“ проблемы палестинськых утіканцюв на основі резолуції 194 Ґенералної асамблеї Орґанізації Зєдиненых Націй. У 1990. тай на зачаткови 2000. рокув межи Ізраїльом тай Сірійов было головно перемиря, а у Лібаноні ся продовжали малого масштаба бойові дії против Іранськых ополченськых проксіюв. Попри мирні договоры з Еґіптом и Йорданом, дочасні мирні договореності з Палестинськов автономійов и общоє перемиря, Арабська ліґа тай Ізраїль дале были опонентами у многых звіданках до середины 2010. рокув.

Сірійська громадянська война переколотила ситуацію коло сіверного ізраїльського гатара, што стало причинов конфлікта межи сірійськов властьов, Гезболлов и сірійськов опозиційов, тай гуршаня їхньых удношень из Ізраїльом по зачаткови войны з Іраном. Конфлікт межи Ізраїльом и пудконтролнов Хамасови Ґазов, котрый из 2023. року став войнов, тоже ся приписує ид ірано-ізраїльському проксі-конфлікту. До 2017 Ізраїль тай шор арабськых сунітськых держав, керованых Саудськов Арабійов изформовали напувофіційну коаліцію против Ірана. Сю подію тай нормалізацію удношінь межи Ізраїльом и крайинами Персидського залива поєдны видят ги зачаток кунця арабсько-ізраїльського конфлікта.[18]

Межинародноє узнаня тай політичный статус Палестины

[едітовати | едітовати жрідло]
Map comparing the borders of the 1947 partition plan and the armistice of 1949.
Гатары, означені у Плані ОЗН за розділеня Палестины 1947. року
     Територія, удведена жыдувськуй державі
          Територія, удведена арабськуй державі
          Планованый Corpus separatum з наміром, ож Єрусалим не буде ни жыдувськый, ни арабськый
Демаркація подля Зеленої линії 1949. року
               Контролована Ізраїльом територія на 1949. рук
          Території, контроловані Еґіптом и Йорданом уд 1948. по 1967. рук
  Ізраїль и Палестина
  Признаня лиш Ізраїля
  Признаня Ізраїля, з даякыма удношінями з Палестинов
  Признаня и Ізраїля, и Палестины
  Признаня Палестины, з даякыма удношінями з Ізраїльом
  Признаня лиш Палестины
  Не є податкув


Вызначні войны тай кровопролитні події

[едітовати | едітовати жрідло]
Час Назывка Страты Ізраїля[жрідло?] Страты арабськых сторун Приміткы
1948–1949 Перша арабо-ізраїльська война 6,373[19] 10,000[20] Побіда Ізраїля, независимость закріплена; Йордан окупує тай анексує Западный берег рікы Йордан, Еґіпет окупує Сектор Ґаза
1951–1955 Палестинська федаїнська ворохоба 967 3,000–5,000[21] Побіда Ізраїля
1956 Суецька война 231 2,000[22] Воєнна побіда Ізраїля, політична побіда Еґіпта
Ізраїль окупує Сінайськый пувострув до марця 1957
1967 Шістьдньовна война 803[19] 12,000[23]–13,000[24] Побіда Ізраїля

Ізраїль удвойовує Сектор Ґаза и Сінайськый пувострув уд Еґіпта, Западный берег рікы Йордан уд Йордана тай Ґоланські высоты уд Сірії

1967–1970 Война до незмогы 738[19] 2,500[25] Обадва бокы оголошувут свою побіду, Ізраїль дале контролує Сінай
1968–1982 Палестинська ворохоба у Южнум Лібаноні Побіда Ізраїля
1973 Йомкіпурська война 2,688[26] 11,000[27]–13,000[28] Побіда Ізраїля, арабські офензивы удмітувут кемп-дейвідські договореності, еґіпетсько-ізраїльськый мирный договор; Ізраїль вертат Сінайськый пувострув у обмін на взайимноє признаня
1978 Перша ізраїльська інвазія у Лібанон 18 1,100 Побіда Ізраїля, ООП выбита из южного Лібанона expelled from southern Lebanon
1982 Друга ізраїльська інвазія у Лібанон 654[29] 19,085[30] Тактична побіда, айбо стратеґічный провал Ізраїля
Політична перевага Сірії
ООП выбита з Лібанона
1982–2000 Южнолібанонськый конфлікт 652[29] 1,276[31] Побіда Гезболлы
Ізраїль удступат из южного Лібанона
1987–1993 Перша палестинська інтіфада 200 1,491[32] Побіда Ізраїля, ворохоба придушена; договореності в Осло тай вытвореня Палестинської автономії
1991 Іракські бомбардованя Ізраїля 13 0 Стратеґічный провал Ірака, не дає ся спровоковати удповідь Ізраїля
2000–2008 Друга інтіфада 1,100 4,973[33] Побіда Ізраїля, ворохоба придушена
2006 Война в Лібаноні 2006 165[34] 1,191[34] Без конкретных резултатув
2014 Война в Ґазі 2014 73[35] 2,251[35] Без конкретных резултатув
2023–ныні Война в Ґазі (на апріль 2025)
~2,000 		50,000[36] Иде по днешньый день
2023–2024 Конфлікт Ізраїля и Гезболлы (2023–2024) 100 4,000[37] Перемиря
2023–ныні Криза в Червеному морі 2 260–345+ Иде по днешньый день

Ціна конфлікта

[едітовати | едітовати жрідло]

Індійськый аналітичный центер Strategic Foresight Group оцінив алтернативну вартость конфлікта про Середньый Восток уд 1991 по 2010 у 12 тріліонув америцькых доларув. Алтернативну вартость раховали мирный ГДП крайин Середнього Востока через порувняня днешнього ГДП из потенційным ГДП у мирный час. Ізраїльова доля чинит почти $1 тріліон, а Ірак и Саудська Арабія удповідно мавут дас по $2.2 тай $4.5 тріліона. Наприклад, кідьбы межи Ізраїльом и Арабськов ліґов были мир и сполупраця зачинавучи з 1991. рока, просіковый ізраїльськый громадянин бы у 2010. році заробляв булше $44,000, а не $23,000.[38]

Оцінює ся, ож конфлікт забрав 92,000 жывотув (74,000 катунськых и 18,000 цивілных уд 1945 по 1995).[39]

Никайте щи

[едітовати | едітовати жрідло]

Приміткы

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. ↑ Конкретно Ісламськый опор у Іракови
  2. ↑ Бігом ізраїльської інвазії в Лібаноні 2024. року, лібанонські власті заявили, ож не будут участвовати у конфлікті межи Гезболлов тай Ізраїльом, айбо будут удповідати на ізраїльські атакы по свойих позиційох.[7][8]

Референції

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. ↑ Arab–Israeli wars. Encyclopædia Britannica. 7 July 2023. https://www.britannica.com/event/Arab-Israeli-wars. [перевірено 31 May 2018]. 
  2. ↑ Kumaraswamy, P. R. (2013) (по en). Revisiting the Yom Kippur War. Routledge. p. 235. ISBN 978-1-136-32895-4. https://books.google.com/books?id=g1TkFQgzp5cC. 
  3. ↑ Rucker, Laurent, Moscow's Surprise: The Soviet-Israeli Alliance of 1947-1949, Woodrow Wilson International Center for Scholars, https://www.wilsoncenter.org/sites/default/files/media/documents/publication/CWIHP_WP_461.pdf 
  4. ↑ Kramer, Martin (6 November 2017), Who saved Israel in 1947?, Mosaic, https://scholar.harvard.edu/files/martinkramer/files/who_saved_israel_1947.pdf 
  5. ↑ "The Czech arms that saved Israel". The Jerusalem Post (in американский английский). 30 November 2020. Retrieved 24 December 2023.
  6. ↑ Manfred Gerstenfeld on Joop den Uyl 1919–1987. 7 April 2015. http://jcpa.org/article/manfred-gerstenfeld-on-joop-den-uyl-1919-1987-dromer-en-doordouwer-joop-den-uyl-1919-1987-dreamer-and-pusher-by-anet-bleich/. [перевірено 25 December 2023]. 
  7. ↑ Deeb, Josephine. "Not neutral but not fighting: Lebanon's army walks tightrope on Israeli invasion". Middle East Eye. Archived from the original on 6 October 2024. Retrieved 6 October 2024.
  8. ↑ "Lebanon army says returns fire at Israel for first time after soldier killed". gulfnews.com (in англійська). 3 October 2024. Archived from the original on 3 October 2024. Retrieved 3 October 2024.
  9. ↑ Edgar O'Ballance (1979). No Victor, No Vanquished: The Yom Kippur War (1979 ed.). Barrie & Jenkins. pp. 28–370. ISBN 978-0-214-20670-2. 
  10. ↑ Shazly, Saad El (1 January 2003) (по en). The Crossing of the Suez. American Mideast Research. pp. 278. ISBN 978-0-9604562-2-2. https://books.google.com/books?id=SPSkaqL945oC. 
  11. ↑ "An unknown story from the Yom Kippur war: Israeli F-4s vs North Korean MiG-21s". The Aviationist. 24 June 2013. Retrieved 27 June 2015.
  12. ↑ Rabinovich, Abraham (2004) (по en). The Yom Kippur War: The Epic Encounter that Transformed the Middle East. Schocken Books. pp. 464–465. ISBN 978-0-8052-1124-5. https://books.google.com/books?id=Ri3ftu5NGesC. 
  13. ↑ Hussain, Hamid (November 2002). The Fourth Round - A Critical Review of 1973 Arab-Israeli War. https://defencejournal.com/2002/nov/4th-round.htm. 
  14. ↑ Mahjoub Tobji (2006). Les officiers de Sa Majesté: Les dérives des généraux marocains 1956–2006. Fayard. p. 107. ISBN 978-2-213-63015-1. 
  15. ↑ Katz, Mark N. (1996), Post-Soviet Russian Foreign Policy Towards the Middle East, The Soviet and Post-Soviet Review 23 (1): 235, doi:10.1163/187633296X00159 
  16. ↑ Ra’anan, G. D. (1981). The Evolution of the Soviet Use of Surrogates in Military Relations with the Third World, with Particular Emphasis on Cuban Participation in Africa. Santa Monica: Rand Corporation. p. 37
  17. ↑ Scott MacLeod (8 January 2009). Time to Test the Arab Peace Offer. http://mideast.blogs.time.com/2009/01/08/time-to-test-the-arab-peace-offer/. 
  18. ↑ "The Arab-Israeli conflict is fading". The Economist. 19 September 2020. Archived from the original on 5 October 2020. Retrieved 5 October 2020.
  19. ↑ 19,0 19,1 19,2 Brecher, Michael (2017). Dynamics of the Arab-Israel Conflict: Past and Present: Intellectual Odyssey II. Springer. ISBN 9783319475752. 
  20. ↑ Carter, Ralph (2021). Contemporary Cases in U.S. Foreign Policy: From National Security to Human Security. Rowman & Littlefield. p. 172. ISBN 9781538141427. https://books.google.com/books?id=g7cmEAAAQBAJ&pg=PA172. 
  21. ↑ Hixson, Walter L. (2019). Israel's Armor: The Israel Lobby and the First Generation of the Palestine Conflict. Cambridge University Press. p. 90. ISBN 9781108483902. https://books.google.com/books?id=nG2MDwAAQBAJ&pg=PA90. 
  22. ↑ Gantzel, Klaus Jürgen; Schwinghammer, Torsten. Warfare Since the Second World War. Transaction Publishers. p. 475. ISBN 9781412841184. https://books.google.com/books?id=A1P97i-eQ6sC&pg=PA475. 
  23. ↑ Ogbobode Abidde, Sabella; Kumah-Abiwu, Felix (2023). The Political Impact of African Military Leaders. Springer Nature. p. 319. ISBN 9783031314278. https://books.google.com/books?id=uKXIEAAAQBAJ&pg=PA319. 
  24. ↑ Hay, Jeff (2012). The Arab-Israeli Six-Day War: Perspectives on Modern World History. Greenhaven Publishing LLC. pp. 49–50. ISBN 9780737767995. 
  25. ↑ Bard, Mitchell Geoffrey; Schwartz, Moshe (2005). 1001 Facts Everyone Should Know about Israel. Rowman & Littlefield. p. 128. ISBN 9780742543584. https://books.google.com/books?id=hohspDWqzjwC&pg=PA128. 
  26. ↑ Neal Gendler (24 March 2025). 'Eighteen days in October': How Israel failed to stop an Arab invasion - review. The Jerusalem Post. https://www.jpost.com/arab-israeli-conflict/article-777101. 
  27. ↑ Scharfstein, Sol (1997). Chronicle of Jewish History: From the Patriarchs to the 21st Century. KTAV Publishing House, Inc.. p. 297. ISBN 9780881256062. https://books.google.com/books?id=PrAdxFjB7k4C&pg=PA297. 
  28. ↑ Dianda, Bas (2019). A History of the Seventies: The political, cultural, social and economic developments that shaped the modern world. Vernon Press. p. 103. ISBN 9781622735891. https://books.google.com/books?id=ZsCSDwAAQBAJ&pg=PA103. 
  29. ↑ 29,0 29,1 Ben-Dov, Nitza (2024). War Lives: Revenge, Grief, and Conflict in Israeli Fiction. Syracuse University Press. ISBN 9780815655831. 
  30. ↑ Dalal Saoud (5 June 1992). Ten years after Israeli invasion, war looms over Lebanon. UPI. https://www.upi.com/Archives/1992/06/05/Ten-years-after-Israeli-invasion-war-looms-over-Lebanon/8473707716800/. 
  31. ↑ Mickolus, Edward (2016). Terrorism Worldwide. McFarland. ISBN 9781476630267. 
  32. ↑ Fatalities in the first Intifada. B'Tselem. https://www.btselem.org/statistics/first_intifada_tables. 
  33. ↑ "Palestinian Intifada: How Israel orchestrated a bloody takeover". Al Jazeera. 28 September 2020.
  34. ↑ 34,0 34,1 "Ten years on, is Hezbollah prepared for another war with Israel?". BBC News. 12 July 2016.
  35. ↑ 35,0 35,1 "Gaza conflict 2014: 'War crimes by both sides' – UN". BBC News. 22 June 2015.
  36. ↑ Ivana Saric (24 March 2025). Gaza death toll tops 50,000 Palestinians since start of war. Axios. https://www.axios.com/2025/03/24/gaza-death-toll-50000. 
  37. ↑ William Christou (28 November 2024). "Hezbollah tries to claim victory as Lebanon mourns its dead". The Guardian.
  38. ↑ Cost of Conflict in the Middle East, Strategic Foresight Group. http://www.strategicforesight.com/Cost%20of%20Conflict%20-%206%20pager.pdf. 
  39. ↑ Barry Buzan (2003). Regions and powers. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-89111-0. 
Обтримане з "https://rue.wikipedia.org/w/index.php?title=Арабсько-ізраїльськый_конфлікт&oldid=157396"