Аперітіф
А́перітіфы (фр. apéritif, ['apeʁitif] 
высловность) сут алкоголні напої, котрі ся подавут перед їдіньом, обы стимуловати апетит. Обычно аперітіф сухый, а не солодкый. Часто ги аперітіф хоснувут вермуты, шампанськоє вино, пастіс, джін, узо, фіно, амонтіядо авадь иншакі варіанты сухого шері.
Аперітіф ся годен подавати из малов закусков, котра ся їст перед основным їдіньом — ордывром (фр. hors d'oeuvre ци анґл. appetiser) авадь ищи меншов його верзійов — амуз-бушом (фр. amuse-bouche). Прикладами такого сут крекеры, сыр, паштет, кіш авадь оливкы.[1][2]
Етимолоґія
[едітовати | едітовати жрідло]Термін а́перітіф має французькоє походжіня; фр. apéritif, (МФА: ['apeʁitif]) походит уд лат. aperitīvus „удкрытя“ уд лат. aperīre „удкрывати“.[3] У французькому языкови є ай колоквіална куртанка apéro (МФА: [a.pe.ʁo]).
Історія
[едітовати | едітовати жрідло]
Аперітіфы екзистувут маймало уд пятого стороча нашої еры, як указує фраґмент из „Філокалії“: „Людьом, котрі хотят дисципліновати полові орґаны, варта не пити тоты штучні суміші, котрі ся кличут ,аперітіфы‘ — так ся тримле, ож они удкрывавут путь у жолудок про послідувучоє їдіня.“[4]
У 1796. рокови турінськый винороб Антоніо Карпано унайшов сучасный вермут.[5][6]
Аперітіфы дустали шыроку популарность у 19. сторочу в Італії, де їх подавали у мовдных кафе у Туріні, Римі, Ґенові, Флоренції, Мілані тай Венеції.
Аперітіф „Дубонне“ (фр. Dubonnet) быв унайденый у 1846. році у Франції хеміком Жозефом Дубонне про полегшеня приятя хініна против маларії. Лікарство было поквасным, зато ун розробив формулу из трав и спецій, котра бы пригасила острый смак хініна — у резултаті тото быв натулко читавый успіх, ож удтовды формулу файно сокотят. Катуны Французького чужоземного леґіона хосновали „Дубонне“, обы ужыти у Сівернуй Африці, де бушовали маларійні комарі.
Аперітіфы стали дуже популарні у Европі тай из часом перейшли Атлантичный океан — до 1900. року они стали частым явліньом ай у США.
Популарні аперітіфы
[едітовати | едітовати жрідло]Франція
[едітовати | едітовати жрідло]У Франції выбор аперітіфув залежит на реґіон: на юзі крайины популарный пастіс, у Нормандії „Калвадос“, на востоці „Кремант д’Алзас“. Кромі того ся подавут як аперітіфы вина тай конякы. Коктейл кір, знамый ай як „Блан-кассі“ тото пошыреный аперітіф, чиненый из крема де кассі (лікыра из чорної смородины) тай білого вина ги бурґонь аліґот. Є щи варіація сього коктейла з назвов „кір роял“, у котруй білоє вино замінено на шампанськоє. Просто погар черленого вина ги „Божоле нуво“ тоже годно быти аперітіфом, уєдно наприклад из амуз-бушом.
Італія
[едітовати | едітовати жрідло]У Італії роль аперітіфа (іт. aperitivo) часто сповнявут вино вадь вермут. Кромі того сут популарні мартіні, апероль шпріц и кампарі з солодков водов.
Восточноє Середземноморя
[едітовати | едітовати жрідло]У восточному Середземноморьови, на Балканах як аперітіфы хоснувут місні алкоголні напої, наприклад арак, узо, ракію, котрі ся подавут из морепродуктами ци мезе.
Британія тай Ірландія
[едітовати | едітовати жрідло]У Великуй Британії й Ірландії традиційныма аперітіфами сут шері тай сухоє вино Мадейра.
Читайте ай
[едітовати | едітовати жрідло]Референції
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ Lichine, Alexis. Alexis Lichine's New Encyclopedia of Wines & Spirits (5th edition) (New York: Alfred A. Knopf, 1987), 75.
- ↑ Robinson, Jancis. The Oxford Companion to Wine (3rd edition) (Oxford University Press: 2006), 26.
- ↑ Definition de apéritif (по французькы). 2012. Centre National de Ressources Textuelles et Lexicales. https://www.cnrtl.fr/definition/ap%C3%A9ritif/.
- ↑ The Philokalia: Vol. 1; St. Diadochos of Photiki, On Spiritual Knowledge; p. 267. Faber and Faber, Inc. New York, New York; 1979.
- ↑ Bezzone, Francesca (November 12, 2019). The Old History of the Aperitivo. https://www.lifeinitaly.com/history-of-food/the-old-history-of-aperitivo. [перевірено December 5, 2019].
- ↑ Brown & Miller, Jared & Anistatia (2011). The Mixellany Guide to Vermouth & Other Aperitifs. Mixellany Limited. pp. 44. ISBN 978-1-907434-29-7.